Перстень завбільшки 13 мм зберіг незвичайну сцену з давньогрецького театру

Археологи дослідили рідкісний античний перстень із сердоліком, на якому вирізьблена сцена, ймовірно, із сатирської п'єси давньогрецького театру. Мініатюрна композиція розміром 13 × 11 мм зображує сатирів, чоловіка, який читає текст, герму бога Діоніса та невелику жіночу постать, яку дослідники пов'язують із музою комедії Талією. Особливість знахідки в тому, що персонажі представлені без театральних масок, що може свідчити про зображення самої вистави, а не її репетиції. Результати дослідження опублікували в журналі Cedrus.

Авторами роботи стали Меліх Арслан та Ахмет Емірхан Булут. Вони вивчили сердолік із колекції Гає Чармикли, яка зберігається в Етнографічному музеї Анкари, та датували прикрасу першою половиною I століття до нашої ери.

Що зобразили на мініатюрному камені

Сердолік має червонуватий відтінок і закріплений у залізній оправі. Метал частково зруйнувала корозія, а на поверхні каменю є дві тонкі тріщини. Попри пошкодження, усі елементи різьблення збереглися.

У центрі композиції сидить чоловік у довгому хітоні та плащі. Він тримає складену письмову табличку — диптих або дельтос — і читає її. Дослідники припускають, що це поет або драматург.

Перед ним стоїть інший персонаж, який спирається ногою на камінь. Імовірно, це корифей — керівник хору сатирів. Інші фігури можна впізнати за рогами, хвостами та вигнутими палицями, які вони несуть на плечах. Ці атрибути характерні для сатирів — міфологічних істот, супутників бога Діоніса.

Ліворуч від групи вирізьблена бородата герма Діоніса. У давньогрецькому мистецтві такі зображення поєднували голову або бюст із квадратною колоною. Їх використовували, зокрема, для оформлення театрального простору. У композиції на персні герма, на думку авторів дослідження, пов'язує зображену сцену з богом вина та театру.

Позаду неї розташована значно менша жіноча постать. У неї довге волосся, що спадає на спину, а руки витягнуті в сторони. Арслан і Булут припускають, що це може бути Талія — одна з дев'яти муз грецької міфології, покровителька комедії та легкої поезії. Водночас однозначно встановити особу зображеної жінки поки не вдалося.

Чому зображення вважають незвичайним

Для створення композиції майстер використав техніку інталіо — заглибленого різьблення на поверхні дорогоцінного каменю. Під час аналізу дослідники виявили сліди заокруглених свердел, якими формували тіла персонажів. Складки одягу обробляли абразивними кругами різної товщини, а носи зображували за допомогою невеликих круглих отворів.

Техніка обробки, форма каменю та матеріал оправи допомогли визначити приблизний час виготовлення прикраси. Її віднесли до пізньоелліністичного — ранньоримського періоду, найімовірніше до першої половини I століття до нашої ери.

Арслан і Булут порівняли перстень з іншими античними виробами, на яких також зображені театральні сцени. Серед них — три персні з колекції Британського музею та прикраса з Національного музею старожитностей у Лейдені (Нідерланди).

На цих предметах показані поет або драматург, який читає текст, та актори. Однак вони тримають театральні маски над головами або підносять їх до обличчя. Такі деталі вказують на репетицію вистави.

На сердоліку з колекції Чармикли масок немає. Персонажі мають вигляд самих сатирів, тому дослідники припускають, що майстер міг зобразити безпосередньо театральну постановку або її сюжет. За оцінкою авторів роботи, серед відомих античних різьблених каменів поки немає аналогів такому способу зображення театральної сцени.

Як сатирські п'єси були пов'язані з давньогрецьким театром

Сатирські п'єси становили окремий жанр давньогрецької драматургії. У них поєднувалися трагічні сюжети та комічні елементи, а центральною особливістю був хор сатирів — міфологічних супутників Діоніса.

В Афінах цей жанр поширився у V столітті до нашої ери. Сатирську п'єсу зазвичай ставили останньою в театральній тетралогії, після трьох трагедій.

Одним із найвідоміших ранніх представників жанру був драматург Пратін. Приблизно 520 року до нашої ери він запровадив сатирські п'єси в афінську театральну традицію. До наших днів повністю зберігся лише один твір цього жанру — «Кіклоп» Евріпіда.

В елліністичний і римський періоди сатирські п'єси поступово втратили статус обов'язкової частини театральних програм. Вони перетворилися на самостійні вистави та змагання. Про окремі конкурси свідчать і написи, знайдені в Афродісіаді. Вони підтверджують існування змагань із сатирського танцю за часів Римської імперії.

Кому міг належати перстень

Точне походження прикраси залишається невідомим. Її не виявили під час контрольованих археологічних розкопок, тому дослідники не мають інформації про первісне місце знахідки та обставини, за яких перстень потрапив до музейної колекції.

Згідно з музейними записами, його могли придбати поблизу Сард у Західній Анатолії. Однак підтвердити цю версію неможливо.

Арслан і Булут припускають, що власником міг бути професійний театральний артист або людина, яка цікавилася сценічним мистецтвом. Зображення на сердоліку могло позначати професійну належність власника, відображати його мистецькі уподобання або вказувати на соціальний статус.

Водночас саме різьблення не дає змоги встановити конкретного власника чи його професію. Також невідомо, чи використовували перстень у повсякденному житті, чи він походить із поховального контексту.

Попри пошкодження залізної оправи, сердолік зберіг майже всі деталі композиції. Дослідники розглядають прикрасу як рідкісне свідчення того, як театральне мистецтво давньої Греції відображалося в особистих речах.

Раніше повідомлялося, що в Бельгії археологи виявили залишки цегляної в’їзної брами XIII–XIV століть за матеріалами, які кроти винесли на поверхню. Завдяки цьому дослідникам вдалося встановити розташування частини середньовічної садиби без проведення традиційних археологічних розкопок.