/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F6867bdb20d5204a4e4673dae13440dbe.jpg)
Несподіваний маневр: Трамп призупинив дію санкцій проти Росії заради дизеля
Напруга у світі зростала. Війна з Іраном та фактичне блокування Ормузької протоки призвели до різкого стрибка цін на дизельне пальне в США. Середня ціна досягла небачених 6,18 долара за галон, ставлячи під загрозу економічну стабільність країни напередодні проміжних виборів.
Саме в цей момент Дональд Трамп опинився перед складним вибором. З одного боку, існував ухвалений 18 вересня 2026 року "закон Грема", який передбачав значне посилення санкційного тиску на Росію. Цей закон, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, отримав широку двопартійну підтримку в Конгресі та мав на меті запровадження масштабних обмежень, включно з тарифами до 500% на російські товари та санкціями проти посадовців і фінансових установ.
Проте, 9 жовтня 2026 року відбулася подія, що змінила хід подій. Дональд Трамп уклав "дизельну угоду" з Володимиром Путіним. За її умовами, Росія зобов'язалася негайно поставити понад 300 тисяч тонн дизеля на світові ринки, щоб полегшити енергетичну кризу в США. Вже 13 жовтня перший танкер з російського порту Приморськ вирушив до місця призначення.
Наслідком цієї угоди стало офіційне повідомлення від Білого дому. Дональд Трамп скористався секцією 115 закону Грема, яка надає президенту право тимчасово зупиняти дію обмежень з міркувань національної безпеки. Згідно з указом президента США, застосування будь-яких мит щодо російських товарів або санкцій було призупинено, а Міністерство фінансів США видало генеральну ліцензію, яка вивела російське пальне з-під санкцій до квітня 2027 року.
Це рішення викликало миттєву та жорстку двопартійну критику в Конгресі. Багато хто висловлював обурення, особливо в Україні, де заяву про угоду з Путіним зустріли з неприхованою негативною реакцією. Попри це, базові вимоги "закону Грема" формально залишилися чинними, але їхнє фактичне виконання було заморожено до окремого розпорядження.
Таким чином, "закон Грема" не скасовано, а санкції проти Росії, запроваджені на підставі інших законів та президентських указів, продовжують діяти. Однак, призупинення його ключових положень щодо енергетичного сектора, банків та державних підприємств, про що повідомляє Bloomberg, створило прецедент, який матиме довгострокові наслідки для зовнішньої політики США та глобальних енергетичних ринків.
"Закон Грема" передбачав не лише санкції проти російських посадовців та фінансових установ, а й обмеження для державних компаній та інших структур, пов'язаних із російською владою. Документ також включав можливість запровадження тарифів до 100% проти країн, які є найбільшими імпортерами російських нафти й газу або допомагають Москві обходити нафтові санкції. Сам закон, однак, наділяв президента США широкими повноваженнями щодо винятків із санкційного режиму, і адміністрація Трампа ще під час його розгляду наголошувала на повній дискреції глави Білого дому щодо таких послаблень.
Ситуація, що виникла, підкреслює складність балансування між геополітичними інтересами, національною безпекою та внутрішньоекономічними потребами, особливо в умовах глобальних криз. Це також демонструє, як енергетична політика може стати потужним інструментом впливу на міжнародній арені та призвести до несподіваних дипломатичних рішень.
"Я цим відмовляюся від застосування таких санкцій, обмежень і обов'язків... Я подав до Конгресу довідку про те, що така відмова на цей момент відповідає національним інтересам США", – йдеться в офіційному документі Білого дому.
"Закон Грема" передбачає масштабне посилення економічного тиску на РФ, зокрема санкції проти російських посадовців, фінансових установ, державних компаній та інших осіб і структур, пов'язаних із російською владою.
Історія з "дизельною угодою" Трампа демонструє, що в сучасному світі, сповненому геополітичних викликів, навіть найтвердіші санкційні механізми можуть бути тимчасово змінені заради нагальних економічних потреб. Це рішення не лише вплине на міжнародні відносини, а й змусить багатьох переглянути підходи до енергетичної безпеки та ефективності міжнародних санкцій у довгостроковій перспективі.

