НАТО готує удари вглиб Росії: як змінюється стратегія оборони Альянсу

Протягом десятиліть оборона східного флангу Альянсу зосереджувалася на загородженнях, блокпостах та стримуванні військ противника безпосередньо біля кордону. Однак військові стратеги НАТО дійшли висновку, що такі методи є недостатніми для зриву потенційного російського вторгнення, як показав досвід війни в Україні.

Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, американський генерал Алексус Гринкевич, представив нову «теорію перемоги». Згідно з цим підходом, союзники спочатку блокують першу хвилю нападу, а потім позбавляють противника можливості продовжувати наступ, руйнуючи всю систему ведення війни.

Ця нова логіка, відома як активне «недопущення» (denial), означає не лише знищення військ, що перетинають кордон, а й завдання ударів по військових базах, складах постачання та промислових об'єктах у тилу Росії. Важливо зазначити, що цей план не передбачає застосування ядерної зброї.

У червні представники військового командування та країн-членів Альянсу взяли участь у першому симпозіумі НАТО, присвяченому далекобійним ударам (Deep Strike Symposium), організованому генералом Гринкевичем. Під час зустрічі військові обговорили сценарії захисту Європи від російської агресії, зокрема провели військову гру, що моделювала потенційне протистояння.

Для реалізації нової доктрини США модернізують і поповнюють запаси далекобійних крилатих ракет Tomahawk та балістичних ракет ATACMS. Європейські країни, своєю чергою, розширюють арсенали Storm Shadow, SCALP і Taurus, а також розробляють нові, більш доступні далекобійні засоби, маючи щонайменше 48 проєктів створення недорогих крилатих ракет.

Ця стратегія фактично повторює принцип, який вже застосовує Україна, атакуючи об'єкти, що мають значення для російського військово-промислового комплексу та забезпечення військ, такі як нафтопереробні заводи, виробництва дронів, дата-центри та склади пального.

Головний урок українського спротиву, за словами польського генерал-майора Іренеуша Новака, полягає в необхідності відповідати агресору силою. Він підкреслив, що у разі збройного зіткнення з Росією «ми б неодмінно хотіли завдати удару по оборонно-промисловому комплексу», розглядаючи високоточні удари в глибокий тил як інструмент стримування.

Посол України при НАТО Альона Гетьманчук порівняла протиповітряну оборону зі знеболювальним, яке може полегшити симптоми, але для усунення джерела болю необхідно усувати його першопричину. Старший науковий співробітник Норвезького інституту оборонних досліджень Фабіан Гоффманн наголосив, що досвід війни доводить небезпеку конфлікту високої інтенсивності без власних засобів дальнього ураження.

«Ми зруйнуємо систему ведення війни, задіяну проти нас, завдаючи ударів як по силах, що наступають, так і по всьому, що підтримує, забезпечує або контролює ці сили», — заявив генерал Алексус Гринкевич, пояснюючи своє бачення перемоги в потенційному конфлікті.

«Не робіть дурниць, бо ми можемо вас покарати. Але щоб бути переконливими, нам потрібно мати такі можливості», — підкреслив польський генерал-майор Іренеуш Новак, говорячи про чітке послання Москві.

Таким чином, НАТО переходить від пасивної оборони до активного послаблення військового потенціалу агресора, усвідомлюючи, що майбутня безпека Європи залежить від здатності не лише відбивати атаки, а й усувати їхні джерела. Ця зміна стратегії, деталі якої публікує The Wall Street Journal, відкриває нову сторінку в оборонній доктрині Альянсу, яка базується на реаліях сучасних конфліктів.