Нафта, Путін й особистий прибуток: що насправді рухає Трампом

Днями заходжу до аудиторії (я викладаю в американському університеті у штаті Вірджинія), і перше запитання від моїх студентів: «Як ви пояснюєте, що наш президент став на бік Росії та Путіна?»

Зрозуміти це справді складно, і американці, зокрема мої студенти, очевидно, приголомшені. Трамп особисто симпатизує Путіну — у цьому немає нічого нового. Однак чому за кілька тижнів до виборів він наважується відкрито укладати угоди з російською нафтовою компанією «Лукойл» і скасовувати нещодавно запроваджені ним санкції заради закупівель і постачань російського дизельного пального? Чому на тлі низького рейтингу схвалення він не боїться так шокувати виборців і представників обох партій у Конгресі? У його угодах із РФ багато туманного, а пояснення самого Трампа не витримують критики. Щоб наблизитися до розуміння цього політичного повороту, варто придивитися до того, які завдання Трамп вирішує як президент.

У своїй передвиборчій кампанії президент США не втомлювався повторювати: «Ми перемагатимемо так багато, що ви вже просто втомитеся від перемог, вам це так набридне, що ви прийдете до мене і скажете: „Будь ласка, будь ласка, ми більше не можемо перемагати!“ А я відповім: „Вибачте, але ми продовжимо перемагати, перемагати й перемагати!“»

Трамп мав на увазі економічне процвітання, і щодо себе він мав рацію: президентство стало для нього золотою годівницею, а величезна махіна американської держави, включно з важелями зовнішньої та внутрішньої політики, перетворилася на апарат збагачення президента та його соратників.

Одне з найважливіших джерел його доходів — газ і нафта. Згідно з розслідуванням Об'єднаного економічного комітету Конгресу, за останній рік акції президента в нафтогазових компаніях збільшили його статки на 15,5 млн дол. (Загалом його акції в цих компаніях оцінюються в 61,1 млн дол.)

Збагачуються і його донори — великі нафтові фірми, які вклали чималі суми в його президентську кампанію 2024 року. Ще під час своїх передвиборчих перегонів Трамп приватно сказав групі генеральних директорів нафтових компаній, що їм варто пожертвувати на його обрання 1 млрд дол.: мовляв, це була б вигідна «угода» для галузі.

І компанії, які підтримали Трампа, про це не пошкодували. За оцінками RBC Capital Markets, сукупний прибуток п’яти найбільших західних нафтових компаній — BP, Chevron, Exxon Mobil, Shell та TotalEnergies — за третій квартал становитиме близько 53 млрд дол., що більш як удвічі перевищує аналогічний показник минулого року.

Однак перемога одних означає поразку інших. Першими почали програвати пересічні американці.

Як це сталося? Скориставшись тим, що Конгрес із республіканською більшістю виявився безхребетним, Трамп почав проводити закони та постанови, мета яких — змусити людей купувати більше бензину, хочуть вони цього чи ні.

Одним з останніх і найвідвертіших рішень у цій справі стало скасування стандартів паливної ефективності автомобілів. Наприкінці вересня, коли ціни на бензин на американських заправках уже перевищили 1,15 дол. за літр, адміністрація Трампа скасувала запроваджені за президента Джо Байдена вимоги, що зобов’язували автоіндустрію виробляти автомобілі та легкі вантажівки зі зниженою витратою пального.

При цьому він переконував своїх виборців, що скасування цих стандартів їм на користь: «ВАЖЛИВИЙ ДЕНЬ ДЛЯ АМЕРИКАНСЬКИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ І ПОКУПЦІВ АВТОМОБІЛІВ! Я щойно затвердив нові стандарти економії пального, які СКАСОВУЮТЬ безглуздий мандат на електромобілі, запроваджений сонним Джо Байденом», — написав він.

Трамп заявив, що це зробить звичайні автомобілі дешевшими. Однак це далеко не факт. Зате зниження вимог неодмінно призведе до збільшення витрати пального, а отже, американцям доведеться витрачати більше грошей на бензин. Про шкоду довкіллю й говорити тут годі: не дивно, що екологи з НДО внаслідок цієї постанови подали на адміністрацію Трампа до суду.

При цьому купівля електромобіля (EV), що має сенс за високих цін на бензин, теж тепер ускладнена. Від початку свого другого терміну Трамп розпочав боротьбу з EV. Щоб змусити американців купувати більше бензину, президент за підтримки республіканців у Конгресі скасував податкову пільгу, яка допомагала попиту на EV та гібридні автомобілі. Трамп і його радники були в курсі, що без податкової пільги кількість покупців електромобілів сильно скоротиться: більшості американців EV без знижки не по кишені. І правда, за даними Reuters, продажі електромобілів у США в період із січня по вересень 2026 року впали на 30,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Цікаво, що доля автопрому, традиційно важливої для США галузі, Трампа не хвилює. Адже скорочення кількості покупців EV заганяє цю індустрію в глухий кут: вона й без того вже відстає від інших великих автомобільних ринків світу у виробництві електромобілів, насамперед від Китаю. І, звісно, зменшення кількості електромобілів на дорогах поглиблює глобальне потепління.

Однак Трамп діє за принципом, характерним для авторитарних лідерів: «Після мене хоч потоп», і душить не лише перспективне виробництво EV, а й будь-яку нову індустрію, яка гальмує споживання викопного палива.

Відновлювана енергія викликає дедалі більший інтерес у багатьох фермерських господарствах у США. Популярними серед фермерів є автономні сонячні енергетичні системи. Встановлення сонячних панелей допомагає сільгосппідприємствам економити на електроенергії, виробляти власну та навіть продавати її надлишки в мережу. Це особливо важливо зараз, коли зростають витрати на паливо, добрива, насіння та оплату праці. Ще недавно держава допомагала фермерам фінансувати встановлення сонячних панелей. Однак тепер правила, ухвалені з ініціативи Трампа (і які набули чинності 16 жовтня), блокують державну допомогу будь-яким проєктам розвитку сонячної енергетики для фермерських господарств.

Трамп затіяв війну і з вітряками. У січні 2025 року він підписав документ, який зупинив розвиток морської вітроенергетики в США. Він заборонив здавати нові морські території в оренду для будівництва вітряних електростанцій і заблокував видачу нових дозволів та продовження чинних. Однак на цьому він не зупинився. Адміністрація Трампа почала укладати угоди, за якими енергетичні компанії відмовляються від проєктів морських вітряних електростанцій і спрямовують гроші в інші галузі енергетики. Наприклад, французька компанія TotalEnergies погодилася відмовитися від проєктів вітряних електростанцій біля узбережжя Північної Кароліни та Нью-Йорка. Натомість компанія спрямує свої кошти на будівництво термінала в Техасі для експорту скрапленого природного газу та інші проєкти, пов’язані з викопним паливом.

Не дивно, що практично вся зовнішня політика американського президента теж крутиться навколо викопних енергоносіїв і націлена на збагачення його самого та його прихильників у нафтогазовій індустрії. Приміром, Трамп узяв під контроль венесуельську нафту. США захопили президента Венесуели Ніколаса Мадуро в січні 2026 року. Потім, порушивши міжнародне законодавство та наплювавши на суверенітет країни, американська влада почала контролювати продаж венесуельської нафти та вирішувати, куди спрямовувати отримані кошти.

Схожі плани були пов'язані й з Іраном, і Трамп їх особливо не приховував. Приміром, на початку червня він відкрито заявив у соціальних мережах, що США завдадуть Ірану «ДУЖЕ ПОТУЖНОГО» удару й «візьмуть під повний контроль» іранську нафтогазову промисловість, зокрема ключовий нафтовий термінал на острові Харг, у «не надто віддаленому майбутньому».

Щодо Ірану план Трампа не спрацював, але й у програші президент та його друзі не залишилися. Високі ціни на нафту, що підскочили внаслідок воєнних дій США, принесли йому та його соратникам величезний прибуток.

У цьому контексті стають більш зрозумілими стосунки Трампа з Путіним. Вони, вочевидь, будуються на вигідних для Трампа угодах у нафтогазовому бізнесі. І, схоже, дають змогу навіть плекати надії на угоди на кшталт купівлі «дешевого» російського газу для продажу його втридорога європейцям, які вже майже зіскочили з російської «газової голки».

Що ж стосується міжнародного права, міжнародних зобов’язань, емпатії та моралі, то казкові багатства, одержувані президентом, перетворюють усе інше на невидимі оку влади піщинки.

Трамп звик до того, що його дії не зустрічають відсічі. Однак не все так просто, як, можливо, здається президенту, засліпленому своїм нечуваним прибутком і уявною необмеженою владою.

До проміжних виборів у США залишилися лічені дні, і корупція в уряді стала однією з головних тем для виборців. Згідно з опитуванням, проведеним у вересні, слово «корумпований» виборці обирали найчастіше, коли їх просили одним словом описати Дональда Трампа: 53% респондентів назвали президента корумпованим, і лише 23% заявили, що він «чесний». Інше опитування, проведене на початку жовтня, показало, що 69% американців вважають, що особисті інтереси Трампа впливають на його зовнішню та внутрішню політику.

У разі поразки Республіканської партії на виборах Трамп, імовірно, спробує оскаржити їхні результати. Однак дедалі більше обурення виборців може забезпечити демократам настільки переконливу перевагу, що скасувати підсумки виборів буде дуже складно.