Фестиваль «Молодість» оголосив стрічки документального конкурсу і програми міжнародних фестивалів

Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» оголосив стрічки документального конкурсу та позаконкурсної програми «Фестиваль Фестивалів». Про це повідомила комунікаційна команда заходу.

Так, у документальному конкурсі представлені дев’ять фільмів, режисери яких працюють із сімейними архівами й особистими спогадами, розповідають про вимушене переселення та пошук свободи.

До нього увійшли:

• «Завтра більше не буде», Ное Ретеноер (Бельгія)

• «Дні див», Карін Пеннанен (Фінляндія, Данія, Норвегія)

• «Невагомість», Умайр Білал (Пакистан)

• «Хоч ми й острови», Крістіна Родріґес Пас (Іспанія)

• «Дивись, ти впоралася», Ізабела Ґрейс Кон (США)

• «Пайкар», Давуд Гільманді (Нідерланди, Афганістан)

• «Пісня без дому», Раті Цітеладзе (Австрія, Данія, Сакартвело, США)

• «Ястай», Паула Ґаетано Аді (Аргентина)

• «У війни нема дітей», Дмитро Тодорюк (Україна)

Режисерка «Дні див» Карін Пеннанен після серті власного дядька знаходить у будинку великий архів його робіт і через них дізнається більше про життя чоловіка. Торік фільм отримав нагороду за найкращу стрічку в документальній програмі Doc@PÖFF у Таллінні, а цьогоріч переміг у національному конкурсі DocPoint у Гельсінкі та здобув спеціальну відзнаку кінофестивалю в Тампере.

Кадр з фільму «Дні див»

Стрічка Дмитра Тодорюка «У війни нема дітей» розповідає чотири історії про дитинство під час війни. Звичний світ героїв змінюється занадто рано, а дорослі рішення приходять швидше, ніж вони встигають до них підготуватися. Війна стає частиною повсякдення, а дитинство виявляється крихким і вразливим.

«Пайкар» Давуда Гільманді здобув три відзнаки на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA) у 2025 році. У стрічці режисер повертається до історії родини, розділеної війною та вимушеним переселенням, і намагається налагодити стосунки з батьком.

«Хоч ми й острови» Крістіни Родріґес Пас отримав кілька фестивальних відзнак у 2026 році. Зокрема, фільм здобув приз журі за найкращий документальний повнометражний фільм на Portobello Film Festival.

«Пісня без дому» Раті Цітеладзе розповідає про молоду трансгендерну жінку, яка після 11 років ізоляції тікає з картвельського села до Відня. Фільм простежує її спробу почати нове життя й здобути свободу. Стрічку показали на Копенгагенському міжнародному фестивалі документального кіно CPH:DOX і Фестивалі документального кіно в Салоніках, де вона отримала відзнаку журі.

До позаконкурсної програми увійшли пʼять стрічок, що вже були представлені на міжнародних кінофестивалях:

• «Боягуз», Лукас Донт (Бельгія)

• «Насильство над тілом іншого», Дені Коте (Канада)

• «Сором і гроші», Вісар Моріна (Німеччина, Косово, Словенія, Албанія, Північна Македонія, Бельгія)

• «Без кінця», Міхал Марчак (Польща, Франція)

• «НАЗА», Юваль Абрахам, Рахель Шор (США, Сполучене Королівство)

Стрічку «Наза» режисерів Юваля Абрахама та Рахель Шор називають однією з найскандальніших на Венеційському кінофестивалі. Вона торкається теми жертв серед цивільного населення Ґази. Фільм отримав Спеціальний приз журі Венеційського кінофестивалю 2026 року. У фільмі ізраїльські військові та розвідники розповідають про системи, за якими обирають цілі для ударів по Ґазі. Зйомки проходили вночі на дахах Тель-Авіва. Назва стрічки відсилає до військового терміна, яким позначають очікувану кількість цивільних жертв під час авіаудару.

Кадр з фільму «НАЗА»

«Боягуз» Лукаса Донта отримав у Каннах нагороду за найкращу чоловічу роль. Її спільно присудили Еммануелю Макк’ї та Валентену Кампаню, які зіграли ролі двох солдатів часів Першої світової війни. За сюжетом фільму, опинившись у тилу, їхні герої влаштовують виставу, щоб підбадьорити товаришів і хоч ненадовго відволіктися від війни.

«Сором і гроші» Вісара Моріни здобув Гран-прі журі в конкурсі World Cinema Dramatic на фестивалі Sundance 2026 року. За сюжетом, родина фермерів із Косово втрачає господарство й переїжджає до столиці в пошуках роботи. Батько намагається забезпечити сім’ю, але змушений приймати допомогу заможних родичів.

Документальний фільм «Без кінця» Міхала Марчака здобув головну нагороду «Золотого Александра» на Міжнародному фестивалі документального кіно в Салоніках. Стрічка розповідає про Даніеля, який шукає свого зниклого 16-річного сина Кріса. Відтворюючи можливий маршрут хлопця, батько намагається зрозуміти, що сталося. 

Кадр з фільму «Без кінця»

Фільм «Насильство над тілом іншого» здобув спеціальну відзнаку та приз молодіжного журі в міжнародному конкурсі кінофестивалю в Локарно 2026 року. Події фільму розгортаються в антиутопічному світі, де мандрівна дівчина пропонує людям послуги евтаназії.

Також раніше став відомий склад журі міжнародного та національного конкурсів. Переможців визначатимуть режисери, критики, фестивальні програмери та представники міжнародної кіноіндустрії з України, Нідерландів, Ірану, Латвії, Польщі та Франції.

Урочиста церемонія відкриття розпочнеться 24 вересня о 17:00 у Київському національному академічному театрі оперети. О 18:00 відбудеться показ трагікомедії Євгена Матвієнка «Житє» — антології у шести новелах про життя українців під час повномасштабного вторгнення.

Фото: кадр з фільму «Хоч ми й острови»