Олександр Коваленко: як ЗСУ зірвали плани Росії та що буде на фронті до Нового року

Фронт переходить до нового етапу війни, де все вирішують технології і швидке управління. Поки що успішна операція "Вівальді" ламає плани ворога, наші військові спростовують російську брехню про взяття Добропілля, але на півдні ситуація залишається критичною через жорстку блокаду Олешок.

Про оперативну обстановку, успіхи ЗСУ, ймовірність мобілізації в Росії та чого чекати до Нового року журналісту Коротко про розповів воєнний експерт Олександр Коваленко.

Операція "Вівальді" зірвала план росіян

Воєнний експерт Олександр Коваленко. Фото: ФБ Олександр Коваленко

- Чи можна зараз підбивати підсумки операції "Вівальді" на півночі Донеччини?
- Безперечно. В першу чергу, повністю було зрізано виступ, який росіяни утворювали більш ніж як рік - від річки Нітрус до річки Чорний Жеребець, який становив загрозу не тільки на Лиманському напрямку і самому Лиману, а й всій Слов'янсько-Краматорській агломерації. Тут було здійснено операцію, яка значно покращила наші позиції одночасно на цьому напрямку.
Все це змусило ворога підсилити свої сили в районі зони відповідальності їх 20-ї та 25-ї загальновійськових армій. Туди були передислоковані деякі підрозділи інших російських армій, що послабило їх інші напрямки.

Відповідно ЗСУ цим скористалися для того, щоб почати відновлювати наші позиції в районі Рай-Олександрівки, Піскунівки, "Крейдової Флори" по південному березі річки Сіверський Донець. Сама операція буде продовжуватися і надалі для того, щоб розширювати вже зони контролю не тільки в межах Донецької, а й Луганської областей.

- Тобто можна сказати, що ця операція зірвала масштабний план росіян по оточенню Слов'янсько-Краматорської агломерації?

- Саме так, бо їхнім основним завданням було якраз захоплення Лиману і Святогірська, вихід в перспективі через річку Оскіл на Ізюм і Барвінкове з виходом в тил Слов’янська та Краматорська вздовж річки Сухий Торець.

- "Вівальді" показала маневрену війну зі швидким поверненням великих площ. Президент сказав, що в її рамках ЗСУ вдалося звільнити більше територій за місяць, ніж окупували росіяни.

- Так, але тут є нюанс: через режим тиші ми мало що знаємо про четвертий сезон операції "Вівальді", які його терміни, коли закінчиться. Але по цифрах так, можна говорити, що за ці останні місяці було звільнено території України більше, аніж росіяни окупували за місяць. Вони знаходяться в мінусі у порівнянні не тільки за осінній період, а й за літній період їхньої наступальної кампанії.

- Завдяки чому була проведена така успішна операція, які основні чинники, що призвели до її успіху?

- Безпрецедентний режим тиші при підготовці та проведенні операції і мобільна, маневрена робота Третього корпусу. Ніхто ні про що не розповідав і офіційних заяв не робилось. Лише західні аналітики, експерти, OSIN намагались якось це ретранслювати. А українська сторона мовчала, і оце було дуже важливим чинником для того, щоб максимізувати результати цієї операції.

Білецький зможе масштабувати успіх "Вівальді" на більшу ділянку фронту

- Автором операції став командир Третього корпусу Андрій Білецький, якого зараз призначили командувачем угруповання військ "Центр". Він зможе масштабувати успіхи "Вівальді" на цьому оперативному напрямку?

- Так, досвід "Вівальді" можна досить швидко інтегрувати не тільки на якомусь окремо взятому напрямку, а й по всій лінії боєзіткнення. Зрештою є багато геніальних композиторів, іменами яких можна назвати інші військові операції ЗСУ.

- За яку ділянку фронту відповідає угрупування "Центр"?

- По-перше, самого Білецького, призначивши командувачем групи "Центр", не позбавили командування Третім армійським корпусом. Тобто та ділянка, за яку відповідає 3-й армійський корпус, залишається незмінно під контролем Білецького, під його командуванням. Плюс до цього додалися зони відповідальності 11-го армійського корпусу, Слов’янсько-Краматорська агломерація, тобто весь східний фланг. Якраз на цьому напрямку підсилення 11-го армійського корпусу з півдня здійснює перший армійський корпус Національної гвардії України "АЗОВ" Дениса Прокопенка ("Редиса"). Отже, можна сказати, що Андрій Білецький зараз відповідає за основний напрямок в районі Слов’янсько-Краматорського плацдарму.

- Путін заявив, що взято Добропілля, а Кирило Буданов каже, що він бреше. Яка там зараз складається ситуація?

- Зараз на маленьке місто Добропілля наступають сили двох загальновійськових російських армій (51-а, 2-а), а також вони мають підсилення від 41-ї та 8-ї армій. Тобто дуже велика кількість особового складу сконцентрована на цьому маленькому містечку. Але при цьому воно не захоплене. Росіяни зараз намагаються інфільтруватися саме в місто, обходячи його з півдня, зі сходу і західної частини. Там досить складна рельєфно-ландшафтна особливість місцевості. І вони намагаються не стільки захопити чи оточити Добропілля, скільки інфільтруватися в нього.

Окупанти бояться плацдарму ЗСУ біля Олешок і ховаються за цивільними

- Чи дійсно ЗСУ взяли тактичну ініціативу на південному фланзі?

- Так, це правда. Це відбувається ще з січня цього року, коли розпочалися контратакуючі дії в міжріччі річок Вовча, Ворона, Янчул, Гайчур. А зараз ця тактична перевага вже розширилася до кордонів Дніпровської, Запорізької та Донецької областей. І на цих річках, по правому та лівому берегах рік Гайчур, Янчул, Ворона та Мокрій відбувається розширення наших дій на Донецьку і Запорізьку область.

Водночас у супротивника фіксується стагнація в районі Степногірського плацдарму та в районі Гуляйполя. На міжкордонні Дніпровської, Запорізької і Донецької областей приблизно 70-75 кілометрів вони не можуть утримати. І цей фронт - як Дамоклів меч, який нависає над Гуляйпільським напрямком росіян.

- Чому склалася така важка ситуація з окупованими Олешками, які знаходяться всього лиш за 9 км від нашого Херсону? Чому місто таке важливе для ворога - росіяни бояться створення великого плацдарму ЗСУ?

- Так, вони бояться саме створення нашого плацдарму і тому використовують місцеве мирне населення як щит та прикриття, щоб не відбувалося якихось десантних операцій ЗСУ. Тому жителів Олешок не випускають за межі самого міста.

А якби з Олешок повністю виїхало місцеве населення, то ми б мали можливість більш ефективно наносити удари по об'єктах, де знаходяться окупанти в режимі 24/7. І для них це місто перетворилося б в непридатне для знаходження. Частина війська змушена була б відійти, а Сили спецоперацій просто провели б десантування в районі Антонівського моста, а потім просунулися б до самих Олешок і зайняли б їх, звільнивши таким чином це місто.

- Але зараз ми не можемо деокупувати Олешки, так?

- Ні, тому що росіяни прикриваються місцевим населенням.

До Нового року критичних змін на фронті не буде

- А що відбувається на Харківському напрямку?

- На Харківщині на Куп’янському напрямку та на Дворічанському плацдармі все більше відтісняємо росіян. Також на Харківщині є успіхи в районі Вовчанських хуторів, де ми розширили зону контролю в районі Вовчанська. А це означає, що у росіян зараз значно обмежений маневр на східному фланзі якраз на Вовчанському напрямку. Тому ворог намагається "вгризатися" в прикордоння, вздовж кордону Харківщини і Російської Федерації на кілометр-два. Вони заходять в ці "сірі" зони і намагаються там створювати свої зони контролю і закріплюватися там.

Над цими проникненнями ми працюємо, але знову ж таки той факт, що вони знаходяться майже на кордоні, дозволяє росіянам ефективно використовувати свою територію для того, щоб заходити саме на ці локації. Причому це створюється не для того, щоб організувати якийсь великий наступ чи масштабну наступальну кампанію, а скоріше для того, щоб якраз покращити показники щодо диверсійної діяльності в регіоні, для звітності. Для того, щоб створювати ефемерну пропагандистську картинку, що якісь території України десь захоплюються.

- Прогнозувалося, що після виборів в Держдуму в кінці вересня Путін оголосить офіційну чи приховану мобілізацію. Чи є зараз на фронті якісь ознаки цього?

- Поки що ні, і це не дивно. Хоча в росіян вся інфраструктура для цього підготовлена, але вони поки що не наважуються. Вони не готові для того, щоб вирішувати це питання, тому що саме вибори в Держдуму продемонстрували, який рівень підтримки росіян у путінської партії "Єдина Росія". Правда полягає в тому, що реальна її підтримка менше 30%, все інше домалювали. Це найгірші показники підтримки партії влади за всю історію Російської Федерації. Відповідно, в Кремлі бояться, якщо вони розпочнуть зараз загальну мобілізацію, це може привести до соціального вибуху, чого більш за все боїться Путін. І якщо почнеться загальна мобілізація, безумовно, буде негативна реакція на Північному Кавказі, у Татарстані, Бурятії, Якутії та в інших регіонах.

- Чи може свідчити атакуюча пасивність росіян на фронті про те, що Путін тимчасово послабив воєнну компоненту тиску на Україну та посилив дипломатичний трек і повітряні обстріли українських міст і інфраструктури?

- Ні, дипломатичний трек - це лише відволікаючий маневр, Путін і надалі буде воювати і обстрілювати тилову територію України. Дипломатичний трек не дасть ніяких результатів, бо Україна ніколи на піде на виконання путінських вимог, нехай їх і озвучує Дональд Трамп.

- Чи варто очікувати якихось різких змін на фронті до Нового року?

- Ні, не варто, все буде відбуватися досить рівномірно і без якихось прискорень. Що з нашого боку, що з боку ворога. Там, де проходить операція "Вівальді", Південна оперативна зона, Куп’янський напрямок, ми будемо поступово рухатись вперед, звільняючи наші території. У супротивника також є зона, де вони будуть на тактичному рівні просуватися - Добропільський напрямок в Донецькій області. Але переважно вони будуть знаходитись або в стагнації, в обороні, або змушені будуть відступати. Якоїсь критичної зміни найближчим часом, в плюс нам або їм, ми не побачимо.