Століттями людей переконували, що це справжня русалка: вчений розкрив правду

Химерну істоту з головою та тулубом, схожими на людські, і риб’ячим хвостом протягом XIX століття демонстрували в музеях і пересувних шоу як справжню русалку. Деякі люди навіть вважали її можливим «відсутнім елементом» еволюції — проміжною ланкою між рибами та ссавцями.

Про це пише Daily Mail із посиланням на дослідження та пояснення Джека Дейлі, викладача Колорадського університету в Боулдері.

Сенсація XIX століття

Відома як «Русалка з островів Фіджі» (Feejee Mermaid) істота здобула популярність у XIX столітті, коли її почали представляти публіці як доказ існування загадкових морських створінь. Експонат привіз до США шоумен П. Т. Барнум, який виставляв його в Американському музеї під назвою «Найбільша дивина у світі».

Незвичайний вигляд істоти — людські риси верхньої частини тіла та риб’ячий хвіст — підігрівав інтерес відвідувачів. У той період, коли науковці активно обговорювали теорії еволюції, деякі спостерігачі навіть припускали, що експонат може бути невідомою біологічною формою або проміжною ланкою між водними тваринами та ссавцями.

Барнум описував її як невелике висохле створіння завдовжки близько метра, з відкритим ротом, вигнутим хвостом і піднятими руками. Попри моторошний вигляд, виставка збирала натовпи охочих побачити нібито справжню русалку.

Чим виявилась міфічна істота

Як пояснюють сучасні дослідники, «Русалка з островів Фіджі» не мала нічого спільного з невідомим видом або еволюційною ланкою. Це була ретельно виготовлена підробка, створена шляхом поєднання тулуба молодої мавпи з хвостом риби. Сканування інших екземплярів такого експоната також виявляло використання частин риб, мавп і рептилій.

За словами Джека Дейлі, ця містифікація стала прикладом того, як поєднання фольклору, наукових дискусій і видовищних вистав могло вводити публіку в оману.

«Русалки з островів Фіджі у тому вигляді, у якому їх демонстрували в Америці, є типовим прикладом „балаганної підробки“», — зазначив дослідник у матеріалі для видання The Conversation.

Цікаво, що сам Барнум у своїй автобіографії згадував, як звертався до натураліста, щоб той оцінив справжність експоната. Фахівець не зміг пояснити незвичайну будову істоти, але й не підтвердив, що вона є справжньою. Барнум вирішив скористатися цією невизначеністю та продовжив представляти підробку як справжню русалку.