/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2Fbd9371a071749c5a8455cfcd17f34fa0.png)
Українські воїни вперше врятували бійця з поля бою за допомогою важкого дрона
На Куп'янському напрямку Харківської області, серед безперервних атак та мінних полів, піхотинець 30-ї окремої механізованої бригади Костянтин опинився у пастці після важкого поранення. Його спостережний пункт, який він утримував кілька місяців, став місцем трагедії, коли російські дрони вбили його побратима, а сам Костянтин отримав поранення обох ніг.
Праву ногу він втратив у квітні, а вже у травні був змушений відрізати собі й ліву, використовуючи тупий ніж. Він розповів, що кістка заважала йому виповзати за їжею, ліками та водою, які скидали побратими. Костянтин, залишений на позиції сам, продовжував відбивати атаки ворога, демонструючи незламну стійкість.
Через високу щільність ворожих дронів та суцільне мінування території, будь-які спроби евакуювати його пішими групами або наземними роботизованими комплексами (НРК) були надзвичайно ризикованими та невдалими. Ситуація була критичною, і здавалося, виходу немає.
Тоді бійці роти безпілотних наземних систем 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка прийняли безпрецедентне рішення. Вони вирішили здійснити повітряну евакуацію, чого до них не робив ніхто у світовій військовій практиці. Для цього адаптували важкий гексакоптер українського виробництва від компанії Gurzuf Defence, яка безоплатно передала його військовим.
Разом із представниками Gurzuf Defence військові розробили спеціальне технічне рішення, що дозволило дрону-бомберу транспортувати людину, зберігаючи стабільність у повітрі та уникаючи надмірного розгойдування. Перед реальним завданням були проведені випробування на навчальних майданчиках, а місію ретельно спланували із суміжними підрозділами. Повідомили військові, опублікувала 92-га ОШБр імені Івана Сірка у своєму Telegram-каналі.
Керував гексакоптером досвідчений оператор БПЛА 30-ї окремої механізованої бригади з позивним Чорний. Місія завершилася повним успіхом: Костянтина благополучно доставили в безпечне місце. Журналістка Марія Малєвська розповіла, що військовий, який не боявся висоти, політ на дроні переніс добре, лячно було лише, коли пролітали воду, адже він не вміє плавати. Зараз боєць перебуває під наглядом лікарів, проходить реабілітацію, і його життю нічого не загрожує. Успішна евакуація стала результатом злагоджених дій бійців 92-ї ОШБр, 30-ї ОМБр, 14-ї ОМБр, 10-го армійського корпусу та інженерів Gurzuf Defence.
Ця операція, що стала першою у світі, ще раз підкреслила, що українські військовослужбовці у взаємодії з українськими виробниками задають світові тренди у веденні війни. Командир відділення, програміст роти безпілотних наземних систем 92 ОШБр з позивним Напалм зазначив, що це історична подія, яка є наступним етапом евакуації поранених.
Раніше, у вересні, у Міноборони також повідомили, що українські військові вперше використали амфібійний НРК, здатний пересуватися сушею та водою, подолавши близько 40 км. Такі інновації розширюють можливості для збереження життя особового складу та ефективної евакуації поранених в умовах сучасних бойових дій. У телеграмі 92-ї бригади також зазначається про успішне завершення місії.
Костянтин поділився своїми спогадами: «Праву ногу я втратив у квітні, а в травні я відрізав собі вже ліву, тому що кістка вилізла і заважала мені виповзати за їжею, ліками та водою, які мені скидували побратими. У мене був тупий ніж, яким я перед тим відкривав тушкованку».
Напалм, командир відділення, програміст роти безпілотних наземних систем 92 ОШБр, безпосередній учасник підготовки дрона, заявив: «Надзвичайно складна операція, але результативна. Це історична подія, це наступний етап евакуацій поранених, до якого ми всі прийдемо».
Ця унікальна місія відкриває нові горизонти для військової медицини та евакуації, демонструючи, що навіть у найскладніших умовах людська винахідливість та злагодженість дій можуть рятувати життя. Історія Костянтина є свідченням незламності українського духу та прагнення до перемоги, зберігаючи при цьому найвищу цінність – життя людини.

