Свідомість не зникає із зупинкою серця: науковці зробили сенсаційне відкриття

Таємниця того, що відбувається з людиною після смерті, стала ще загадковішою після того, як науковці виявили ознаки свідомості у пацієнтів, чиє серце зупинялося на кілька хвилин. Учасники дослідження, які пережили зупинку серця, змогли розпізнати звуки, що відтворювалися під час реанімації, хоча в цей час їхній стан вважався критичним.

Про це пише видання Daily Mail.

У дослідженні взяли участь понад 140 пацієнтів із ризиком зупинки серця у 13 лікарнях Великої Британії та Іспанії. Науковці організували експеримент, під час якого в перші дві хвилини реанімаційних заходів через динаміки відтворювали різні звуки.

Дослідження проводили за участю команд Папського університету Комільяс в Іспанії, Манчестерського університету Метрополітен та Університету імені Джона Мура в Ліверпулі.

Учасників розподілили на три групи. Першій вмикали природні звуки — спів птахів, дощ і шум прибою. Друга слухала спеціально створені мелодії, які мали зменшити ймовірність того, що пацієнти сплутають їх зі знайомими композиціями. Третя група також чула нові мелодії, але за інших експериментальних умов.

Для керування відтворенням звуків у перших двох групах використовували систему з квантовим комп’ютером. Він за допомогою квантової заплутаності визначав, які звуки вмикати, а які приглушувати. Третя група слухала мелодії через систему, що не використовувала цього механізму.

Що чули пацієнти під час реанімації

Після одужання пацієнтам запропонували пройти тест із десяти запитань. Їм потрібно було розпізнати п’ять звуків, які відтворювалися під час реанімації, та відрізнити їх від п’яти інших, яких вони не чули.

Учасники перших двох груп правильно відповідали в середньому на шість-сім запитань із десяти. Натомість результат третьої групи становив близько п’яти правильних відповідей — рівно стільки, скільки можна очікувати від випадкового вгадування.

За висновком дослідників, ці результати свідчать, що «свідомість може зберігатися навіть під час станів оборотної клінічної смерті».

Ще одним несподіваним результатом стало те, що нижчі показники кисню в мозку асоціювалися з кращим розпізнаванням звуків, які лунали під час реанімації. Крім того, такі показники були пов’язані з інтенсивнішими навколосмертними переживаннями.

Це ставить перед науковцями питання про те, як мозок здатний сприймати й зберігати інформацію в умовах критичного порушення кровообігу та сильного фізичного стресу.

Що відбувається з мозком під час клінічної смерті

Дослідники наголошують, що клінічна смерть не тотожна незворотній смерті. У цьому випадку йдеться про зупинку серця, після якої людину ще можна повернути до життя. Під час серцево-легеневої реанімації певна кількість крові продовжує надходити до мозку, тому зупинка серця не обов’язково означає миттєве припинення всієї мозкової діяльності.

Отримані результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, у яких науковці фіксували спалахи організованої електричної активності в мозку, що вмирає. Деякі з таких патернів пов’язують із процесами свідомої обробки інформації.

Це може допомогти пояснити повідомлення людей, які пережили зупинку серця, про незвичайні відчуття та спогади: видіння світла, сцени з власного життя або відчуття надзвичайної ясності думки. Автори припускають, що навіть у стані сильного стресу мозок може певний час зберігати активність, достатню для виникнення переживань і формування спогадів.

Водночас дослідження не доводить існування життя після смерті. Воно вказує на можливість збереження певних проявів свідомості під час оборотної зупинки серця, але не дає остаточної відповіді на питання, що саме відбувається з людською свідомістю після незворотної смерті.

Чому важливе спілкування з пацієнтами під час реанімації

Автори роботи звертають увагу на важливий практичний висновок: відсутність зовнішньої реакції пацієнта не обов’язково означає, що він нічого не сприймає.

Тому медичним працівникам рекомендують зберігати шанобливе ставлення до людини та продовжувати словесне спілкування навіть під час реанімаційних заходів.

«Шанобливе вербальне спілкування також є виправданим під час реанімації, оскільки пацієнти згодом можуть пригадати події або діалоги», — зазначили дослідники.

Також вони радять після одужання запитувати пацієнтів про незвичайні спогади, пов’язані з періодом реанімації, і за потреби пропонувати психологічну підтримку. Такі переживання можуть бути для людей надзвичайно значущими, але водночас складними для осмислення та пояснення.