"Броня не вічна": відомий співак з гурту "The ВЙО" емоційно звернувся до цивільних

Український співак і військовослужбовець Мирослав Кувалдін закликав цивільних не відмежовуватися від війни та усвідомити, що її реальність може торкнутися кожного.

Колишній лідер гурту «The ВЙО» нині служить у лавах «Культурного десанту». Разом із командою він їздить до українських захисників і захисниць, аби підтримувати їх музикою та спілкуванням. Артист зізнається, що військова служба суттєво змінила його світогляд. Вона навчила його відповідальності, позбавила гордині та змусила інакше цінувати час. Водночас Кувалдін переконаний: цивільні та військові не повинні сприймати одне одного як окремі світи. Адже всіх українців об’єднує спільна реальність і ворог.

«Вони не усвідомлюють, що військові — такі самі цивільні люди, і мало хто з них планував іти на війну. Що це реальність, яка може постукати у двері до кожного. Щоб зрозуміти іншого, завжди потрібно поставити себе на його місце. Ніхто не застрахований, броня не вічна. І всі ці штампи на кшталт „не хочеш допомагати своїй армії — будеш допомагати ворожій“ — це не просто слова, це жорстока правда», — наголосив співак в інтерв’ю виданню «Інтент».

Кувалдін також звернув увагу на те, що взаєморозуміння потрібне не лише між військовими та цивільними, а й усередині самого суспільства. На його думку, суперечки між українцями лише відволікають від головного завдання — протистояння російській агресії. Водночас артист закликає не забувати, що люди в тилу теж мають власні труднощі й не несуть відповідальності за сам факт війни.

«Важливо розуміти, що ці люди теж не винні. Я дуже сподіваюся на взаєморозуміння. Нам усім потрібно усвідомити: у нас один спільний ворог, і ми не маємо права витрачати сили на внутрішні чвари. Навпаки, потрібно стояти спина до спини, щоб відбивати зовнішню агресію», — зазначив військовослужбовець.

В інтерв’ю Кувалдін також розповів, як служба змінила його особисті пріоритети. За його словами, армія забирає багато особистого часу, але водночас допомагає позбутися безвідповідальності. Тепер він чітко розуміє, що від дій кожної людини залежать не лише її власні наслідки, а й безпека тих, хто перебуває поруч.

«Я пішов до ЗСУ, як до монастиря. Знаєте, як монахи йдуть на послух. Ти маєш усвідомити, що більше не належиш собі й просто виконуєш накази», — пояснив артист.

Окремою частиною його служби стали виступи перед захисниками. Кувалдін зізнається, що не кожна така зустріч перетворюється на концерт: іноді військові щойно повертаються з бойових завдань, переживають втрати й не мають сил на музику. У таких випадках команда просто розмовляє з ними, слухає їхні історії та разом п’є чай.

На думку співака, важливу роль у подоланні страху відіграє і гумор. Навіть чорні жарти можуть стати способом психологічного захисту, якщо не порушують особистих меж. Саме тому в творчості «Культурного десанту» з’явилися нові музичні інтонації та тексти, ближчі до досвіду військових.