Де ховатися від російських атак: чому на п'ятому році війни укриття у Києві залишаються проблемою

Де ховатися від російських атак — на п’ятому році війни це питання досі ставлять собі українці, зокрема і жителі Києва. Особливо це стосується районів, віддалених від метро. Де сховатися та чому укриття досі залишаються проблемою самих киян — у сюжеті кореспондентки ТСН Валентини Доброти.

Майстерня скульптора замість бомбосховища: чому жителі багатоповерхівки не можуть скористатися укриттям

Це могло б бути ідеальне укриття: щоб потрапити до нього, не потрібно виходити з будинку. Тут могло б поміститися чимало людей, але натомість — картини, скульптури, шафи, посуд і купа особистих речей упереміш зі стільцями, кріслами та матрацами, які принесли люди для перечікування тривог.

Укриття будували у середині п’ятдесятих років, кажуть мешканці цього будинку, — і воно відповідає всім вимогам: у ньому є два окремі виходи за сталевими дверима, є окремий вентиляційний канал, який виходить за межі будинку назовні. За потреби через нього можна вилізти, якщо будинок завалиться. Це фактично капсула, тому що за стінами є додатковий захисний коридор, а вентиляція працює. Головне — привести все до ладу.

Та навести лад виявилося непросто. Позначене на мапі укриття — в оренді, це майстерня скульптора. Сам він уже давно виїхав за кордон, але лишився син, який спочатку взагалі нікого сюди не пускав.

Влітку сина орендаря мобілізували, але лишилася його знайома. Вона спить у кімнаті, де вентиляція, і зачиняє двері. Люди через це просто задихаються.

Пані Ірина, жителька будинку: «Коли прибрала, можу вільно дихати вночі. Якщо трохи декілька разів не прибрала, вдягаю маску, тому що починається алергічна реакція».

Мешканці будинку постійно телефонують на гарячу лінію КМДА та написали лист до компанії, яка управляє будинком. Лише тоді з’ясували, що приміщення має подвійне призначення і не є власністю мешканців.

Керуюча компанія запевнила людей, що Шевченківська РДА звернулася до суду із заявою про розірвання договору оренди та звільнення приміщення, яке офіційно є укриттям. І відразу ж зауважила: обслуговування та покращення умов бомбосховищ не входить до складу послуг з утримання будинків.

Чому «правило двох стін» більше не працює

Ні дня без повітряної тривоги, а їхня сумарна тривалість — ледь не цілодобова. Те, як роками живуть прифронтові та прикордонні міста, для Києва стало реальністю. Але проблема, де і як сховатися під час російських ударів, досі не вирішена.

Правило двох стін, яке заспокоювало на початку повномасштабного вторгнення, більше не діє. Росіяни змінили не лише тактику ударів, а й зброю, тож панельні будинки можуть просто скластися. Рятувальники наголошують: найкращий захист — це спеціально обладнане укриття.

Віктор Вітовецький, директор Департаменту цивільного захисту та превентивної діяльності ДСНС: «Правило двох стін дуже часто не спрацьовує. Воно само по собі точно не гарантує захист людини навіть від уламків, не кажучи вже про надлишковий тиск вибуху — його дві стіни не блокують. Якщо в цих стінах є дверні чи віконні отвори, надлишковий тиск вибуху однозначно вплине на людину. Питання тільки в тому, на якій відстані здетонував той чи інший засіб повітряного нападу».

Офіційно у Києві понад 4 тисячі укриттів. Орієнтовно півтори тисячі з них розташовані у закладах освіти. За розрахунками КМДА, цього достатньо для 90% киян. Але є проблема: укриття по місту розташовані нерівномірно, і більшість із них — найпростіші. Тривалі тривоги змушують людей шукати прихисток, де можна переночувати, адже в метро місця для всіх уже бракує.

Зразкове укриття за рахунок ОСББ та міського бюджету

Це вже інше укриття на лівому березі столиці. Пані Марина буває тут ледь не щоночі: приходить під час вечірніх тривог і лишається до ранку.

Пані Марина, киянка: «Я раніше ховалася в під’їзді, а коли дізналася, що тут є укриття, почала бігати сюди. Тут гарна шумоізоляція, можна відпочити, не так чути вибухи. І головне — люди поруч, не так страшно. Бо коли балістика — це дуже страшно. Оце ночую тут на пуфику. Wi-Fi є, добре, що в Telegram можна дивитися, що і куди летить».

Раніше це був звичайний підвал багатоповерхівки.

Юлія Бородіна, голова ОСББ: «Почали прибирати, фарбувати стіни, бо це був звичайний підвал з комунікаціями посередині. Він взагалі не був схожий на укриття. Але ми зрозуміли: якщо робити все як слід — не на годину-дві, а щоб провести тут цілу ніч, — сюди потрібні кошти».

Тоді Юлія Бородіна як голова ОСББ звернулася до Дніпровської РДА й отримала три мільйони гривень на облаштування повноцінного укриття.

Юлія Бородіна, голова ОСББ: «Що у нас тут: туалет звичайний, все чистенько, тому що доплачуємо дівчатам за прибирання. Є де руки помити, працює сололіфт, багато побутової хімії. Є запас технічної води — інженери зробили так, що її ще певний час підтягуватиме насос. За певних умов її можна використовувати і як питну».

За гроші з міського бюджету в підвалі перенесли комунікації та зробили якісну вентиляцію.

Юлія Бородіна, голова ОСББ: «Оце основна кімната, тут сидить багато людей. Приходять з дітьми, розкладають диванчики й просто з вечора засинають та сплять до ранку».

А ще закупили систему, яка автоматично відмикає двері під час тривоги й замикає їх після відбою — консьєржі більше не мусять бігати й відкривати вручну. На випадок відключень світла передбачено резервне живлення: окремі інвертори й акумулятори живлять інтернет та все необхідне обладнання. На іншому виході облаштували підйомник для людей з інвалідністю, а вхідні двері та туалет зробили ширшими, щоб проїхало крісло колісне.

Юлія Бородіна каже: це укриття вони нанесли на офіційну мапу, але не впевнена у правильності цього рішення. Утримувати приміщення, в якому ховаються люди з усього масиву, доводиться самостійно.

Юлія Бородіна, голова ОСББ: «Я декілька разів зверталася в район і казала: якщо до мене сюди набіжать безхатченки, станеться бійка чи влаштують розпивання алкоголю… Людям пояснили про комендантську годину та ТЦК, вони бачать, що тут відкрито, приходять, сидять і п’ють. А чому б ні? Тепло, гарно, інтернет є. І що я з ними зроблю? Законодавчо під час тривоги вони сидять і ховаються, а за фактом це компанії, які тут п’ють, і з ними нічого не вдієш».

Чому укриття є не в кожному будинку та де мобільні сховища

Історія цього укриття — приклад того, коли люди самі потурбувалися про власну безпеку. Та зробити укриття в кожному будинку нереально, кажуть у ДСНС. Причини різні — наприклад, високі ґрунтові води. Будівництво стаціонарних споруд тривале й дороге.

Мобільні укриття могли б урятувати від уламків, тим паче ворог нині атакує не лише вночі. Але у Києві їх фактично немає. На офіційний запит ТСН щодо мобільних укриттів на зупинках громадського транспорту у «Київпастрансі» відповіли: тендер на закупівлю 14 мобільних укриттів було оголошено 28 вересня. Частину з них розмістять у філіях та відокремлених підрозділах підприємства.

Віктор Вітовецький, директор Департаменту цивільного захисту та превентивної діяльності ДСНС: «Первинні мобільні укриття мають на меті компенсувати нестачу захисних споруд цивільного захисту — таких як сховище або протирадіаційне укриття. Але слід розуміти, що найпростіші та мобільні укриття використовуються тільки в особливий період, тобто під час воєнного стану. Якщо ми говоримо про мирний час, ми маємо планово розбудовувати інфраструктуру захисних споруд».

Система захисту має врахувати всі реалії сучасної війни, щоб під час обстрілів кожен мав змогу швидко сховатися.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: СЛЬОЗИ ЩАСТЯ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ! ВІДЕО З ОБМІНУ | ТСН 17:00 23 жовтня