У Німеччині дослідили 2300-річну могилу кельтської жінки: археологи вивчають незвичну знахідку у похованнні

У Баварії археологи виявили 2300-річну могилу кельтської жінки з бронзовими прикрасами та рештками невеликої тварини. Знахідки стали підставою для дослідження поховальних звичаїв місцевих громад залізної доби. Поховання відкрили 2024 року під час розкопок на вулиці Санкт-Флоріан-Штрасе в Зендені. Про це повідомило видання Arkeonews.

Поруч також лежали темний браслет і кістки тварини. Дослідники припускають, що це було ягня або козеня. Кістки виявили біля стегна померлої, поряд із незвично багатим набором прикрас. Присутність тварини в могилі спонукала археологів докладніше дослідити поховальні практики громад залізної доби на півдні Німеччини.

Поховання відкрили 2024 року під час розкопок на вулиці Санкт-Флоріан-Штрасе в Зендені. Баварське земельне управління охорони пам’яток (BLfD) представило знахідки на конференції «Археологія в Баварії», дати проведення якої — 30 жовтня — 1 листопада 2026 року.

Поховання датують приблизно 250 роком до нашої ери. У ньому збереглася велика добірка прикрас, які залишалися поруч із жінкою понад 2300 років. Її щиколотки прикрашали масивні бронзові кільця, інші оздоби лежали біля рук. Серед предметів був і темний браслет із сапропеліту — багатого на органічні речовини осадового матеріалу, з якого майстри залізної доби виготовляли прикраси.

Особливу увагу привертають бронзові вироби. Два кільця мають опуклі елементи оздоблення, схожі на вузли, які надають їм характерного вигляду. Разом із застібкою для одягу та іншими особистими прикрасами вони допомагають уявити, як жінку могли вбрати для поховання. Поєднання бронзи й темного сапропеліту також може свідчити про свідоме використання різних матеріалів і способів оздоблення.

Такий набір прикрас може вказувати на привілейоване становище жінки у своїй громаді. У суспільствах залізної доби подібні речі могли підкреслювати багатство, особисту ідентичність і соціальний статус. Проте точне значення знайдених предметів поки невідоме. Водночас поховання свідчить про ретельну підготовку до церемонії, важливою частиною якої стали особисті прикраси померлої.

Найнезвичнішою знахідкою стали кістки невеликої тварини біля стегна жінки. Керівник розкопок доктор Маттіас Лайхт припускає, що рештки належать ягняті або козеняті. Точний вид тварини ще не підтвердили. У BLfD визначають знахідку як Speisebeigabe — їжу, залишену для померлої. Однак Лайхт раніше зазначав, що тварина могла бути й ритуальним підношенням або мати особистий зв’язок із жінкою.

Подібні знахідки трапляються рідко. Через це дослідникам складно проводити порівняння та робити остаточні висновки. Пояснити присутність тварини можуть допомогти розташування кісток і з’ясування того, чи поклали до могили цілу тварину або лише її частину. Наразі дослідники ще не встановили, навіщо її залишили поруч із померлою.

Могила кельтської жінки — частина значно ширшого археологічного простору Зендена. Під час розкопок у північній частині міста виявили сліди поселень, споруд і поховань різних періодів. Вони свідчать, що протягом багатьох століть громади поверталися на цю саму територію.

Нагадаємо, що поблизу Сіаня в Китаї також досліджують мавзолей Шанчжаояо, який може належати імператриці-вдові Хуаян. Вона була прийомною бабусею першого китайського імператора Цінь Ши Хуанді. Навколо центральної гробниці археологи виявили 45 менших поховань. Науковці дослідили останки 43 людей і встановили стать 30 із них — усі виявилися жінками.

Окрім того, поблизу Вроцлава в Польщі археологи знайшли давнє поховання чоловіка з незвичними поховальними дарами. Могилу датують приблизно 2900 роком до нашої ери та пов’язують із культурою шнурової кераміки. Разом із померлим поховали бурштинові намистини, крем’яне лезо та бойову сокиру із серпентиніту. Антрополог Павел Домбровський розповів, що 42 зуби з отворами в коренях, імовірно, утворювали намисто.