Вчені помилялися 150 років: аналіз ДНК розкрив правду про вимерлого гігантського журавля

У XIX столітті великі кістки журавля, знайдені в печерах на півдні Франції, наштовхнули дослідників на думку, що колись у Європі жив окремий велетенський вид цих птахів. Його назвали Grus primigenia і вважали вимерлим. Тепер аналіз давньої ДНК показав, що ці рештки належать не окремому виду, а більшим особинам сірого журавля, який досі живе в Європі.

Про це пише People із посиланням на нове дослідження, опубліковане в науковому журналі Royal Society Open Science.

Що показав аналіз давньої ДНК

Дослідницька команда під керівництвом професора еволюційної палеоекології Джона Стюарта з Борнмутського університету проаналізувала генетичний матеріал із 18 кісток журавлів. Рештки знайшли в Англії, Уельсі, Франції, Німеччині та на Балеарських островах. До дослідження також долучилися фахівці Центру палеогенетики у Стокгольмі.

Раніше вчені визначали належність таких решток переважно за розміром і формою кісток. Великі екземпляри вважали доказом існування окремого виду. Однак генетичний аналіз дав змогу встановити, що досліджені кістки належали Grus grus — сучасному сірому журавлю.

Отже, загадка полягала не в тому, куди зник гігантський птах, а в тому, чи був він окремим видом узагалі. Нові результати показали, що принаймні досліджені рештки не підтверджують існування самостійного виду Grus primigenia.

Чому давні журавлі могли бути більшими

Одне з можливих пояснень помилки — природні відмінності в розмірах самців і самок. У журавлів самці зазвичай більші за самок, тому кістки великих самців могли створити враження, що йдеться про інший вид. Джон Стюарт припускає, що саме ця різниця могла вплинути на класифікацію, яку сформували дослідники XIX століття.

Однак залишається інше запитання: чому частина давніх журавлів була більшою за сучасних представників виду? Дослідники планують продовжити роботу, щоб з’ясувати, які чинники могли призвести до зменшення розмірів птахів. Серед можливих пояснень вони називають осушення водно-болотних угідь і зміни у використанні земель людиною, але ці припущення ще потребують перевірки.

Чи могли вчені помилитися й з іншими вимерлими птахами

Результати дослідження важливі не лише для історії одного журавля. Вони порушують ширше питання: чи всі давні види птахів, описані переважно за розміром і формою кісток, справді були окремими видами? У деяких випадках відмінності могли відображати природну мінливість усередині виду, а не його зникнення.

Дослідники не стверджують, що всі сумнівні вимерлі види насправді продовжують існувати. Проте вони вважають, що для перевірки окремих класифікацій може знадобитися аналіз давньої ДНК. Це дає змогу точніше розрізняти види, а також переглянути деякі висновки про різноманіття птахів у минулому.

Як наукові відкриття змінюють уявлення про тварин — останні новини

Навіть сучасні птахи досі приховують чимало загадок. Наприклад, науковці досліджують, як перелітні види знаходять шлях на тисячі кілометрів і орієнтуються без GPS. Вивчення їхньої навігації допомагає зрозуміти, як працюють природні механізми, які формувалися протягом еволюції.

З новими дослідженнями змінюються й уявлення про доісторичних тварин. Терізинозавр, який жив близько 70 мільйонів років тому, мав кігті завдовжки близько метра, проте вони не обов’язково слугували зброєю для полювання. Дослідники намагаються відновити спосіб життя таких тварин за будовою їхніх решток, а нові інтерпретації можуть змінювати давні припущення про їхню поведінку.

Іноді переосмислення починається з давно відомої знахідки, яку раніше не вдавалося правильно визначити. Так сталося з решткою, що десятиліттями зберігалася в музейній колекції, а згодом виявилася першою кісткою динозавра з Антарктиди. Такі відкриття показують, що нові методи й повторне вивчення старих матеріалів можуть суттєво доповнювати знання про тварин, які жили на Землі мільйони років тому.