21 жовтня 1805 – Трафальгарська битва: хто зміг знищити флот Наполеона і врятувати Британію

Проте 21 жовтня біля іспанського мису Трафальгар амбіції французького диктатора розбилися об незламну стіну британської морської могутності. Цей день назавжди перекроїв карту світу, перетворивши одного ексцентричного адмірала на безсмертного національного героя, який віддав життя за тріумф своєї батьківщини. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Чому план Наполеона щодо вторгнення до Британії був приречений на провал?

На початку XIX століття Європа тремтіла під маршем французьких чобіт, але для повного панування Наполеону бракувало одного – абсолютного контролю над морем. У військовому таборі у Булоні понад 160 тисяч загартованих у боях солдатів так званої Англійської армії чекали наказу перетнути Ла-Манш. Бонапарт самовпевнено заявляв своїм генералам, що варто йому стати володарем протоки лише на 6 годин, і він стане володарем усього світу.

Проте ця зухвала мрія залежала від однієї критичної умови – об'єднаний франко-іспанський флот під командуванням віцеадмірала П'єра-Шарля Вільньова мав прорвати жорстку британську блокаду та гарантувати безпечний коридор для тисяч десантних барж. А проте сам Вільньов, досвідчений, але надміру обережний моряк, чудово розумів згубність цього імператорського задуму. Британський Королівський флот, загартований у безперервних штормах і багаторічних боях, був не просто збіговиськом кораблів, а ідеально налагодженою машиною смерті з найкращими екіпажами у світі.

Коли Вільньов спробував відвернути увагу британців, здійснивши масштабний маневр до Вест-Індії та назад, він не зміг відірватися від свого головного нічного жаху – віцеадмірала Гораціо Нельсона. Нельсон, який уже втратив праве око та праву руку у попередніх битвах за Корону, гнався за ворогом через Атлантичний океан з маніакальною наполегливістю хижака. Зрештою, загнаний у кут в іспанському порту Кадіс, Вільньов дістав категоричний наказ Наполеона негайно прориватися до Середземного моря.

19 жовтня 1805 року 33 лінійні кораблі франко-іспанської армади неохоче вийшли у відкриті води, де на них уже чекала британська ескадра з 27 вимпелів. Це був не просто вихід у море – а крок назустріч неминучій катастрофі, адже британці мали те, чого не було у союзників – беззаперечну віру у свого командира та готовність ламати всі усталені правила ведення морського бою.

Трафальгарська битва – чому Наполеон не завоював Британію: дивіться відео IstoriyaBezMifiv

Як новаторська тактика Нельсона знищила ворожу армаду та змінила історію?

Традиційна військово-морська доктрина того часу диктувала суворі та передбачувані правила – ворожі флоти мали шикуватися у дві паралельні лінії та методично обстрілювати один одного з важких гармат, поки хтось не зазнає критичних пошкоджень і не здасться. Але Гораціо Нельсон не збирався грати за правилами, які дозволяли ворогу відступити або звести бій до нічиєї – його геніальний план, який увійшов в історію як The Nelson Touch, передбачав розподіл сил на дві колони та перпендикулярний удар у ворожий стрій, щоб розрізати його на три ізольовані частини.

Це означало, що під час повільного зближення під прямим кутом британські кораблі будуть абсолютно беззахисними перед нищівним бортовим вогнем противника. А після прориву лінії битва неминуче перетвориться на хаотичну рукопашну сутичку на воді, де бездоганний вишкіл і феноменальна швидкість стрільби британських канонірів не залишать навіть чисельнішому ворогу жодних шансів на порятунок. І от, діючи кожен за своїм планом, уранці 21 жовтня 1805 року флоти наблизилися один до одного на відстань пострілу біля мису Трафальгар.

Нельсон підняв на щоглі свого флагмана "Вікторі" легендарний прапорцевий сигнал: "Англія очікує, що кожен виконає свій обов'язок". Близько 11:45 пролунали перші постріли. Франко-іспанські гармати безжально шматували вітрила та такелаж британців, проте колони Нельсона та його заступника віцеадмірала Коллінгвуда невблаганно йшли вперед крізь стіну вогню. Коли "Вікторі" прорвав ворожу лінію, пройшовши впритул за кормою французького флагмана "Бюсантор", британські гармати випустили нищівний подвійний залп, який миттєво вивів з ладу сотні ворожих матросів і зруйнував палубу.

Почалася кривава м'ясорубка, де кораблі зчіплювалися бортами, а команди йшли на абордаж. У самому розпалі бою, коли "Вікторі" смертельно зчепився з відчайдушним французьким кораблем "Редутабль", французький снайпер вистрілив у Нельсона, який відмовився зняти свої адміральські нагороди – мушкетна куля пробила плече, легеню та застрягла глибоко у хребті. Видатного флотоводця віднесли до темного лазарету у трюмі, де він помирав протягом трьох годин під безперервний гуркіт гармат.

Його велика жертва не була марною. Ще до того, як Нельсон зробив свій останній подих, він встиг почути доповідь про абсолютний тріумф – 18 кораблів франко-іспанського флоту були захоплені або знищені, тоді як британці не втратили жодного судна. Навіть жахливий шторм, що вибухнув наступного дня і потопив частину пошкоджених трофейних суден, не зміг затьмарити стратегічного масштабу цієї перемоги. Трафальгарська битва не просто врятувала Британію від вторгнення армії Наполеона – вона започаткувала епоху беззаперечного британського панування на Світовому океані (Pax Britannica), що тривав понад століття.