Таємниця «Карфагену»: чому журналістів не пустили на судове засідання щодо генерала СБУ?

На початку засідання журналісти, що прибули висвітлювати подію, понад годину чекали у призначеній залі №2. Їм повідомляли, що незабаром прибудуть сторони процесу та підозрюваний. Проте, на подив усіх присутніх, засідання розпочалося в іншому приміщенні, без попередження представників медіа. Більш того, на момент початку засідання його онлайн-трансляція виявилася недоступною.

Коли з'ясувалося, що журналістів не пустили до зали, де вже йшов розгляд, у суді пояснили це рішення великою кількістю представників ЗМІ, що не могли одночасно розміститися в приміщенні, а також вимогами безпеки та особливостями конвоювання підозрюваного. Проте, як зауважили медійники, на попередніх судових засіданнях також була значна кількість присутніх, що не заважало їхній роботі.

Згодом стало відомо, що клопотання про проведення засідання в закритому режимі подала сторона захисту вже після початку розгляду. Адвокати Сергія Дуки обґрунтували своє прохання необхідністю забезпечення додаткових заходів безпеки, зазначивши, що під час засідання планують озвучувати інформацію, пов’язану із захистом держави, розголошення якої може становити загрозу. Також захист заявив, що відкритий розгляд може обмежити право Дуки та його адвокатів на захист.

При цьому прокурор САП Микола Карась повідомив, що питання про закритий розгляд справи взагалі не порушувалося, і він не бачить жодних перешкод для присутності журналістів, оскільки у 9-й залі, де відбувалося засідання, достатньо місця. Це викликало ще більше запитань щодо того, хто ухвалив рішення про недопуск медіа.

Під час розмови прозвучала обіцянка порушити питання присутності представників медіа на судовому засіданні. Попри це, журналісти «Слідства.Інфо» були змушені викликати поліцію через недопуск до засідання, яке спочатку мало відкритий характер. Розгляд справи розпочався з клопотання захисту про відвід прокурора через його «власну зацікавленість», але суддя Володимир Воронько відмовив у цьому клопотанні.

Наразі Сергію Дуці, за даними журналіста «Української правди» Михайла Ткача, САП може клопотати про заставу у розмірі 100 мільйонів гривень. Запобіжний захід генералу СБУ обирає слідчий суддя ВАКС Володимир Воронько.

Справа «Карфаген» пов’язана з масштабною спецоперацією Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), під час якої 4 листопада була викрита злочинна організація, що систематично підкуповувала високопосадовців правоохоронних органів. Ця організація, за інформацією НАБУ, залучала до злочинної діяльності чинних високопосадовців СБУ, Національної поліції, Офісу Генерального прокурора та представників кримінального середовища для забезпечення безперешкодної роботи шахрайських кол-центрів та інших незаконних бізнесів.

У межах цієї операції правоохоронці провели обшуки у кількох посадовців Служби безпеки України, серед яких генерал-майор Сергій Дука, начальник Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Антон Кравчук та перший заступник начальника управління «Д» Департаменту захисту національної державності СБУ Олександр Ковальчук. Пізніше Сергія Дуку затримали. Обшуки також відбулися у заступниці керівника Офісу президента Ірини Мудрої, народного депутата Вадима Столара та колишнього народного депутата Максима Микитася.

«Там достатньо місця, 9-та зала, там більше місця, ніж у другій залі. Тому я не бачу ніяких перешкод. Питання з приводу відкритого чи закритого судового засідання не ставилося в принципі», — зазначив один з учасників розмови з журналістами, підкреслюючи неясність ситуації з допуском медіа.

«Мені не відомо з приводу цього рішення. Для мене це дуже дивно, тому що питання з приводу відкритості чи закритого судового розгляду не досліджувалося», — додав він, що підкреслює таємничість прийняття рішення про закриття засідання для преси. Про це повідомляє Центр протидії корупції, а також канал «Главкома» у Telegram.

Історія недопуску журналістів на судове засідання у справі генерала СБУ Дуки залишає багато запитань щодо прозорості правосуддя. Цей інцидент слугує нагадуванням про важливість відкритості судових процесів для громадського контролю та довіри до системи, особливо у справах, що стосуються високопосадовців.