Москва під прицілом: удар по Сургуту та нова українська балістика можуть змінити траекторію війни

Українські дрони дістають дедалі віддаленіших об'єктів у Росії, завдаючи ударів по підприємствах, від яких залежить робота її паливно-енергетичного комплексу. Також увага прикута до української балістичної програми, адже поява ракет, здатних долетіти до Москви, може створити для Кремля нові військові та політичні ризики.

Військовий експерт та полковник запасу Роман Світан для 24 Каналу пояснив, чому удар по підприємству "Газпрому" в Сургуті може мати серйозні наслідки, як Україна послаблює російську ППО навколо Москви та коли російська столиця може опинитися в зоні досяжності українських ракет.

Стратегія глибоких ударів: від Сургута до Підмосков'я

Останні операції українських дронів демонструють перехід до системного знищення ключових вузлів російської економіки.

Удар по підприємству "Газпрому" в Сургуті, розташованому за 2400 кілометрів від українського кордону, є показовим прикладом такої стратегії.

Як зазначає Роман Світан, це не просто випадковий завод, а критично важливе підприємство, що виробляє специфічні хімічні присадки. Ці елементи необхідні для запобігання коксуванню техніки під час прокачування газу на великі відстані під високим тиском. Без цієї продукції транспортування ямальського газу та нафти із Західного Сибіру до європейської частини Росії може повністю зупинитися.

Для досягнення таких віддалених цілей використовуються дрони, більша частина вантажопідйомності яких зайнята паливом для десятків годин польоту.

Попри невелику вагу бойової частини, точне влучання у вразливі об'єкти російського хімпрому здатне викликати масштабні пожежі та зупинити цілі технологічні ланцюжки. Успішність таких операцій забезпечується масованим прикриттям: під час атаки на Сургут понад півтисячі інших безпілотників відволікали російську систему ППО, приховуючи реальний маршрут головних ударних дронів.

Що ЗСУ приготували для Кремля: дивитись відео

Ізоляція столиці: Рязанський НПЗ та енергетичне кільце

Паралельно з ударами по Сибіру, ЗСУ методично відпрацьовують цілі навколо російської столиці.

Однією з пріоритетних мішеней залишається Рязанський нафтопереробний завод, який входить до п'ятірки найбільших у Росії з річним обсягом переробки у 17 мільйонів тонн. Цей НПЗ є ключовим донором південно-східного технологічного коридору, закачуючи дизель, бензин та авіаційний гас безпосередньо в бік Москви.

Російське командування усвідомлює цю загрозу, тому суттєво посилило протиповітряну оборону навколо Рязані, стягнувши туди комплекси "Панцир" та ЗРК середньої дальності.

Проте українські сили продовжують тиск, використовуючи сотні дронів для "засушування" ППО в радіусі 150 кілометрів навколо Москви. Ця зона поза межами щільного об'єктового захисту самої столиці, але містить величезну кількість військових об'єктів, дата-центрів та підприємств подвійного призначення, зокрема центри ядерних досліджень у Дубні.

Балістична програма та геополітичні наслідки

Наступним етапом тиску на Росію має стати застосування ракетного озброєння. За словами Світана, українські військові вже успішно використовують крилаті ракети "Нептун" на відстані понад 500 кілометрів, вражаючи аеродроми в Борисоглібську та Єйську.

Оскільки відстань від українського кордону до Москви також становить близько 500 кілометрів, столиця Росії опиняється в зоні досяжності.

Особливі надії покладаються на запуск української балістичної програми, зокрема проєктів "Грім-2" або "Сапсан".

Поява балістичних ракет, здатних досягти Москви, кардинально змінить риторику Кремля.

Цю перспективу чітко усвідомлює Олександр Лукашенко, який починає транслювати меседжі про можливе завершення війни. Білоруський диктатор розуміє, що удари по Москві можуть призвести до паралічу російської влади та зупинки бойових дій, а також приміряє цю загрозу на власні об'єкти – Мозирський НПЗ та "Білоруськалій".

Інформаційна війна навколо української ППО

На тлі успішних атак по Росії в інформаційному просторі активно обговорюється тема нібито критичної нестачі ракет для українських систем ППО, зокрема Patriot. Світан виділяє три аспекти цього явища.

По-перше, це цілеспрямована російська ІПСО, мета якої – посіяти паніку в українському тилу.

По-друге, це свідома комунікація українського керівництва для стимулювання західних партнерів до швидших поставок.

По-третє, це аргументація самих європейських політиків перед своїми виборцями для обґрунтування виділення нових пакетів допомоги.

Насправді ж щільність української ППО поступово зростає. Європейські партнери, зокрема Польща, продовжують непублічно передавати критично важливі засоби ураження. Йдеться про ракети PAC-2 та PAC-3 для систем Patriot, ракети класу "повітря-повітря" AIM-9 та AIM-120 для винищувачів F-16, а також радянські зразки Р-27 та Р-73 для літаків МіГ-29 та Су-27.

Ця підтримка дозволяє Україні ефективно протидіяти російським повітряним атакам, поки власні ударні дрони руйнують економічний потенціал агресора.