Росія готує масований удар: у РФ запускають десятки тисяч нових реактивних "Шахедів"

Російська Федерація робить ключову ставку на масштабування та диверсифікацію виробництва дешевих реактивних ракет і безпілотників.

Про це під час брифінгу повідомив радник президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони, фахівець у галузі радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов, передає кореспондентка ТСН Олена Чернякова.

За словами експерта, ворог прагне створити десятки тисяч бюджетних реактивних засобів ураження на рік. Для цього залучено щонайменше 3–5 різних конструкторських бюро та численні підприємства.

«Вони намагаються робити диверсифікацію і виробляти на різних підприємствах для того, щоб у разі наших атак по виробництву нам було важко завдати суттєвого ураження. Росіяни роблять ставку на майбутнє — на швидкість, адже розуміють, що масштабування нами ракетних перехоплювачів це лише питання часу», — зазначив Бескрестнов.

Серед нових розробок та модифікацій ворога фахівець виділив такі моделі, як «Бандероль», «Герань-Т», «Дань-Т», «Дань-М», «Е-71», ракети «Філін» та нову модифікацію «Герань-5КС».

Економічна асиметрія та виклик для України

Сергій Бескрестнов наголосив на високій ціні протиповітряної оборони, якщо збивати дешеві реактивні дрони дорогими ракетами.

• Вартість звичайного «Шахеда»: близько $100 000.

• Вартість реактивної версії: орієнтовно $130 000 (додаткові $30 000 припадають на китайський двигун).

• Вартість ракет ППО: від $300 000 до $1 000 000.

Аби подолати цей дисбаланс, Україна має розробити власну бюджетну ракету-перехоплювач, вартість якої буде співвідносною із ціною ворожого дрона. Наразі український оборонпром уже працює над цим завданням.

Чому затрималося створення українських перехоплювачів?

За словами «Флеша», головною причиною затримки стала різка зміна тактики ворога та складність серійного виробництва:

1. Зміна швидкості ворожої техніки: Початково українські розробники готували перехоплювачі під «Герань-3» зі швидкістю 280–300 км/год. Однак росіяни раптово відмовилися від цієї моделі та перейшли на «Герань-4», через що виникла потреба створювати перехоплювачі, здатні літати зі швидкістю 500–700 км/год.

2. Складність систем керування: Понад сім підприємств показали діючі прототипи літальних апаратів, але викликом стало створення системи автоматичного захоплення, наведення та супроводження цілей, а також забезпечення простоти використання новими екіпажами в польових умовах.

Створити літаючий прототип — це лише частина справи; ключовим викликом залишається випуск готового серійного виробу, підсумував експерт.