Україна готова активізувати переговорний процес: можливості для швидкого старту

Пошук нових партнерств для України: чи на часі перезавантаження переговорів?

У світлі сучасних викликів, Україні необхідно переглянути свою стратегію переговорів, виходячи за межі традиційного формату США-Україна-РФ. ⏳ З початку 2025 року на горизонті можуть виникнути нові можливості для співпраці з іншими державами, такими як Туреччина чи КНР, що потенційно можуть стати важливими посередниками. 🤝 Однак для цього Україні потрібно активізувати роботу МЗС і підготувати концепцію нових рамок переговорів. Саміти великої політики, такі як 31-а конференція ООН з питань зміни клімату в Анталії, можуть стати ідеальною платформою для встановлення нових зв’язків та обговорення важливих ініціатив. Чи готова Україна скористатися цим шансом? Дізнайтеся більше про майбутні виклики та можливості для країни.

Цей допис буде не про Трампа і не про Путіна. Точніше, не стільки і не лише про них. У ситуації, що склалася, для України важливо шукати партнерства поза межами переговорного трикутника США-Україна-РФ. Хоча б тому, що два учасники формату прагнуть домовитися ціною поступок з боку України. Причому обидва розуміють, що мають обмежений час. Якщо напрямок, що розвивається з початку 2025 року, не дасть результатів, виникне природне запитання: “А чи не час перезавантажити майданчик?”. У тому числі (або насамперед) за рахунок зміни складу посередників. Де США будуть, але будуть “одним із”, а не ключовим і єдиним гравцем. Хто може долучитися? Частина держав ЄС, звісно. КНР — можливо і, найімовірніше. Туреччина — бажано. Можливо, ще хтось.

Але тут важливу роль відіграє така річ, як готова концепція нових рамок, згода потенційних учасників. І, бажано, легітимізація процесу — підтримка з боку інших держав. Бажано, щоб їх було якомога більше.

Для таких завдань потрібна активність… ні, не з боку Офісу президента, а, насамперед, з боку МЗС України — ще вчора. І лише як “додатковий” елемент — відправлення переговорних груп. Це щонайменше 5 напрямків: Німеччина, Франція (ЄС), Велика Британія, Туреччина, КНР. Можливо, країни Перської затоки. Часу мало, вкрай мало. І логічний попередній висновок — завдання на півроку. Хоча б домовитися про зустрічі та об’їхати всі ці країни.

А якщо я не погоджуся? Адже існують чудові можливості для організації зустрічей у кулуарах великих самітів, куди приїжджають лідери держав, прем’єри чи керівники МЗС. Погодьтеся, це зручно.

Чи відбудуться такі саміти? Так. Причому незабаром. Йдеться про 31-у конференцію ООН з питань зміни клімату COP 31, яка відбудеться в турецькій Анталії з 9 по 20 листопада. Причому 11–12 листопада відбудеться саміт лідерів держав. Тобто приїдуть ті, хто нам потрібен. Країни ЄС — так. Туреччина — приймаюча сторона. Китай — однозначно так, оскільки така конференція є важливим етапом просування цивілізаційних ініціатив Пекіна. А також механізмом лобіювання та просування китайських “зелених” технологій. США? А ось США, ймовірно, не буде. Але вони для консультацій щодо зміни формату на цьому етапі й не потрібні.

• Тобто для України логічно планувати участь у такій конференції, якщо не на рівні президента, то на рівні прем’єра чи міністра закордонних справ. Це як мінімум.
• Другий мінімум — концепція трансформації переговорних рамок. Простіше кажучи, розуміння того, кого ми хотіли б запросити в якості посередників і з якою функцією.

Якщо мінімум є, питання полягає в організації процесу. І тут дивимося, де відбудеться саміт: у Туреччині. Тобто один із посередників — держава, зацікавлена у участі в переговорах. І яка має власні плани щодо майбутнього Чорного моря та Кавказу. Де немає місця домінуванню РФ. Таким чином, можна (за умови комунікації з турками) отримати підтримку в організації необхідних зустрічей. А згодом — підтримку в легітимізації процесу.

І ось тут, на тлі нещодавніх подій, можна оцінити рівень готовності МЗС України до (самостійного) вирішення масштабних завдань.

У разі успіху та наявності 12 листопада готових концепцій переформатування рамок переговорів, буде легше вести переговори й зі США. Трамп буде в люті, але він розумітиме, що або — більш м’яка позиція щодо України, або формат ризикує змінитися дуже скоро. І його ідеї заробити на статусі ексклюзивного посередника зведені нанівець.

Одним словом, шанс на власну гру є. І це може спрацювати, якщо ключові інституції зберегли здатність діяти не за шаблоном. Побачимо.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело: https://focus.ua/uk/opinions/772438-ukrajina-mozhe-rozpochati-svoyu-gru-v-peregovorah-ye-mozhlivist-zrobiti-ce-shvidko-analitik