Опубліковано текст Радіодиктанту-2026: «Лист, який не закінчується» об’єднав мільйони

Історія Радіодиктанту національної єдності розпочалася у 2000 році з ініціативи команди «Українського радіо». Започаткований як засіб єднання навколо мови, він перетворився на масштабний україномовний флешмоб, що об'єднує українців та знавців української мови у всьому світі, незалежно від їхнього місцезнаходження.

Цьогорічний диктант, що відбувся 27 жовтня, став особливим завдяки своєму автору, поету, письменнику та ветерану російсько-української війни Артуру Дроню. Його твір «Лист, який не закінчується» був не просто перевіркою знань, а глибоким емоційним посланням, прочитаним в ефірі вчителем української мови та літератури Артуром Пройдаковим і громадською діячкою Дашею Астаф’євою.

Текст диктанту розкриває ідею непереможності мови, здатної долати відстані та кордони, поєднуючи людей у часі та просторі. Автор майстерно створює образи, де слова стають нерозлучними, як люди, і здатні «міцно любити» — не «дуже», а «ніби тримати за руку», довго обіймати. Цей наратив відгукнувся в серцях багатьох, особливо в контексті нинішніх подій.

Однією з найскладніших деталей диктанту стало слово «зеесушного». У його написанні учасники Радіодиктанту мали певні труднощі. Організатори уточнили, що варіант «ЗСУшного» не вважатиметься помилкою, надаючи учасникам певну свободу в інтерпретації розмовних форм.

Мільйони українців по всьому світу долучилися до написання Радіодиктанту: вони збиралися в культурних центрах, бібліотеках та університетах, а також писали текст онлайн. Це свідчить про те, що мова є потужним об'єднуючим фактором, що допомагає зберегти зв'язок та відчуття приналежності до спільної культури, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від України.

Наразі результати Радіодиктанту ще не оголошені. Експертна комісія перевіряє всі надіслані роботи, і лише після цього стане відомо, скільки учасників змогли написати диктант без жодної помилки. Офіційний текст для самоперевірки був опубліковано 29 жовтня об 11:00.

Радіодиктант національної єдності щороку єднає українців в Україні та за кордоном, залучаючи людей різного віку та професій. Він став символом єдності та любові до української мови.

Цьогорічний текст, як і минулорічний «Треба жити!» авторства Євгенії Кузнєцової, не був позбавлений складнощів. Торішній диктант містив багато рідковживаних слів та діалектизмів, що створювало виклик для учасників. Цього року складнощі були пов'язані з правописом військової тематики, що відображає актуальні події та виклики, які стоять перед українським суспільством, проте є головне посилання на текст.

«Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас — і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово «останній». Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила», — саме ці слова з тексту Артура Дроня віддзеркалюють надію та віру в майбутнє.

«Мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе», — підкреслює автор Артур Дронь особистий зв'язок та інтимність, які може створити мова.

Радіодиктант-2026 ще раз довів, що українська мова є не просто засобом спілкування, а живою силою, яка здатна єднати людей, дарувати надію та допомагати будувати майбутнє. Цей «Лист, який не закінчується», є свідченням незламності духу та віри в перемогу, що передається крізь слова, часопростір та кордони.