Отримав булаву в 16 років: хто був наймолодшим гетьманом України

Однак втримати владу юнакові не вдалося. Згодом він знову став гетьманом, але його правління припало на один із найскладніших періодів в історії Гетьманщини, повідомляє проєкт "Цей день в історії".

Хто був наймолодшим гетьманом в історії України

Після смерті Богдана Хмельницького в серпні 1657 року козацька старшина, виконуючи його волю, обрала наступником 16-річного сина Юрія. Проте вже 4 вересня рада в Чигирині постановила тимчасово усунути юнака від влади до повноліття. Булаву передали генеральному писарю Івану Виговському, якого згодом затвердили гетьманом на раді в Корсуні 6 листопада.

Однак рішення про обрання Виговського не знайшло одностайної підтримки серед козацької старшини. Частина козаків підозрювала його у прихильності до Польщі через нібито польське походження. Невдоволення посилювалося і на Запорозькій Січі, де були незадоволені зосередженням влади в руках старшини та запровадженими гетьманом поборами.

Ситуацією скористався полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам претендував на булаву. Разом із кошовим отаманом Яковом Барабашем він звернувся до Москви зі звинуваченнями проти Виговського, зокрема заявляючи, що той нібито хоче "продати Україну Польщі".

У вересні 1658 року Виговський уклав із Польщею Гадяцький договір. Він передбачав створення Великого князівства Руського на території Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств як третьої складової федерації з Польською короною та Великим князівством Литовським.

Іван Виговський / Портрет гетьмана

Однак цей крок лише посилив невдоволення гетьманом. Попри перемогу над московським військом у Конотопській битві 8 липня 1659 року, Виговський зіткнувся з опозицією навіть серед своїх колишніх союзників. Частина старшини вважала його відставку необхідною умовою припинення внутрішньої війни.

У вересні 1659 року біля містечка Германівка зібралася чорна рада – козацьке зібрання за участю старшини, черні та запорожців. Виговський намагався переконати присутніх у перевагах Гадяцького договору, однак його аргументи не знайшли підтримки. Під час ради спалахнула сутичка, у якій загинули найближчі соратники гетьмана, а сам він був змушений рятуватися втечею.

Згодом представники опозиції прибули до Виговського у Хмільник. Гетьман погодився виконати волю ради й передав їм булаву та бунчук. Водночас претензії на владу мав Яким Сомко, свояк Богдана Хмельницького, якого обрали наказним гетьманом. Проте його сподівання отримати повноцінну гетьманську владу не справдилися.

Як Юрій Хмельницький вдруге став гетьманом

Після усунення Виговського козацька старшина знову зробила ставку на Юрія Хмельницького. Тоді йому було вже 18 років. Старшина розраховувала скористатися доброю славою його батька, а підтримку молодому кандидату висловив і московський князь Олексій Трубецькой.

За кілька днів після прибуття московського війська до Переяслава відбулася рада в Жердовій балці. Там Юрія Хмельницького проголосили гетьманом. Згодом, 27 жовтня 1659 року, його повноваження підтвердили на Генеральній військовій раді в Переяславі.

Це рішення супроводжувалося підписанням нових домовленостей із Москвою. Так звані Переяславські статті обмежували повноваження гетьмана та змінювали становище Гетьманщини, фактично перетворюючи її на підпорядковану Москві адміністративну автономію.

Юрій Хмельницький / Портрет гетьмана

Восени 1660 року Юрій Хмельницький узяв участь у черговому етапі російсько-польської війни. Під Чудновом його військо опинилося в оточенні польських і татарських загонів. Дізнавшись про невдачі московської армії, гетьман погодився на переговори з поляками.

17 жовтня 1660 року він уклав Чуднівський трактат, за яким визнав зверхність Речі Посполитої. Угоду підтвердили на козацькій раді в Корсуні, однак вона не знайшла підтримки серед старшини Лівобережжя.

Невдовзі між прихильниками Хмельницького та промосковською старшиною розпочалося протистояння. Гетьман кілька разів намагався взяти Переяслав, але безуспішно. У липні 1662 року він зазнав поразки під Каневом, а від повного розгрому його врятувала татарська армія.

Зрештою, в жовтні 1662 року Юрій Хмельницький зрікся влади. У січні 1663 року митрополит Діонісій Балабан постриг його у ченці.

Після цього Гетьманщина остаточно розділилася на два політичні центри. На Лівобережжі гетьманом став Іван Брюховецький, який орієнтувався на Москву, а на Правобережжі владу перебрав Павло Тетеря, прихильник Польщі.