ООН задокументувала загибель 438 українців: катування в РФ системні

Історія цих страждань розгортається на тлі жорстокого поводження, що включає побиття, сексуальне насильство та удари електричним струмом. Ці практики стали звичною реальністю в російських тюрмах, де навіть медичні працівники, за повідомленнями, допомагають приховувати сліди тортур.

Маріана Кацарова наголосила, що катування українців у Росії є системними, свідомими та схваленими на найвищому рівні керівництва країни-агресора. Вона заявила, що «машина катувань працює на повну потужність», а до українських полонених ставляться особливо жорстоко через високий рівень безкарності. Інколи ці звірства навіть можуть стати підставою для підвищення по службі.

Згідно з доповіддю, російська влада відмовляється визнавати захоплених українських військових комбатантами, що є прямим порушенням Женевських конвенцій. Замість цього їх масово судять за сфабрикованими статтями про тероризм. Близько 90% полонених, чиї справи передають до судів РФ, отримують саме такі звинувачення.

Період з вересня 2025 по серпень 2026 року став свідком засудження щонайменше 585 українців у політично мотивованих справах російськими судами. Серед них – 226 цивільних заручників та 359 військовослужбовців. Приклади таких вироків включають 18 років тюрми для полоненого бійця бригади «Азов» Дмитра Селізара та збільшення вироку іншому азовцю, Миколі Кузьменку, до 27 років.

Особлива увага в доповіді приділена загибелі української журналістки Вікторії Рощиної у полоні, а також незаконному переслідуванню військовослужбовців «Азову». Українські правоохоронці 27 травня 2026 року оприлюднили висновки експертиз, що свідчать про системні тортури та перелом потиличної кістки у Вікторії Рощиної під час її утримання в російському полоні.

Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими надав дані, згідно з якими в російському полоні загинули щонайменше 438 українців. З травня 2025 по травень 2026 року в Україну повернули тіла 169 полеглих військових і цивільних. Розтини цих тіл виявили сліди тортур та ненадання медичної допомоги як безпосередні причини їхньої смерті.

Станом на червень 2026 року українська влада ідентифікувала 1877 цивільних громадян у російських тюрмах. Загалом від початку вторгнення з неволі повернули 9446 людей, проте серед них цивільних – лише 457. Це підкреслює складнощі повернення цивільних осіб з полону.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець підкреслив: «Кожен злочин проти українських військовополонених і цивільних має бути задокументований. Кожен кат, кожен організатор незаконного переслідування, кожен, хто свідомо приховує ці злочини, має понести відповідальність».

Міжнародна спільнота, включно з ООН, закликає до незалежного розслідування цих злочинів та притягнення винних до відповідальності, використовуючи такі механізми, як Міжнародний кримінальний суд, універсальна юрисдикція та адресні санкції. Це єдиний шлях до відновлення справедливості та запобігання подібним звірствам у майбутньому.