130 років патенту на кулькову ручку: як вона допомагала виборювати незалежність України

130 років тому, 30 жовтня, 1888 року американський юрист та винахідник Джон Джей Лауд отримав патент на першу у світі кулькову ручку. 

Історія появи кулькової ручки та її еволюція

Лауд першим реалізував ідею використання компактного інструменту для письма з крихітною сталевою кулькою, що обертається всередині гнізда. Це дозволяло переносити чорнило з резервуара всередині кульки на поверхню.

Однак створена Лаудом ручка могла писати лише на грубій, шорсткій поверхні, як от шкіра, дерево або обгортковий папір. На звичайному папері така ручка не писала. Лише у 1938 році брати Ласло та Дьордь Біро запатентували те, що можна вважати першою реальною кульковою ручкою. 

Жоден з них не мав інженерної освіти. Ласло за фахом був журналістом, а Дьордь — стоматологом. Ласло, який працював кореспондентом, доводилось робити чимало нотаток у блокноті. Олівці його не влаштовували, оскільки швидко ламались, а чорнильні ручки протікали й могли забруднити одяг й руки.

Протягом майже 10 років брати вдосконалювали власний винахід. Вони створили спеціальне чорнило з пасти замість води, а перо замінили маленькою кулькою на кінці. Винахідники зіткнулись зі справжнім викликом у своїй роботі, оскільки звичне чорнило не підходило до їхньої ручки. Воно витікало у теплу пору року й замерзало у холодну. Воно також могло витікати у разі зміни тиску. 

В 1953 році французький підприємець Марсель Бік вдосконалив конструкцію й випустив найдешевшу модель кулькової ручки “Bic Cristal”.

Роль кулькової ручки у боротьбі за незалежність України

У Радянському Союзі кулькові ручки тривалий час були під забороною. Це пояснювалось тим, що вони нібито псують почерк, не формують старанність й шкодять поставі, оскільки пера вимагали правильного натиску, дозволяючи контролювати товщину ліній, а кулькова ручка дозволяла писати під будь-яким кутом.

Кулькові ручки радянського виробництва з’явились лише у 1965 році. Однак пластикові стрижні та пишучі вузли залишались у дефіциті. Тому ручки можна було заправити пастою у майстернях з ремонту побутової техніки.

Для українських правозахисників та дисидентів 1960-1980-х років минулого століття поява кулькової ручки була справжнім проривом. Для пера необхідне було чорнило, яке нерідко проливалось під час обшуків та миттєво псувалось через вологу.

Використання кулькових ручок дозволило таким видатним українським борцям за незалежність як Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл швидко робити записи, стійкі до вологи та плину часу. Таким чином з допомогою копіювального паперу поширювались заборонені вірші та маніфести. Кулькова ручка дозволяла писати практично у будь-яких умовах.

Загалом поява кулькової ручки сприяла непомітній побутовій та економічній революції в Україні. Вона змінила освітню систему, вплинула на документообіг та культуру. Кулькові ручки дозволили підприємцям та установам позбавитись необхідності чітко організованого робочого простору для підписання тих чи інших документів. Лікарі отримали змогу швидше заповнювати картки, експедитори — підписувати накладні прямо на заводах та портах, а фіксація подій у судах та держустановах прискорилася в рази.