Давление на НАБУ, ноль изменений и "красивые" цифры. Какие антикор-проблемы передали в Брюссель

Вже наступного тижня, 4 листопада, Європейська комісія оприлюднить головний документ року для оцінки стану європейської інтеграції України – Звіт про розширення, або Enlargement Report.

Цей документ ще готується, але його налаштованість та навіть окремі його тези можна оцінити за текстом робочого документа, що підготовлений на замовлення ЄК.

Це – так званий "Тіньовий звіт" (Shadow Report), що стосується лише двох найважливіших у процесі розширення глав (№23 та 24) і підготовлений коаліцією громадських організацій за координації Лабораторії законодавчих ініціатив. "Європейська правда" вже розповідала про цей звіт у статті "Рік без реформ, але й без покарання"; ми також є частиною цього консорціуму.

Ця стаття стосується лише частини одного блоку – антикорупційного, головним автором якого є Transparency International Ukraine.

Та саме цей блок для ЄС важить найбільше.

Висновок документа тут – не оптимістичний. Звіт каже, що за рік Україна показала "обмежений прогрес".

"Позитивні зрушення є точковими та переважно залежать від внутрішніх процесів в інституціях, тоді як системні законодавчі зміни здебільшого залишаються невиконаними або реалізованими лише частково".

Що говорити, якщо "найбільш помітними позитивними кроками" зазначені лише "розробка стратегій" та "реєстрація в парламенті законопроєкту про затвердження Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки" (тобто зі зривом термінів; та й то лише реєстрація, бо для схвалення стратегії голосів немає).

Йдеться у документі також про "низку нерозв’язаних критичних системних проблем", серед яких є ознаки тиску влади на антикорсистему.

Однак до певної міри ці проблеми урівноважує те, що практична робота НАБУ і САП оцінюється як ефективна, і показники Вищого антикорупційного суду (ВАКС) також зростають.

"У сукупності можна говорити, що антикорупційна система України зберігає інституційну стійкість, однак потребує суттєвого законодавчого та практичного зміцнення для досягнення системних та якісних змін у запобіганні та протидії корупції", – каже звіт.

Розповідаємо про це детальніше.

НАБУ та САП під тиском

Багато сказано про те, що для європейських партнерів України поворотною точкою стали події липня 2025 року з атакою на незалежність антикорупційних інституцій. Так само "ЄП" не раз повідомляла, як європейські посадовці нагадували: ці події не забулися, їхній вплив на сприйняття України подоланий не повністю, і для ЄС це лишається надзвичайним пріоритетом.

На щастя, подібного до тих липневих подій за минулий рік не повторилося, а оперативно проголосований у ВР закон, що скасував частину норм липневої атаки, лишається чинним. До того ж після втечі генпрокурора Руслана Кравченка уряд нарешті погодився на ідею скасування також норм, які тоді ж, у липні-2025, ліквідували прокурорську незалежність (детальніше про це – у статтіЛіквідація "імперії Кравченка").

Але поруч з добрими новинами є і погані.

Автори звіту стверджують, що наміри підкорити, "заспокоїти" НАБУ і САП після липня 2025 року не зникли.

"Спроби тиску на працівників антикорупційних органів не припиняються", – стверджує документ і наводить деталі.

Зважаючи на те, що тіньовий звіт має значний вплив на висновки Єврокомісії, це може стати на заваді кращій оцінці зусиль України в антикорупційній сфері.

Тож варто описати, які саме свідчення тиску на антикорвертикаль отримали у Брюсселі.

Експерти наполягають, що випадки переслідування мають ознаки системності – і "можуть свідчити про опосередкований політичний тиск на НАБУ з метою перешкоджання ефективному розслідуванню корупції на високому рівні". Найчастіше у цих випадках була залучена Служба безпеки України – хоча не завжди було ясно, яку роль вона має у процесі.

Зокрема, наводиться приклад, коли Печерський райсуд Києва 11 вересня 2025 року за поданням СБУ відсторонив детектива НАБУ від посади за підозрою в поданні недостовірної декларації, призначивши заставу понад 2,9 млн грн – "суму, яка не відповідає вимогам КПК". При тому що розслідування щодо недостовірної інформації в деклараціях не входить до компетенції СБУ.

Це також історія з детективом НАБУ Магомедрасуловим, якого затримали ще під час минулорічної атаки на НАБУ, але й після її офіційного завершення – додавали звинувачення у податковому шахрайстві (згодом виявилося безпідставним). Або минулорічні обшуки СБУ у родичів детектива НАБУ, який розслідував, серед іншого, "незаконне збагачення генерала та екскерівника департаменту СБУ".

Інциденти, які експерти схильні вважати епізодами тиску, продовжилися і у 2026 році.

Так, правоохоронці виявили прослуховування в оселі керівниці підрозділу НАБУ, який розслідує корупцію в оборонній сфері та працює у справі "Мідас". В САП тоді заявили, щоза цим стоїть СБУ; варто зазначити, що СБУ дійсно зберігає монопольний контроль за встановленням прослуховування. Публічний розголос не зупинив подібні дії: ще одна розкрита історія зі встановленням прослуховування в оселі іншого керівника підрозділу НАБУ сталася у червні, причому вдалосяідентифікувати причетність співробітників СБУ до цих дій.

Наводиться також історія про те, як у березні СБУ затримала у Сумах працівника НАБУ під час виконання ним службових обов’язків у рамках кримінального провадження.

Чисельність та серйозність викликів дійсно дозволяє говорити про тиск, і він, імовірно, має певний ефект. Торік керівник САП в інтерв’ю ДТ визнав, що через подібні скоординовані дії частина детективів почала обережніше розслідувати справи, де фігурують працівники СБУ або топпосадовці – і про це також йдеться у звіті, що спрямований до Єврокомісії.

Раніше "Європейська правда" розповідала, що у Єврокомісії певний час тому тривали дискусії – чи піднімати Україні бал у питаннях антикорупції та верховенства права за попередні досягнення.

Утім, підтверджений незалежним звітом тиск на представників антикорупційних органів напевно схиляє Брюссель не робити цього.

А додатковим аргументом стане те, що Україна проігнорувала заклики минулорічного звіту про розширення, де ЄК піддала критиці Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради (ТСК) під керівництвом Сергія Власенка та Максима Бужанського, створену, як переконані європейці, для тиску на інституції, дотичні до антикорупційної.

Позиція Єврокомісії лишилася проігнорованою, вважають автори тіньового звіту: ТСК і надалі "систематично виходила за межі повноважень", "намагалася застосувати привід до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів, попри пряму законодавчу заборону" тощо. А звіт ТСК, на переконання експертів, викривлює інформацію та робить наперед хибні висновки (стор. 314-315 тіньового звіту).

Є також складнощі в антикорупційній роботі, які викликані ситуацією в країні.

Це, зокрема, питання браку кадрів. "Обсяг кандидатів на посади в антикорупційних органах об’єктивно скорочується через конкуренцію на ринку праці та виклики, пов’язані з роботою в НАБУ, САП і ВАКС", – йдеться у звіті. "ЄП" детально розповідалапро неочікувані виклики для конкурсу на суддів ВАКС.

Загальний стан справ – скоріше добрий

Але не варто думати, що тіньовий звіт налаштований передусім на критику. Навпаки, загалом він містить добрі відгуки про антикорупційну вертикаль; не приховуючи також певних проблем у її роботі, не пов’язаних із якимись перепонами з боку влади.

Загалом антикорупційна гілка лишається історією успіху України, і незалежна оцінка свідчить, що антикорупційні органи покращують роботу.

"Результативність роботи НАБУ, САП і ВАКС у 2025 році зросла", – йдеться у звіті.

Дійсно, статистика ВАКС каже про значне зростання усіх показників – від обсягів розглянутих справ до швидкості винесення рішень. Наприклад, у 2025 році суд розглянув 114 справ щодо 180 осіб, а у 2024 році – 88 справ щодо 137 осіб.

Але тут є і прихована проблема. Найбільше зросли вироки за "угодами зі слідством" (з 38 торік до 72 у 2025-му). "Ця деталь, особливо за обмеженого доступу до тексту вироків за угодами, може зменшувати довіру", – каже документ.

Експерти критикують САП та ВАКС за те, що вони часом "засекречують" весь текст угоди замість обмеження доступу до окремих її частин. "Системна комунікація САП щодо політик укладення угод про визнання винуватості у справах про корупцію на найвищому рівні не простежується", – каже тіньовий звіт. Та експерти додають, що стратегія розвитку САП передбачає формування єдиних підходів до укладення угод про визнання винуватості, тож є сподівання, що це зміниться.

У будь-якому разі, НАБУ/САП/ВАКС працюють краще за інші правоохоронні органи.

Щонайменше у питанні протидії корупції – а за українським законодавством, значну частину корупційних правопорушень можуть розслідувати також інші правоохоронці.

Варто окремо зупинитися на статистиці розгляду "корупційних та пов’язаних з корупцією" справ, розслідуваних іншими слідчими і, відповідно, розглянутих у судах загальної юрисдикції, а не у ВАКС.

Якщо дивитися суто на цифри – там є класна ефективність. Кількість засуджених за "корупційні" злочини зростає: у 2024 було засуджено 2753 осіб, у 2025-му стало 3268. Така кількість спійманих за рік корупціонерів мала би лякати і одночасно надихати масштабами боротьби з ними.

Але ситуація стає принципово іншою, якщо подивитися на те, що ж це за злочини.

41% розглянутих справ стосується ст. 369 КК – "Пропозиція, обіцянку чи надання неправомірної вигоди службовій особі". При цьому за ст. 368 КК "Прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання неправомірної вигоди службовою особою", кількість осіб, щодо яких розглянуто справи, увосьмеро менше, і більшість з них були виправдані судом (70 засуджених – у 2025 році).

Наступною за кількістю засуджених, після ст. 369, є ст. 357 КК, яка встановлює відповідальність за викрадення документів або печаток. Тут правоохоронці і суди показують шалений приріст ефективності – 295 осіб з обвинувальними вироками у 2024 році, 481 – у 2025 році. Щоправда, є питання, до чого тут корупція – але українська статистика відносить цю статтю КК до "корупційного" блоку, і це допомагає звітності.

І нарешті, на третьому місці у статистиці – ст. 308 КК ("Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем"). 

Тут просто бум ефективності, зростання вироків на 285% за рік (з 48 до 185).

Може звучати як жарт, але це правда: цей злочин українська статистика теж зараховує до "корупційного" блоку.

Тож тіньовий звіт наголошує на "посиленні тенденції примітивізації протидії корупції", коли "традиційні" правоохоронні органи нагнітають показники за рахунок найменш суспільно небезпечних правопорушень, та ще й тих, які не дуже логічно відносити до корупційних.

І у цьому питанні антикорупційна вертикаль виглядає дуже вигідно, бо віддає пріоритет злочинам, щодо небезпечності яких немає сумнівів. Так, за статистикою ВАКС, найбільш поширеними категоріями кримінальних правопорушень були зловживання владою та прийняття хабаря або неправомірної вигоди.

Що необхідно змінити

Тіньовий звіт містить дуже багато детальних рекомендацій, і лише частина цієї деталізації перейде в офіційний звіт Єврокомісії про стан справ з реформами в Україні.

Але ключові напрямки, чи то вимоги, чи то рекомендації – лишаться.

Тут мало нового, Україна постійно чула ці вимоги від європейських партнерів. Акцентування на них уваги з боку незалежних експертів додатково гарантує, що ЄС від них не відмовиться. Це зокрема такі пункти.

Право САП відкривати "справи" та здійснювати слідчі дії проти нардепів.

Попри те, що депутатська недоторканність давно знята, у лояльних владі народних депутатів лишився останній шар захисту – генеральний прокурор, який має схвалити чи то початок провадження, чи інші дії.

ЄК наполягає, що керівник САП повинен мати право самостійно ініціювати ці дії. Це стара вимога, і Київ ані на крок не просунувся у її виконанні.

Повернення "міжнародників" до відбіркових комісій.

Проблема точно не нова і багато разів обговорювалась: номіновані міжнародними партнерами члени відбіркових комісій підвищують довіру до конкурсів, але дратують представників української влади. Зокрема, депутатів, які свого часу оскаржили цю практику в Конституційному суді.

Звіт стверджує, що КС не має голосів ані для схвалення, ані для скасування цих норм, тож ситуація підвішена.

Хоча українське експертне коло одностайне; є також заява 90 громадських організацій щодо продовження міжнародної участі у комісіях.

Судові експертизи для НАБУ.

Це – окремий давній блок вимог, який звучить від НАБУ роками – і без реальних змін.

Тіньовий звіт погоджується, що існуючий Науково-дослідний центр незалежних судових експертиз Мін’юсту "не відповідає необхідним гарантіям незалежності", передусім через те, як призначається його керівництво та експерти. "Журналісти-розслідувачі також встановили, що родина очільника цієї установи, попри відсутність співмірних доходів, за останні роки придбала нерухомості та автомобілів на мільйон доларів США", – додає звіт.

Тут немає жодних реальних зсувів. Мін’юст ще на початку року розробив законопроєкт "Про судову експертизу", але той застряг десь в уряді, його навіть не оприлюднили. Від нового уряду не лунає обіцянок про це.

Прослуховування без СБУ.

Ще одна давня проблема – залежність НАБУ від СБУ у знятті інформації з електронних комунікаційних мереж – тобто у прослуховуванні. СБУ зберігає певну монополію на виконання цих робіт. А зважаючи на непростий досвід взаємодії між цими органами (див. розділ про тиск на НАБУ і САП) і очевидний брак довіри між ними – це не додає ефективності роботі.

Звіт констатує: проблему, на якій наголошує також Євросоюз, досі не розв’язано.

І хоча між СБУ та НАБУ вже давно підписано меморандум про потребу вирішити цю задачу – "реального технічного прогресу в забезпеченні автономного доступу НАБУ до негласних слідчо-розшукових дій немає".

Витоки про розслідування.

Із попередньою проблемою може частково бути пов’язана й наступна: у гучних справах затриманню усіх підозрюваних заважало те, що хтось, схоже, "зливав" підозрюваним інформацію про обшуки та арешти. Однак буде неправильним кивати лише на СБУ, наполягає звіт.

"На рівні САП зафіксовані відомості про можливий витік інформації у справі "Мідас", пов’язаний із колишнім заступником керівника САП (йдеться про Андрія Синюка. – "ЄП")".

Також відомо про виток з НАЗК як щодо справи "Мідас", так і з питань, що особисто стосуються ексочільника Офісу президента Андрія Єрмака – зокрема, коли ззовні агентства стало відомо про початок повної перевірки декларації Єрмака. І це не повний список. "Загалом ситуація навколо розслідування "Мідас" спричинила багато питань до якості роботи та незалежності НАЗК", – додає документ.

Юрисдикція НАБУ на Банковій.

Питання розширення підслідності НАБУ є однією з вимог минулорічного звіту Єврокомісії про Україну – зокрема, щодо топів Офісу президента, радників з різним статусом на Банковій та радників інших українських посадовців.

У лютому Мін’юст подав на розгляд уряду законопроєкт про це, але відтоді немає жодної інформації про рух цього законопроєкту.

Банківська таємниця.

Взаємодія з банківськими установами залишається проблемним аспектом для розслідувань. Формально Нацбанк ухвалив постанову № 331794, яка зобов'язує банки надавати НАБУ необхідну інформацію на запит, але на практиці вона не завжди працює. "Відсутність єдиного реєстру банківських рахунків, створення якого залишається рекомендацією Європейської комісії, додатково ускладнює розслідування", – йдеться у документі.

Стратегічна невизначеність

Окрема увага у звіті приділена головному стратегічному документу у сфері антикорупції. Йдеться про проєкт Державної антикорупційної стратегії (ДАС) на 2026–2030 роки, що зареєстрований у парламенті.

Термін дії чинної ДАС (та програми з її втілення) сплив 31 грудня 2025 року, але ухвалення нового документа наштовхнулося на опір.

В Україні до різноманітних стратегій зазвичай – не дуже серйозне ставлення. Однак ця стратегія стала каменем спотикання і не може зібрати голоси. Це пов’язане, найімовірніше, з темою стратегії та з тим, що вона визначає пріоритетами України ті антикорупційні цілі, які частина депутатів вважають небезпечними особисто для себе. 

Зокрема, ДАС серед очікуваних на найближчі роки змін визначає розв’язання багатьох зазначених вище проблем, як-от: доступ до судових експертиз, можливість автономного від СБУ прослуховування, розширення підслідності НАБУ, а також посилення діяльності підрозділів внутрішнього контролю в НАБУ й впровадження ефективних і системних заходів для забезпечення інформаційної безпеки та запровадження системи електронного кримінального провадження. 

"Антикорстратегія має високу якість охоплення проблемних аспектів", – кажуть у звіті експерти, а також детально і позитивно описують те, як у НАЗК підходили до її підготовки, залучаючи усіх дотичних.

Утім, у питанні схвалення ДАС чинний парламент зміг досягти проміжного успіху.

За результатами комітетських обговорень 15 липня 2026 року парламентський Комітет з питань антикорупційної політики одноголосно рекомендував Верховній Раді прийняти в першому читанні законопроєкт № 15230-д, який в комітеті затвердили, опрацювавши усі варіанти стратегії.

Цей доопрацьований текст виявився дуже сильним, констатують автори звіту. Зокрема, він включає конкурсний добір директора Державного бюро розслідувань з атестацією співробітників, відновлення конкурсного добору в органах прокуратури, залучення незалежних міжнародних експертів до формування органів суддівського врядування, ефективності фінансового контролю НАЗК. 

"Тобто в деяких моментах він навіть амбітніший за початковий проєкт, підготовлений НАЗК", – констатує тіньовий звіт.

Крім того, і це не менш важливо, цей доопрацьований текст зрештою отримав зелене світло також від уряду (на контрасті з урядом Свириденко, який ухвалив доволі кволий варіант ДАС). 

Утім, вирішальний крок – затвердження у парламенті – зробити поки не вдається. Минулого тижня Рада знову виключила з порядку денного розгляд стратегії – і це поза сумнівом помітили в Брюсселі. Все це не додає оптимізму щодо європейської оцінки прогресу реформ України у цій царині. 

На жаль, можна констатувати, що вузьким місцем для проведення реформ дедалі більше стає Верховна Рада.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Тіньовий звіт підготовлений коаліцією громадських організацій за координації Лабораторії законодавчих ініціатив у складі ЛЗІ, Transparency International Ukraine, Центру прав людини ZMINA, "Адвоката майбутнього", Асоціації правників України, "Європи без бар’єрів", Громадянської мережі ОПОРА, Центру демократії та верховенства права і за інформаційної підтримки "ЄвроПравди".