Втрата Конгресу: 3 ключові розслідування, що чекають на Трампа

Ситуація почала загострюватися 18 вересня, коли Трамп підписав так званий «закон Грема», що передбачав посилення санкцій проти російського енергетичного сектору, «тіньового флоту» та вторинні мита для найбільших покупців російських енергоносіїв. Проте вже 16 жовтня сталося несподіване: президент скористався механізмом тимчасового звільнення (waiver) і фактично призупинив запровадження цих ключових обмежень, посилаючись на необхідність не перешкоджати мирним переговорам.

Це рішення викликало занепокоєння серед законодавців, і вже 20 жовтня юристи вашингтонської фірми Covington & Burling прогнозували, що в разі перемоги демократів вони спробують законодавчо оскаржити санкційну політику Трампа. Аналіз Філіпа Лака та Бреда Спічера з Center for Strategic and International Studies (CSIS), опублікований 10 серпня, підкреслив проблему: законодавче закріплення санкцій не гарантує їх ефективного виконання, якщо адміністрація не зацікавлена в цьому.

Експерти пропонують три основні механізми для посилення контролю: щоквартальну звітність про боротьбу з обходом санкцій, детальне обґрунтування президентських винятків та регулярне порівняння американських санкційних списків із британськими та європейськими. Це дозволить Конгресу, якщо не змусити адміністрацію діяти, то принаймні змусити її пояснювати свою бездіяльність.

Перше потенційне розслідування стосуватиметься дизельної угоди з Росією. 9 жовтня OFAC видало генеральну ліцензію GL 135, яка дозволяє певні операції з російським дизелем, включаючи його імпорт до США, до квітня 2027 року. Це рішення ухвалене на тлі високих цін на пальне та домовленостей Трампа з Путіним, викликало запити від сенаторів Джин Шахін, Рона Вайдена, Елізабет Воррен та Тома Тілліса, які вже 26 жовтня вимагали від великих банків і портів зберегти документи щодо потенційних операцій із російським дизелем. Конгрес цікавитиметься, які американські компанії брали участь, скільки дизеля було імпортовано, який вплив це мало на ціни в США та доходи російського бюджету, а також на яких юридичних підставах видано ліцензію.

Друге розслідування зосередиться на винятках для компаній «Лукойл» та «Роснефть». США запровадили санкції проти цих двох найбільших російських нафтових компаній у жовтні 2025 року, але згодом почали видавати General Licenses, що дозволяють певні заборонені операції. Наприклад, ліцензію для міжнародних активів «Лукойлу» продовжували неодноразово, а чинна GL 131K діє до 21 листопада 2026 року. Для німецьких структур «Роснефти» видано GL 129A без визначеної дати завершення. Конгрес ставитиме питання, чому ці ліцензії продовжуються, які активи реально продано, чи отримує російський власник економічну вигоду, і чому деякі дозволи безстрокові.

Третє потенційне розслідування стосуватиметься так званого «тіньового флоту». За даними Робіна Брукса та Бена Гарріса з Brookings, станом на липень 2026 року ЄС санкціонував 671 судно російського тіньового флоту, Велика Британія — 621. Однак США не додали жодного нового такого судна після завершення президентства Байдена. Це викликає питання до OFAC щодо розгляду європейських санкційних досьє, причин непоповнення американського списку та критеріїв, за якими докази від союзників визнаються недостатніми.

В американській політичній системі Конгрес не завжди може змусити президента запровадити санкції, але він має потужний інструмент — парламентський контроль (congressional oversight). Комітети можуть проводити розслідування, вимагати документи, викликати посадовців та застосовувати subpoena (юридично обов'язкові повістки для надання свідчень або матеріалів).

Цей механізм має значний вплив на чиновників. Адже ті, хто готують санкційні послаблення, розуміють, що їх можуть викликати на слухання, вимагати службове листування та перевіряти підстави рішень. Це створює явище anticipatory compliance – пристосування поведінки до очікуваного контролю, що може призвести до бюрократичного уповільнення виконання сумнівних рішень, відомого як slow-walking.

Як зазначає фахівець з комунікацій Максим Гардус, «Трампу не обов'язково втрачати формальне право послаблювати санкції. Достатньо, щоб кожне таке рішення перестало бути адміністративною рутиною і стало предметом документованої парламентської перевірки».

Таким чином, хоча президент збереже право вето та контроль над виконавчою владою, зміна політичного середовища в Конгресі відкриває новий напрям для забезпечення підзвітності за виконання вже ухвалених санкцій. Для України це створює можливість не лише вимагати нових обмежень, а й активно допомагати у зборі інформації для парламентського контролю, що сприятиме ефективнішій протидії російській агресії.