Роберт Паттінсон у "Прайм-таймі" показує, що, ловлячи хижака, можна самому перетворитися на нього

Є велика проблема у такого гарного актора, як Роберт Паттінсон: в його фільмографії немає ролей, за які він би міг отримати "Оскара" як найкращий актор. Чи хоча б номінацію. Круті ролі є, а оскаровського тренду нема. Має бути якась зрозуміла всім гучна і соціально важлива тема, зрозумілий широкому загалу персонаж. І ось цього у Роберта Паттінсона нема. Можливо, такою спробою отримати номінацію і буде тру-крайм і драматичний трилер від студії А24 "Прайм-тайм", де актор не лише виконав головну роль, а й став продюсером.

Взагалі 2026-й мав би носити ім’я Роберта Паттінсона – дуже плодовитий період з дуже масштабними проєктами. Тут і "Одіссея" Крістофера Нолана, і досить суперечливе "Любить не любить", (чомусь оригінальну Drama в нас перевели саме так), попереду 3-я частина "Дюни", і ось у 22 жовтня в український прокат виходить "Прайм-тайм" про журналіста, засновника тв-шоу, на якому ловили збоченців.

Добро переможе зло, поставить на коліна і принизить

"Спіймати хижака" - реальне ТВ-шоу, яке виходило в США с 2004 по 2007 рік на каналі NBC. Його ведучим став відомий своїми гучними розслідуваннями (різанина у школі Колумбайн, злочини Унабомбера, теракти 11 вересня і багато інших) журналіст Кріс Гансен. Завданням "Спіймати хижака" було знайти в інтернеті педофіла, розвести його на реальне знайомство нібито з підлітками (насправді з підставними акторами), а коли той прийде на зустріч, викрити його перед камерою і віддати поліції.

Фактично це програма-підстава, але нібито з благородною метою: захистити дітей від онлайн-хижаків. Не дивно, що рейтинги в неї були просто захмарні.

За сюжетом нова програма Гансена лише набирає обертів. Аж раптом керівництво каналу вирішує поставити "Спіймати хижака" в самісінький прайм-тайм: у той же час увечері на іншому каналі виходять "Загублені" - а отже, можна уявити, наскільки популярним було шоу, що могло конкурувати з таким серіалом.

Щоб виправдати таку "високу довіру", команда "Спіймати хижака" мусила не лише тримати рейтинги на рівні, быльше: пристрасті повинні були ставати все напруженішими, щоб цікавість публіки не падала. А сюжет досить одноманітний: звичайний чолов’яга, який писав підліткові усілякі сексуальні гидоти, нарешті отримує запрошення від своєї жертви прийти в гості, коли батьків не буде вдома. А в будинку з "хижака" педофіл вже сам перетворюється на "жертву", коли раптом з’являється ведучий зі словами "чому б тобі не присісти" і зачитує всі вищезгадані онлайн-зваби.

Видовище це досить жалюгідне та й педофіли теж жалюгідні, і команда мріє, що колись на їхній гачок потрапить справжній "кит" - хтось із високопосадовців. Чекати можна вічність, а значить, треба просто підштовхнути події, не боячись переступити межу, за якою закінчується порядність.

Тож із правдорубів команда перетворюється на тих, хто створює "гаряченьке". Вони самі починають активно під’юджувати та провокувати мережевих педофілів на дії (хтозна, можливо, без цього підштовхування вони й не наважились би на реальну зустріч).

Сюжет та акторська гра

Фільм зняв режисер-початківець в ігровому кіно, і це дуже добре видно. Ленс Оппенгейм розвиває сценарій за стандартним кліше: від зав’язки (про пропозицію, від якої неможливо відмовитись) до кульмінації, такого собі катарсиса. І навіть є маленький геппі-енд, щоб, значить, глядач видихнув після найбільш напруженої сцени і розслабився. Але всі ці сценарні ходи більш-менш надивлений глядач бачить просто наперед, тож все, що йому залишається, – слідкувати не за сюжетом, а за грою акторів.

Головну роль, зрозуміло, грає Роберт Паттінсон. У самого Гансена справи йдуть не так, щоб добре: його стосунки з колишньою коханкою стають відомі жовтій пресі, і ті погрожують оприлюднити ці відомості, щоб знеславити "борця за чистоту". А в нього двоє малих дітей і дружина, яку боїться втратити. Вочевидь, цю лінію у фільм ввели для того, щоб Паттінсону було що зіграти: не лише гонитву за рейтингами, а й любов до родини, страх її втратити через помилку і поставити все на кін, щоб спіймати велику здобич, а ще є флешбеки з попередніх його журналістських розслідувань. Мовляв, не такий Гансен вже й кар’єрист, бачите, навіть "Еммі" має за сюжет про порятунок дітей в Індії.

Паттінсону одночасно треба грати і журналіста-розслідувача, і телезірку, і проповідника, який читає злочинцям мораль, і прокурора, який їх звинувачує. І ще й звичайну людину зі своїми слабкостями. Ну й наголовніше - показати, що перебування на "правильному боці" зовсім не робить людину праведною. До гри Паттінсона не докопаєшся. Він бездоганно відобразив усі грані свого персонажа, перетворивши його з "героя і совісті нації" на таку людину, що може втратити моральні орієнтири заради рейтингів. І в кінці Кріс Гансен викликає таку огиду, що хочеться помити руки. А його посмішка перетворюється на вищир.

Дуже сильна робота також і у Скайлера Джизондо. Він грає 23-річного актора-початківця, що понад усе прагне стати членом Гільдії акторів. Його персонаж – Ден – отримує пропозицію грати нібито підлітків, на яких клюне збоченець. Ден погоджується, сподіваючись, що ця роль допоможе його кар’єрі. Однак з часом розуміє, що психологічно грати таку "підсадну качку" досить важко. Джизондо ми знаємо переважно за комедіями. А тут йому довелось зіграти драму юного актора, у якого спочатку ейфорія від нової ролі, а потім розуміння, в який бруд він вляпується і як далеко це шоу може бути від справжньої акторської майстерності. Щоб надихнути зневіреного юнака грати далі, продюсерка навіть просить Гансена поговорити з Деном. Гансен знову ж таки використовує кліше: "ти нагадуєш мені мого сина", "ми придумаємо тобі крутий псевдонім – як тобі "Приманка Ден"? І це додає ще більшої глибини ролі, коли Джизондо показує, як його персонаж насправді прагне батьківської турботи й схвалення в цілому, наскільки сильно він від цього залежить. І як заради цього він готовий знову і знову баблятись у лайні.

Один з несподіваних ходів – досить хвора естетика картини. Через розмиті кольори з переважанням хворобливих червоного та синьо-зеленого кольорів, високої зернистості зображення здається, що ти дійсно перенісся на 20 років назад, коли саме так і виглядало телебачення (а в нашій пам’яті ще живі ті самі 90-ті, коли межа між добром і злом була сильно розмита). На обличчях персонажів такі кольори виглядають, ніби сам фільм гниє разом зі своїми героями, підкреслюючи ідею: коли ти вступаєш в боротьбу зі злом, чи довго ти протримаєшся, щоб самому не перетворитись на це зло?

Замість висновку

В цілому "Прайм-тайм" добре виконав задачу, показавши, як заради популярності на хижаків перетворюються достойні й порядні люди. І що головне в програмі "Спіймати хижака" - не вийти на самих себе.

Рейтинги у "Прайм-тайма" досить непогані (Rotten Tomatoes – 86%, Мetacritic – 67%, IMBd – 7,1/10), чому сприяє і наявність Паттінсона, і тема, яка досі не втратила (і довго не втратить) гостроти. Тож є досить велика вірогідність, що свою номінацію на "Оскар" Роберт Паттінсон таки отримає.