«Льодовик Судного дня» може підняти рівень моря більше, ніж вважалося

Вчені заявили про те, що навіть без подальшого потепління вплив льодовика Твейтса, який також називають «льодовиком Судного дня», на підвищення рівня моря до 2100 року може виявитися вдвічі більшим, ніж передбачалося раніше, повідомляє SciTechDaily.

Льодовик Твейтса в Західній Антарктиді стрімко відступає й стоншується, а супутникові дані вказують на значне прискорення руху його льодів. Льодовик розташований у районі моря Амундсена — регіоні, на який припадає близько третини маси, яку втрачає антарктичний льодовиковий щит. Традиційні моделі льодовикового покриву показували повільніший рух, через що вчені не могли зіставити результати моделювання з реальними спостереженнями.

Тепер же гляціологи з Каліфорнійського університету в Ірвайні та Лабораторії реактивного руху NASA розробили нову модель, яка показала, що танення льодовика Твейтса до 2100 року може призвести до підвищення рівня моря на 30 міліметрів. Це вдвічі більше, ніж показували попередні прогнози. І це станеться навіть без подальшого потепління.

«Гляціологи тривалий час ґрунтували свої уявлення про динаміку льодовикових щитів на «лінії заземлення» — чіткій, вузькій і здебільшого стабільній межі, де лід відходить від суші й починає плавати на воді. Ми дійшли висновку, що під основними льодовиками Землі, які закінчуються в океані, існує інше розташування. Супутникові спостереження демонструють існування «зони заземлення», іноді шириною в кілька кілометрів, де тепла океанічна вода проникає глибоко під льодовикові щити й спричиняє інтенсивне танення», — сказав провідний автор дослідження Маттіа Пойнеллі з Каліфорнійського університету в Ірвайні.

Вчені вивчили дані радіолокатора із синтезованою апертурою, отримані від фінської супутникової групи ICEYE, і виявили кілометрові коливання в цій зоні вздовж основного стовбура льодовика Твейтса. Дані показують, що морська вода проникає на кілька кілометрів під лід, який знаходиться на суші, і піднімає його під час приливних циклів. Це промиває нижню частину льоду теплою морською водою під тиском, яку течії, що змінилися під впливом кліматичних змін, виштовхують до узбережжя Антарктиди.

Контакт з океаном впливає на те, наскільки міцно льодовик залишається прикріпленим до хребтів на морському дні. Дослідження показало, що процеси в зоні прилягання прискорюють відрив льодовика, що призводить до швидшого руху льоду та його руйнування.

Дослідники відкалібрували свою модель, спираючись на дані спостережень, що охоплюють понад 20 років. Після того, як вони включили в модель «зону контакту», вчені реконструювали зміни льодовика, що відбувалися з 1990-х років. Виявилося, що ці зміни були в чотири рази вираженішими, ніж ті, що відображали традиційні моделі.

Моделювання, що враховувало зону контакту шириною від чотирьох до шести кілометрів, вказало на те, що з імовірністю 60% льодовик втратить свою опору на хребет Мужино.

«Коли ви враховуєте ключові фізичні процеси та проводите калібрування на основі історичних спостережень, ви отримуєте надійний інструмент для уточнення прогнозів і зниження рівня невизначеності», — сказав Пойнеллі.

Раніше вчені заявили, що танення льодовиків Західної Антарктиди найближчим часом помітно прискориться, навіть якщо людство вживе заходів для стримування глобального потепління. Дослідники наголошують, що це призведе до підвищення рівня моря.