Генерал, який обрав божевільню: як українець Петро Григоренко зламав систему КДБ

Як український генерал кинув виклик системі КДБ і не зрікся своїх переконань – розкаже 24 Канал.

Ким був Петро Григоренко?

Петро Григоренко народився 16 жовтня 1907 року в селі Борисівка на території сучасної Запорізької області. Він брав участь у Другій світовій війні, дослужився до звання генерал-майора та викладав у Військовій академії імені Фрунзе в Москві.

Григоренко тривалий час вірив у комуністичні ідеали, однак згодом почав критикувати радянське керівництво, привілеї партійної верхівки та політичні репресії. У 1961 році його усунули з викладацької посади, перевели на Далекий Схід, а згодом звільнили з армії.

Чому генерал захищав кримських татар?

Григоренко виступив на захист кримських татар, яких радянська влада депортувала з Криму в травні 1944 року. Навіть після скасування офіційних звинувачень у колабораціонізмі в 1967 році їм продовжували перешкоджати масово повертатися на батьківщину. Генерал:

• підтримував активістів,
• виступав на їхніх зібраннях,
• поширював інформацію про порушення їхніх прав.

Він вимагав відновити права кримськотатарського народу та дозволити йому повернутися додому. Через це Григоренко став одним із помітних противників радянської національної політики.

Чому генерал захищав кримських татар / Фото Вікіпедія

Як радянська влада переслідувала генерала?

У 1964 році Григоренка вперше заарештували та направили на примусове психіатричне лікування. У 1969 році його заарештували вдруге в Ташкенті, куди він приїхав підтримати кримськотатарських активістів. Згодом суд знову відправив його до спеціалізованої психіатричної лікарні. Загалом у таких закладах генерал провів близько шести з половиною років.

Радянські психіатри пояснювали його переконання психічним захворюванням. Однак у 1971 році київський психіатр Семен Глузман підготував заочну експертизу й дійшов висновку, що підстав для відповідного діагнозу немає.

Історія Григоренка стала одним із найвідоміших прикладів каральної психіатрії в СРСР, коли медичні установи використовували для ізоляції людей, які критикували владу.

Як генерал продовжив боротьбу?

Після звільнення Григоренко не припинив правозахисної діяльності. У 1976 році він став одним із засновників Московської Гельсінської групи, а також долучився до створення Української Гельсінської групи, яка документувала порушення прав людини в Україні. У 1977 році Григоренко виїхав до США на лікування. Згодом радянська влада позбавила його громадянства, не дозволивши повернутися додому.

Навіть в еміграції він продовжував розповідати світові про репресії в СРСР. Петро Григоренко помер у Нью-Йорку 21 лютого 1987 року. У 1993 році його військове звання поновили посмертно. Історія генерала залишається важливою частиною української правозахисної пам'яті.

Його боротьба за права кримських татар особливо актуальна на тлі повідомлень про переслідування активістів в окупованому Росією Криму. Григоренко довів, що навіть людина з високим військовим званням може виступити проти системи, якій колись служила.