ЗСУ будують приховані підземні міста та тунелі для техніки

Квадроцикли та наземні роботизовані комплекси (НРК) будуть їздити до позицій тунелями. Сили оборони перейшли в режим безупинного створення фортифікацій та інженерних рішень для піхоти і логістики. Як інформує «Главком», про це йдеться у сюжеті tsn.ua.

Із початком повномасштабної війни, коли дрони затягують усе небо і б’ють по будь-якому руху на землі, ховати у величезних капонірах із накриттями почали не лише стрілецькі позиції, а й танки та гармати. Піхота на передовій почала створювати підземні нори, що переростали в тунелі.

А деякі стабпункти почали перетворюватися на підземні шпиталі, аби рятувати поранених попри приліт авіаційної бомби чи чергового російського безпілотника. Це справжні лабіринти з морських контейнерів, укріплених накатами з дерева і землі.

«Тут бачите оці контейнери 20-футові, вони між собою спарені. Тут два контейнери і два операційні столи – з УЗД і всім необхідним для роботи... Ми переходимо в житлову зону. Ми зараз на перехресті такому, де контейнери розміщені по різні боки. Тобто, якщо буде, не дай бог, якийсь приліт, то відповідно контейнери розташовані в різних приміщеннях», – розповідає полковник медичної служби Тетяна Кукурудза.

У таких шпиталях медики не лише рятують життя солдатам, а й живуть, заїжджаючи на довгі ротації. Під землею є все потрібне, аби не виходити на поверхню.

Що ж до бойових позицій – зараз деякі з них мають вигляд величезних підземних міст. Одне з наймасштабніших з’явилося у десантників – теж із усіма комунікаціями, каналізацією, спальними місцями та пунктами управління фронтом. Над ними – від 1,5 до чотирьох метрів землі. У цьому масштабному місті десь у лісосмузі неподалік лінії зіткнення продумано все настільки чітко, що тут є їдальня для десятків бійців та навіть кухня не гірша, ніж у ресторані – з витяжкою назовні.

Цю ідею занурення під землю для безпеки життя підхопили всі Сили оборони. І нині на лінії фронту створили розгалужену мережу фортифікацій. Це не лише шпиталь чи пункт управління боєм, а й дорога до позицій для піхотинців, яка починається задовго до кілзони – території, де в небі панують ворожі дрони.

Цей тунель для піхоти нагадує метрополітен, де кожен вихід назовні до позицій – наче станція. Зведення таких шляхів для піхоти прийшло на заміну зовнішнім тунелям із сіток, якими обтягували фронтові дороги. Що вони не панацея – зрозуміли доволі швидко, коли росіяни навчилися нищити їх.

Але й це не всі секрети армії. Адже утримання позицій на полі бою залежить не лише від того, чи дійдуть до неї люди, а й від забезпечення їжею і боєкомплектом бійців, які сидять в окопах. Тож під землю вирішили спускати і логістику. Тунель для квадроциклів і НРК – це теж робота десантників.

Безпілотники-спостережники з камерами денного та нічного бачення роблять лінію фронту абсолютно прозорою. Вони виявляють кожен рух, по якому потім летять ворожі дрони-камікадзе. Такою стала війна 2026 року. І наступного року ця тенденція тільки зростатиме, кажуть у Силах оборони.

У Силах оборони прогнозують: аби ще краще вберегтися від безпілотників та авіабомб, які теж нищать наші позиції і випалюють цілі міста на фронті, тенденція до розширення розгалуженої мережі підземних фортифікацій триватиме й наступного року. Цю ідею підхопили в Міністерстві оборони і вже збільшили фінансування для землерийної техніки.

«Ідеться про розгалужену систему тунелів в глибині оборони, захищені позиції для пілотів, укриття для нашої піхоти та ланцюжки для їхньої підтримки. Основна ціль – мінімізувати перебування військових на відкритій території, зменшити вразливість наших воїнів під час пересування, обмежити обізнаність ворога про шляхи та періодичність постачання», – зазначив міністр оборони України Євгеній Хмара.