Допомогла священнику знайти хрест: ким була перша відьма, спалена на вогнищі

Через століття подібні звинувачення охопили значну частину Європи, а страх перед відьмами став причиною тортур, доносів і смертних вироків. Фокус зібрав найвідоміші випадки страт та судових процесів над відьмами.

Упродовж кількох століть звинувачення в чаклунстві могли коштувати людині життя. Достатньо було підозрілої поведінки, конфлікту із сусідами, раптової хвороби чи неврожаю, щоб опинитися перед судом. У деяких європейських містах вироки виконували публічно, а спалення на вогнищі стало одним із найвідоміших символів переслідування відьом.

Перший суд над відьмою: справа Жанни де Бріг 1390 року

29 жовтня 1390 року в паризькому суді Шатле розпочався процес над Жанною де Бріг. Вона походила з Арденн і займалася ворожінням. До неї зверталися люди, які хотіли знайти вкрадені або загублені речі, а її послугами, за історичними переказами про справу, користувалися навіть представники духовенства. Згідно оповідей, вона допомогла священникові із сусіднього села знайти гаманець грошей і срібний хрест, вкрадений з церкви.

Проте згодом Жанну де Бріг звинуватили в чаклунстві. Все почалося через жінку на ім'я Масетта, яку підозрювали у використанні чаклунства проти власного чоловіка. За версією обвинувачення, Жанна допомогла їй спрямувати підозри на іншу особу. Згодом між жінками виникли конфлікти, пов'язані з магічними послугами, і обидві опинилися під слідством.

Під час слідства Жанну піддали тортурам, після яких вона зізналася в інкримінованих діях. Жанна нібито розповідала про демона на ім'я Гауссібут, якого, за її словами, навчила викликати хрещена мати. У лютому 1391 року її засудили до спалення. Страту виконали 13 серпня 1391 року.

Чому розпочалися полювання на відьом

У масовій уяві полювання на відьом часто асоціюється винятково із Середньовіччям. Проте найбільша хвиля переслідувань припала на ранній Новий час — приблизно XV–XVIII століття, а особливо інтенсивними судові процеси були між 1560-ми та 1630-ми роками.

У деяких регіонах суди розглядали поодинокі справи, тоді як в окремих частинах Центральної Європи виникали масштабні кампанії, під час яких страчували десятки людей. Історики оцінюють загальну кількість страчених за чаклунство в Європі приблизно у 40–60 тисяч осіб. Більшість засуджених становили жінки, хоча чоловіків також переслідували за відьомство.

Причиною звинувачення нерідко ставав звичайний побутовий конфлікт. Сварка через майно, невдале лікування, смерть худоби або погані стосунки між сусідами могли перерости в судову справу. Згодом підозра перетворювалася на звинувачення, а чутки — на свідчення.

Відьомські процеси у Трірі: підозри та страх

Наприкінці XVI століття німецьке місто Трір та навколишні території стали центром одного з наймасштабніших переслідувань за звинуваченнями в чаклунстві в Європі. Влада та церковні діячі пов'язували неврожаї, хвороби й інші лиха з діяльністю нібито таємних груп людей, які уклали угоду з дияволом. Унаслідок цього підозри швидко переростали в арешти та судові розслідування.

Під обвинувачення потрапляли люди різного походження. Серед них були селяни, ремісники та навіть представники міської еліти.Зізнання часто вибивали тортурами, після чого обвинувачених змушували називати інших учасників нібито відьомських зібрань. Кожне нове зізнання давало привід для наступних арештів, а громади жили в атмосфері підозр і страху.

За історичними оцінками, під час Трірських процесів стратили сотні людей, хоча точні підрахунки різняться залежно від території та періоду, який враховують дослідники. Частину засуджених спалили на вогнищах.

Салемський процес: чому в США страчували невинних

У 1692 році в Салемі, англійській колонії Массачусетс у Північній Америці, розгорнулася одна з найвідоміших історій масового переслідування відьом. Усе почалося зі звинувачень кількох дівчат, які стверджували, що потерпають від незрозумілих нападів і нібито перебувають під впливом чаклунства. Невдовзі підозри поширилися на інших мешканців, а судові процеси перетворилися на масштабну кризу для місцевої громади.

За кілька місяців заарештували понад 150 людей. Судді приймали до уваги свідчення про видіння та нібито надприродні напади, хоча такі розповіді неможливо було незалежно перевірити. Частина обвинувачених визнавала провину, сподіваючись урятувати життя, інші категорично заперечували звинувачення. У результаті 19 людей повісили, а Джайлза Корі замучили до смерті під час спроби змусити його відповісти на звинувачення. Ще кілька людей померли у в'язниці.

Салемські процеси стали одним із найвідоміших прикладів того, як страх, сумнівні докази й групова паніка можуть призвести до загибелі невинних людей.

Полювання на відьом в Україні: від Гадяча до Станиславова

На українських землях справи про чаклунство розглядали міські, земські та інші суди залежно від місцевого законодавства. Значна частина відомих процесів припадає на XVII–XVIII століття.

Хоча українські землі не пережили такої самої масштабної хвилі страт, як деякі території Центральної Європи, проте окремі справи вражають жорстокістю. Однак рідші страти не означали, що суди обходилися без жорстокості.

У Львові 1634 року Єву Грубарку та ще двох жінок піддавали тортурам; за опублікованими відомостями, Грубарку катували дев'ять разів, хоча дозволена кількість становила три. Попри те, що жінки зреклися зізнань, отриманих під тортурами, усіх трьох стратили.

У 1666 році в Гадячі за наказом гетьмана Івана Брюховецького спалили шістьох жінок, яких він підозрював у чаклунстві. Історичні джерела пов'язують цю справу з тяжкими обставинами в родині гетьмана: його дружина втратила дитину, а сам Брюховецький вважав, що жінки навели на нього та його родину прокляття. Серед засуджених була дружина гадяцького полковника Семена Остренка.

Цей випадок вирізняється тим, що звинувачення торкнулися не лише простих селянок. Дружина полковника належала до козацької старшини, але її становище не врятувало від страти. Через це дослідники звертають увагу й на політичний бік справи. Звинувачення проти дружини представника козацької еліти могли бути пов'язані не лише з вірою в чаклунство, а й із ворожими відносинами між гетьманом та Остренком.

18 серпня 1719 року в Станиславові, як тоді називався Івано-Франківськ, стратили жінку, відому як пані Звізченська. За місцевими історичними публікаціями, міський суд визнав її винною у чаклунстві.

За описами цієї історії, жінку раніше двічі виганяли зі Станиславова. Її звинувачували в тому, що вона нібито спілкувалася з нечистою силою, викликала бурі та причаровувала чужих чоловіків.

Згідно описів справи, Звізченську спершу обезголовили, а потім спалили її тіло. Публічна кара відбулася біля ратуші в центрі міста.

Як припинилися переслідування відьом

Згодом судові процеси про чаклунство поступово втрачали колишню інтенсивність. Правники дедалі частіше ставили під сумнів свідчення про надприродні явища, а також зізнання, отримані під тортурами. Влада в різних країнах почала переглядати закони, які дозволяли карати людей за чаклунство, а смертні вироки поступово ставали рідкістю.

У 1782 році у Швейцарії стратили Анну Ґельді, яку часто називають однією з останніх жертв європейського полювання на відьом. Водночас у різних регіонах забобони та звинувачення в чаклунстві зберігалися й після того, як такі справи перестали бути звичайною частиною судової практики.

Інші новини науки

• П'ятниця 13 жовтня 1307 року стала початком знищення одного з найвідоміших орденів хрестоносців. За наказом французького короля Філіппа IV було заарештовано сотні лицарів-тамплієрів.
• Раніше Фокус писав про найбагатшу людину в історії. Він жив у XIV столітті і за сучасними оцінками володів статками розміром понад 400 мільярдів доларів.