Назар Грабар: від фронту до цивільного життя після втрати брата

Навесні 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, Назар Грабар разом зі своїм рідним братом Іллею добровільно долучився до лав ЗСУ, демонструючи відданість Батьківщині. Він служив у складі 101-ї окремої бригади охорони Генштабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова.

Взимку того ж року доля завдала Грабару першого удару — він отримав осколкове поранення в груди. Це поранення призвело до переведення його у київський штаб. Проте справжня трагедія спіткала родину 24 грудня 2022 року, коли брат Назара, Ілля Грабар, загинув у боях під Бахмутом.

Після втрати брата, коли набув чинності закон про можливість звільнення зі служби через загибель близького родича, перед Назаром постав складний вибір. В інтерв’ю Аліні Доротюк він зізнався, що вагався, чи варто йому залишатися, адже комбат виступав за його подальшу службу. Однак вирішальним стало категоричне «ні» його матері та неаргументоване, але тверде рішення командира роти, який сказав: «Ти все».

Таким чином, Назар Грабар був списаний з війська, опинившись у запасі Збройних Сил України. Це рішення, прийняте під тиском особистої трагедії та сімейних обставин, дало йому можливість повернутися до цивільного життя, хоча він зберігає право в будь-який момент знову долучитися до армії.

Наразі Назар Грабар є ветераном та учасником бойових дій. Він не отримує пенсії чи будь-яких виплат від держави ні за поранення, ні за статус ветерана, за винятком щомісячної знижки на комунальні послуги у розмірі 536 гривень. Він визнає, що не є кваліфікованим у питаннях ветеранських програм, проте чув про існування багатьох ініціатив для допомоги.

Після повернення до цивільного життя Назар Грабар, який до війни був відомим танцівником, моделлю та блогером, що знімався у кліпі Світлани Лободи «Твои глаза» та брав участь у проєкті «Танці з зірками», продовжив свою творчу діяльність. Він знявся у фільмах «Конотопська відьма», «Справжній Санта», «Мишоловка» та «Відступники», а також створив благодійний фонд імені Іллі Грабара на честь загиблого брата.

Історія Назара Грабара є яскравим прикладом того, як війна впливає не лише на фізичне здоров'я, а й на емоційний стан та подальше життя ветеранів. Втрата близької людини на фронті, як у випадку із загибеллю брата, часто стає вирішальним фактором для військовослужбовців, що спонукає їх до звільнення, якщо це дозволяється законодавством.

Ситуація з виплатами ветеранам та їх обізнаністю щодо соціальних програм, як це було згадано Грабаром в інтерв’ю, підкреслює необхідність покращення системи інформування та підтримки для тих, хто повернувся з фронту. Багато ветеранів не знають про всі доступні можливості, що може ускладнювати їхню адаптацію до мирного життя.

«Мама, звісно, сказала мені ні, у жодному разі. Комбат хотів, аби я лишився, командир роти сказав мені, що ти все», — поділився Назар Грабар, описуючи момент свого звільнення.

«Як ветеран я не отримую пенсію. Ніяких виплат. Ні за поранення, ні за ветеранство. Тільки 536 гривень мені надходить, це знижка на комуналку», — розповів танцівник про свій фінансовий стан після служби.

Історія Назара Грабара, що пройшов шлях від відомого артиста до добровольця на фронті і назад, є свідченням незламності духу та глибокої особистої трансформації. Вона нагадує про важливість підтримки ветеранів та тих, хто втратив близьких на війні, у їхньому прагненні знайти нове призначення і продовжувати жити, шануючи пам'ять полеглих.