"Неправильна кома не робить вас менш українцями": філологиня про справжню мету Радіодиктанту

Філологиня, освітянка та засновниця простору "Муза" Аліна Острозька переконана: головна цінність Радіодиктанту полягає зовсім не у кількості правильних розділових знаків. Вона розповіла 24 Каналу, як позбутися "шкільних травм", чому знавці правил страждають найбільше та як навчитися отримувати задоволення від процесу.

Географія єднання замість "червоної пасти"

Аліна Острозька зауважує, що майже в кожного з нас є своя маленька шкільна травма, пов'язана з диктантами. Для багатьох вони були справжнім випробуванням нервової системи, коли кожна кома здавалася катастрофою, а червона паста вчителя залишала на аркушах більше слідів, ніж власна синя.

Філологиня закликає припинити сприймати Радіодиктант як контрольну роботу державного масштабу. Його справжня місія не в тому, щоб бездоганно розставити тире та апострофи.

"Його головна цінність у тому, що в один і той самий час люди, розкидані по різних містах, країнах і континентах, сідають писати той самий український текст. Хтось – удома на кухні, хтось – у шкільному класі, хтось – у військовій частині, а хтось – за тисячі кілометрів від дому", – наголошує освітянка, додаючи, що в цю мить географія перестає бути перешкодою для належності до своєї нації.

Особливі ритуали без оцінок

Навіть маючи профільну освіту, Острозька зізнається: філологічний бекграунд не скасовує людського хвилювання. Проте їй дуже подобається, що навколо диктанту поступово формуються теплі особисті традиції.

Люди купують новенькі записники, спеціально обирають красиві ручки або ж збирають за одним столом усю родину. На думку Аліни, саме таким ритуалом має стати цей день для українців, а не примусовим обов'язком чи черговим приводом порівняти свій рівень грамотності з іншими.

Аліна Острозька закликає не боятись робити помилки у Радіодиктанті: дивіться відео

Як домовитися з "внутрішнім відмінником"

Багато дорослих людей, які давно закінчили школу, отримали дипломи та навчилися платити податки, досі панічно бояться зробити помилку. Вони прагнуть "заслужити дванадцятку" і міряють свою грамотність кількістю виправлень на папері. Проте, як нагадує філологиня, мова – це значно більше, ніж просто сукупність правил. Це наш спосіб називати світ, берегти пам'ять про тих, кого вже немає, і впізнавати своїх.

Я закликаю не боятися помилок. Неправильно поставлена кома не робить вас менш українцями, а пропущений апостроф не позбавляє права бути частиною нашої великої мовної спільноти, особливо тепер, коли Росія намагається не лише загарбати наші території, а й знищити саму можливість українського голосу,
– підкреслює засновниця проєкту "Передмова".

Пастки пунктуації: чому філологам найважче

Цікаво, що під час написання Радіодиктанту найбільше страждають саме ті, хто знає надто багато правил. Коли в реченні можливі кілька пунктуаційних рішень, а автор тексту, керуючись власним відчуттям ритму, обирає третє, у слухача починається справжня інтелектуальна драма: здоровий глузд сперечається з інтонацією читця, а внутрішній філолог подумки готує апеляцію.

Замість того, щоб картати себе, Острозька радить сприймати такі ситуації з легкістю. За її словами, якщо навіть професійні мовознавці можуть годинами сперечатися про доцільність одного розділового знака, пересічним учасникам точно не варто переживати через це екзистенційну кризу.

Аліна Острозька закликає усіх долучитись до Радіодиктанту / Фото надане Аліною Острозькою

До слова! Раніше філологиня та блогерка Оксана Качура розповіла, як підготуватись до Радіодиктанту 2026. Зокрема, вона назвала слова, які ніколи не виділяють комами.

Почерк як кардіограма – це теж частина пригоди

Тим, хто соромиться свого поганого почерку і через це відмовляється від участі, Аліна нагадує: Радіодиктант – це не конкурс каліграфії, і ніхто не вимагатиме від вас виводити літери так, ніби це замовлення на переписування Пересопницького Євангелія.

Сучасна людина набагато краще пам'ятає розкладку клавіатури, ніж рухи кульковою ручкою, яка для багатьох перетворилася на археологічний артефакт.

І якщо після третього речення рука почне протестувати проти незвичного фізичного навантаження, а почерк нагадуватиме кардіограму людини, яка щойно побачила рахунок за комунальні послуги, – це теж частина пригоди,
– іронізує філологиня.

Освітянка щиро дивується, як легко люди відмовляють собі в участі у чомусь хорошому лише через страх зробити це недостатньо ідеально.

"Беріть ручку, навіть якщо востаннє тримали її під час підписання документів у банку. І пишіть! Не для оцінки і не для перевірки! А щоб серед мільйонів українських голосів, розсіяних по світу, був і ваш", – підсумовує Аліна Острозька.

Наостанок нагадуємо, що Радіодиктант національної єдності відбудеться 27 жовтня об 11:00. Цьогоріч на нас очікує текст, написаний письменником і військовослужбовцем Артуром Дронем, а читців буде відразу двоє – вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков і волонтерка та співачка Даша Астаф'єва.