Анастасія Пустовіт

Пустовіт Анастасія Леонідівна: українська акторка та лауреатка «Золотого Дюка» Одеського кінофестивалю

Пустовіт Анастасія Леонідівна — зіграла головні ролі в драмі «Коли падають дерева», серіалах «Повернення» та «Тиха Нава»

Біографія

Анастасія Леонідівна Пустовіт народилася 27 серпня 1994 року в місті Скадовськ Херсонської області України.

Освіта

З третього класу Анастасія співала в народному хорі «Калинонька», пізніше почала брати участь у конкурсах читців та займатися акторською майстерністю із сусідкою, яка закінчила театральний інститут. Саме ці заняття визначили її подальший вибір.

Після 9-го класу Пустовіт вступила до акторського коледжу. У 2014 році до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого вона змогла вступити лише з третьої спроби на контрактній основі. Анастасія обрала спеціалізацію «Акторське мистецтво драматичного театру і кіно».

Третій курс навчання Пустовіт оплатила вже з гонорару за зйомки у фільмі «Коли падають дерева». Пізніше вона перевелася на бюджетне місце. У 2018 році Анастасія закінчила університет — курс заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Богомазова.

Сім'я

У 1996 році, коли Анастасії було два роки, батьки переїхали з нею зі Скадовська до селища Немішаєве Бородянського району Київської області. Батько Пустовіт працював у правоохоронних органах, мати була косметологом.

Про своє особисте життя Пустовіт довгий час воліла не розповідати. Зі своїм партнером Володимиром Литвиновим вона познайомилася приблизно за півроку до початку повномасштабного вторгнення.

До війни Володимир працював у рекламній сфері: писав сценарії та знімав ролики. 26 лютого 2022 року він мобілізувався добровольцем. У 2026 році Пустовіт вперше показала його у своїх публікаціях з нагоди п'ятої річниці стосунків.

У травні 2026 року Литвинов зробив Пустовіт пропозицію, а під час Каннського кінофестивалю акторка вперше підтвердила статус нареченої, показавши каблучку. Весілля пара поки що не призначила. За словами Пустовіт, її обранець сильно втомився за роки служби, і рішення про шлюб вони не поспішають приймати.

Кар'єра

Ще під час навчання Пустовіт поєднувала заняття зі зйомками. Свої перші епізодичні ролі вона отримала на третьому і четвертому курсах.

З 2017 року Пустовіт почала зніматися в кіно, дебютувавши в епізодичних ролях у стрічках «Пташка співоча» та «Підкидьки-2». У 2018 році вона отримала головну роль Лариси в соціальній драмі Марисі Нікітюк «Коли падають дерева».

Цю роботу сама акторка згодом називала найскладнішою і найзнаковішою у своїй кар'єрі, а зйомки поклали початок її дружбі з режисеркою фільму. Роль принесла Пустовіт нагороду «Золотий Дюк» на Одеському міжнародному кінофестивалі, приз «Срібний павич» на Індійському міжнародному кінофестивалі в Гоа та номінації на національні кінопремії «Золота дзиґа» і «Кіноколо».

Наступною великою роботою Пустовіт стала роль Каті у 95-серійному серіалі «Таємниці», прем'єра якого відбулася в січні 2019 року на телеканалі «Україна». У 2019–2020 роках вона знялася в серіалі «Перші ластівки. Zалежні», а в 2021 році — у фільмах «Мрія Кіри» та «Між нами». Пізніше у фільмографії Пустовіт з'явилися ролі у стрічках «БожеВільні», «Уперед, брате» та серіалі «Повернення», де вона зіграла військового психолога.

Паралельно з кіно Пустовіт з 2018 року працює в трупі Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Сюди вона прийшла одразу після закінчення університету. У репертуарі акторки — ролі у виставах «Дванадцята ніч, або Що захочете» за Шекспіром, «Дім на краю душі», «Клас», «Погані дороги» Наталії Ворожбит, «Чорний дрізд» за п'єсою Девіда Гарровера та вистава «Робота з тінню» Тамари Трунової, присвячена досвіду війни.

Найбільшу популярність останніх років Пустовіт принесла роль Кіри в серіалі «Тиха Нава», прем'єра якого відбулася в січні 2026 року. Сама акторка називала цю роботу карт-бланшем. До «Тихої Нави» їй було складно відходити від образів молодих героїнь через зовнішність. Роль зрілої жінки стала для неї принциповою творчою ставкою.

24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного вторгнення, Пустовіт виїхала з Києва до батьків у Немішаєве. Селище опинилося окупованим російськими військами. Разом із місцевими жителями Пустовіт організувала волонтерський штаб у будинку культури, де допомагала забезпечувати громаду продуктами й медикаментами після того, як у селищі зникли світло та вода. З окупації родина виїхала на свій страх і ризик.

Після звільнення Немішаєва Пустовіт продовжила волонтерську діяльність уже в ширшому масштабі. На піку в неї в роботі одночасно перебувало до восьми напрямків збору допомоги для військових, включно із закупівлею техніки та спорядження.

Вона самостійно вела звітність, спілкувалася з військовими та меценатами і зізнавалася, що саме обсяг цієї роботи, відсутність відпочинку та постійні новини про загибель знайомих довели її до важкого виснаження.

У Пустовіт діагностували тривожно-депресивний розлад із суїцидальними намірами. За рекомендацією психіатра вона на два тижні лягла до психіатричної клініки. Пізніше акторка відкрито розповідала про цей досвід в інтерв'ю. Анастасія пояснювала, що вирішила говорити про депресію публічно, щоб знизити стигму навколо теми психічного здоров'я в Україні.

Наразі волонтерську діяльність Пустовіт частково призупинила, допомагаючи точково, але не виключає повернення до системної роботи.

24 лютого 2026 року указом президента Володимира Зеленського Пустовіт нагородили орденом «За заслуги» III ступеня.