Сербія після виборів: чи відмовляться нові лідери від підтримки України

У листопаді 2024 року трагічна подія в місті Новий Сад, де обвалився навіс залізничного вокзалу, забрала життя 16 людей і стала каталізатором масових протестів. Ця подія розпалила невдоволення серед студентів, які вимагали боротьби з корупцією, і призвела до формування політичного руху під назвою «Студентський список».

Протягом майже двох років студенти активно демонстрували проти корупції та авторитаризму тодішнього президента Александара Вучича. Їхній рух здобув широку підтримку суспільства, що врешті-решт вилилося у значний політичний успіх на дострокових парламентських виборах 25 жовтня.

Цей день ознаменував завершення багаторічного домінування політичної сили Александара Вучича, оскільки «Студентський список» здобув перемогу, набравши 52,64% голосів за результатами підрахунку 98,71% бюлетенів. Сам Вучич визнав свою поразку, вітаючи опонентів, хоча й назвав їх «виконавцями» чужого плану.

Тепер, отримавши достатньо мандатів для формування парламентської більшості, «Студентський список» окреслив свої пріоритети. Серед ключових заяв — збереження традиційних відносин із Росією та відмова від приєднання до санкційної політики Європейського Союзу щодо Москви. Представник руху Йово Бакіч наголосив, що санкції з боку такої невеликої країни не матимуть економічного впливу на Росію, але стануть негативним політичним сигналом для Сербії.

Одним із найбільш чутливих рішень, заявлених майбутнім урядом, є намір припинити сербський експорт озброєння до зон бойових дій. Це стосується і продажу боєприпасів західним компаніям-посередникам, через які сербська продукція могла потрапляти до України. За попередньої влади Сербія офіційно декларувала нейтралітет, хоча її боєприпаси надходили до українських військових через треті країни.

Поки невідомо, коли саме буде сформовано новий уряд і яким чином реалізовуватимуться ці зовнішньополітичні обіцянки. Однак ці заяви вже окреслюють потенційний новий курс Сербії, який може вплинути на регіональну динаміку та міжнародні відносини.

До перемоги «Студентського списку» Сербія намагалася балансувати між Москвою та Києвом, підтримуючи контакти з обома сторонами. Попри офіційний нейтралітет, Financial Times у червні 2024 року повідомила, що з початку повномасштабного вторгнення Росії до середини 2024 року через західних посередників в Україну потрапили сербські боєприпаси на суму близько 800 млн євро. Колишній президент Вучич пояснював, що Белград не контролює подальше використання продукції, яку законно продає іноземним покупцям.

Сербія значною мірою залежить від російських енергоносіїв, отримуючи від «Газпрому» близько 2,2 млрд кубометрів газу на рік за цінами, нижчими за ринкові. У «Студентському списку» цю залежність пояснюють економічними потребами, а не геополітичним вибором, повідомляє RT Balkan. Також рух виступає за зменшення економічної залежності від Москви в енергетичній сфері. Щодо євроінтеграції, рух пропонує спочатку провести внутрішні реформи, завершити переговори з Брюсселем, а вже потім винести питання членства в ЄС на загальнонаціональне голосування. Водночас позиція руху щодо Косова може ускладнювати зближення з Євросоюзом, оскільки Брюссель очікує від Белграда нормалізації відносин із Приштиною. У дописі від 30 вересня рух «Студенти в блокаді» заявив, що не вважає санкції ефективним інструментом.

Представник руху Йово Бакіч заявив, що Сербія поважає Росію «як важливого партнера, а в багатьох випадках – захисника. У цьому плані (у зовнішній політиці країни) змін не буде». Він також додав, що серби «пережили санкції ООН, і ми дуже добре знаємо, які це випробування».

Профільне видання AdriaDefense відзначило, що «Студентський список» ще не представив конкретної політики щодо постачання зброї Україні. Проте у 2025 році Сербія оголосила про призупинення експорту зброї та військової техніки після критики з боку Росії. Подальші поставки потребували дозволу Ради національної безпеки, повідомляє Reuters.

Перемога «Студентського списку» відкриває нову, непередбачувану главу в історії Сербії, що може мати значні геополітичні наслідки. Майбутнє країни, її відносини з Росією, Україною та Європейським Союзом, а також доля євроінтеграції залишаються предметом уважного спостереження, оскільки новий уряд формуватиме свою політику, керуючись заявленими пріоритетами.