Путіну — газ, Трампу — гроші, Україні — обіцянки: що не так із новим мирним планом

Сполучені Штати розробили нові пропозиції щодо завершення російсько-української війни, які передбачають відмову України від вступу до НАТО, створення демілітаризованої зони на Донбасі та можливе пом'якшення санкцій проти Росії. За версією The Economist, натомість Києву можуть запропонувати інвестиційний пакет і перспективу членства в Європейському Союзі.

Для Москви серед можливих умов називають відновлення економічних відносин зі США, повернення російського газу на європейський ринок та перезапуск газопроводу "Північний потік".

Повідомлення з'явилося після переговорів спецпредставника президента США Стіва Віткоффа з Путіним у Санкт-Петербурзі 21 жовтня. Перед цим американська сторона проводила консультації в Осло, а після зустрічі з російським президентом заговорила про можливість тристоронніх переговорів за участю України.

Щоправда, поки що незрозуміло, наскільки серйозно ці пропозиції обговорюються і чи готова Москва до реальних поступок. Тим паче, що частина обіцяного Україні взагалі не залежить від Вашингтона. Фокус запитав політологів, чи можна вважати нові американські ініціативи кроком до завершення війни та які інтереси насправді можуть стояти за черговим раундом переговорів.

Туман переговорів: чи існує новий мирний план насправді

Політолог Володимир Фесенко у коментарі Фокусу застерігає від передчасних висновків. За його словами, наразі можна говорити лише про відновлення переговорного процесу в тристоронньому форматі. Усе інше — ідеї та пропозиції, які ще не обов'язково стали предметом безпосередніх переговорів.

"Я б назвав ситуацію, яка складається сьогодні, туманом переговорів. Ми нічого не знаємо напевно", — зазначає Фесенко.

На думку політолога, якщо зіставити різні повідомлення західних видань та дипломатичні витоки, можна припустити, що основою нинішніх обговорень є оновлений американський план, який він пов'язує зі Стівом Віткоффом.

Проте навіть у разі існування такого документа немає підстав стверджувати, що його основні положення прийняті всіма сторонами. Ба більше, частину пропозицій, які обговорювалися в Осло, Москва, схоже, не підтримує.

Політолог Олег Постернак також закликає обережно ставитися до чергових повідомлень про мирні ініціативи. Він нагадує, що протягом останніх років у західних медіа неодноразово з'являлися різноманітні сценарії завершення війни, які згодом не знаходили підтвердження або не відповідали реальному стану переговорів.

На його переконання, публікація окремих положень ще не означає, що ці ідеї справді погоджуються на офіційному рівні.

Виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда оцінює оприлюднені пропозиції ще категоричніше.

"Це агресивна маячня", — говорить він про ідею, за якою Сполучені Штати фактично обіцяють Україні членство в Європейському Союзі.

Обіцяти чуже: чому США не можуть гарантувати Україні членство в ЄС

Найбільше запитань у експертів викликає обіцянка європейської інтеграції України в обмін на відмову від НАТО.

Євген Магда наголошує, що Сполучені Штати не можуть обіцяти Україні членство в ЄС, оскільки не мають повноважень ухвалювати такі рішення. Вступ до Євросоюзу залежить насамперед від позиції його держав-членів та виконання Україною необхідних умов.

Магда вважає, що подібні пропозиції відображають специфічне мислення нинішньої американської адміністрації.

Він порівнює підхід команди Дональда Трампа з логікою девелоперів, які знаходять стару будівлю в Нью-Йорку, зносять її та зводять на її місці щось на кшталт Trump Tower. На думку політолога, саме так американські переговорники намагаються підходити й до міжнародних відносин: розглядати складні політичні процеси як бізнес-проєкти, які можна переформатувати завдяки вигідній угоді.

Олег Постернак також нагадує, що вступ України до ЄС залежить від рішення всіх 27 держав-членів. І навіть якщо Вашингтон пообіцяє Києву європейське майбутнє в обмін на відмову від НАТО, це не змусить, наприклад, Угорщину підтримати українське членство. Тож, на переконання політолога, включати таку умову до мирного плану просто немає сенсу.

Мир як бізнес: навіщо США російський газ та українські активи

Втім, за розмовами про території, НАТО та гарантії безпеки може стояти ще один інтерес — великі гроші. Володимир Фесенко звертає увагу на економічну частину американських пропозицій. Росії пропонують повернення на європейський енергетичний ринок і поступове зняття санкцій, Україні — інвестиції у відбудову. Але, за словами політолога, США можуть заробити і на першому, і на другому.

"Це бізнес. І я вважаю, що це дуже важлива інформація, тому що очевидно, що це американський інтерес. Вони хочуть заробляти", — пояснює Фесенко.

За його припущенням, американські компанії можуть стати операторами або посередниками під час відновлення постачання російського газу до Європи й отримувати від цього прибутки.

Другий напрямок — інвестиції в українську економіку. Фесенко припускає, що до таких проєктів можуть залучити великі американські інвестиційні компанії, зокрема BlackRock. Однак він наголошує на принциповій різниці між допомогою на відбудову та інвестиціями. В останньому випадку американський бізнес розраховуватиме не лише на прибуток, а й на отримання доступу до українських активів.

Тобто йдеться не лише про те, хто фінансуватиме відбудову України, а й про те, хто зароблятиме на ній після війни. За такого сценарію американські компанії потенційно зможуть отримувати прибутки і від повернення російського газу до Європи, і від інвестицій в Україну.

Водночас політолог Олег Постернак звертає увагу на іншу проблему: деякі економічні домовленості, вигідні Москві, можуть реалізовуватися навіть без завершення війни.

Серед прикладів він називає дизельну угоду між США та Росією, небажання Вашингтона просувати жорсткі санкційні ініціативи, зокрема законопроєкт сенатора Ліндсі Грема, а також дискусії щодо використання заморожених російських активів.

На думку Постернака, це свідчить про те, що економічне зближення Вашингтона й Москви може відбуватися окремо від переговорів про припинення бойових дій. Інакше кажучи, Росія потенційно може отримувати певні економічні вигоди, навіть не погоджуючись на мир.

Проте європейський напрямок таких домовленостей залишається під питанням. Адже ні повернення російського газу на ринок ЄС, ні перезапуск "Північного потоку" не залежать виключно від бажання Трампа та Путіна. Європейські країни мають власне законодавство, санкційну політику та енергетичні інтереси, які Вашингтон не може змінити одноосібно.

Донбас без військ: чому демілітаризована зона викликає більше запитань, ніж відповідей

Не менш суперечливою виглядає пропозиція створити демілітаризовану зону на Донбасі.

Постернак сумнівається, що Росія добровільно погодиться на такий варіант. На його думку, встановлення контролю над усім Донбасом залишається однією з мінімальних цілей Кремля, якими Путін намагатиметься виправдати величезні втрати російської армії.

"Відмова від цієї вимоги означала б для російського керівництва необхідність пояснювати власному суспільству, заради чого тривала війна та чому Москва так і не досягла проголошених результатів. Крім того, територіальне питання не вичерпує російських вимог. Кремль також наполягає на політичних та ідеологічних умовах, зокрема пов'язаних із мовною та релігійною політикою України. Ці питання Москва може спробувати використати як ще одне підтвердження нібито досягнення цілей війни", — вважає Постернак.

Фесенко звертає увагу на інший аспект: саме поняття демілітаризованої зони нічого не пояснює без конкретних механізмів її створення.

"Наприклад, чи йдеться про відведення лише українських військ із підконтрольної Києву частини Донеччини, включно зі Слов'янськом і Краматорськом? Чи російська армія також повинна відійти на певну відстань? Хто контролюватиме територію після відведення військ і гарантуватиме, що вона не стане плацдармом для нового наступу? Ці питання можуть виявитися значно важливішими за загальні дипломатичні формулювання", — каже політолог.

Він також припускає, що під час переговорів Росія знову порушуватиме питання нейтрального статусу України та майбутньої архітектури безпеки після завершення війни.

Тому навіть якщо тристоронні консультації поновляться, це ще не означатиме, що сторони безпосередньо домовлятимуться про припинення вогню.

Переговори заради Трампа: чи збирається Путін насправді завершувати війну

Попри сумнівність окремих положень нового мирного плану, експерти не виключають відновлення тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією. Водночас це ще не означає, що сторони наблизилися до завершення війни.

Євген Магда вважає, що тристороння зустріч, найімовірніше, відбудеться. Однак, за його словами, йтиметься про переговори делегацій, а не президентів Трампа, Зеленського та Путіна.

Володимир Фесенко також не бачить наразі ознак того, що Кремль готовий до реальних кроків задля припинення бойових дій. На його думку, згода Москви повернутися до переговорів може бути лише політичним жестом Путіна на адресу Трампа. Таким чином російський президент демонструє готовність до діалогу, але водночас не відмовляється від своїх вимог і не бере на себе конкретних зобов'язань щодо завершення війни.

Саме тому, наголошує політолог, відновлення переговорів не варто ототожнювати з наближенням миру.

"Якийсь промінь світла десь там дуже далеко з'являється. Але він як з'явився, так і може зникнути", — зауважує Фесенко.

Таким чином, навіть якщо Україна, США та Росія знову сядуть за стіл переговорів, це ще не означатиме наближення кінця війни. Поки Вашингтон шукає можливості для домовленостей, а Москва не демонструє готовності відмовитися від своїх вимог, мирний процес може залишитися лише процесом. Причому економічні дивіденди від нього окремі учасники ризикують отримати значно раніше, ніж Україна — припинення бойових дій.

Нагадаємо, раніше Фокусспростував заяви Путіна про те, що українці та росіяни нібито є "одним народом за ДНК", а окуповані українські землі — частиною "історичної Росії". Спираючись на наукові дослідження та міжнародні документи, Фокус пояснив, чому генетична спорідненість не визначає національну ідентичність, а історичні аргументи Кремля не дають Росії жодних прав на території України.