Анатолій Гриценко
Анатолій Гриценко
2360

Анатолій Гриценко

Гриценко Анатолій Степанович: колишній міністр оборони України

Гриценко Анатолій Степанович – український політик, військовий, тричі кандидат у президенти. Лідер партії “Громадянська позиція”.

  1. Біографія
  2. Сім’я
  3. Освіта
  4. Кар’єра
  5. Компромат
  6. Статки
  7. Посилання
  8. Відео

Біографія

Анатолій Гриценко народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області. 

Сім’я

Батьки Анатолія Гриценка – Степан Дем’янович та Ганна Трохимівна – переїхали в місто Ватутіне, де й виріс Анатолій. Батько працював гірничим рятувальником. Мати – на будівництвах та в комунальних підприємствах. В Анатолія ще є брат Віталій. 

Особисте життя

Анатолій Гриценко двічі одружений. З першою дружиною Людмилою був разом з 1978 по 2002 рік. У цьому шлюбі народилося двоє дітей: Олексій і Світлана. 

Друга дружина Анатолія Гриценка – Юлія Мостова – головний редактор “Дзеркала тижня”, відомого українського видання. Вони одружилися в 2003 році. Весілля довелося грати сім разів, оскільки було дуже багато охочих привітати відому пару. На останньому святкуванні був присутній Віктор Ющенко з Дружиною Катериною. У 2016 році Анатолій та Юлія обвінчалися.

Пара має спільну доньку Анну. Також Анатолій Гриценко виховує сина Мостової від першого шлюбу – Гліба.

У 2021 році Гриценко та Мостова відсвяткували бірюзове весілля – 18 років подружнього життя.

Політик захоплюється риболовлею.

Освіта

Навчався в Київському суворовському військовому училищі, яке закінчив у 1974 році, отримавши відзнаку. Згодом вступив до Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. Його закінчив теж із золотою медаллю в 1979 році. Має кваліфікацію військового інженера-електрика.

У 1993 році Анатолій Гриценко закінчив також Інститут іноземних мов Міністерства оборони США. Через рік завершив навчання на оперативно-стратегічному факультеті (Університет Військово-повітряних сил США). Підвищував кваліфікацію при Академії ЗСУ. 

Анатолій Гриценко – кандидат технічних наук.

Кар’єра

Почав будувати кар’єру військового. З 1979 року служив у військовій частині в Охтирці Сумської області (809-ий навчальний авіаційний полк), де обслуговував авіаційне обладнання. 

Протягом восьми років працював у альма-матер – Київському військовому вищому авіаційно-інженерному училищі – викладачем. Також обіймав штабні посади в Міністерстві оборони України. Під час викладацької роботи у Гриценка з’явився і політичний нахил. Так, він приєднався до демократичної платформи КПРС. 

Гриценко працював в управлінні військової освіти Міноборони. Згодом поїхав у США,  де розвивався також на війському поприщі. З поверненням в Україну впроваджував американський досвід удома, працюючи протягом 1994-1997 років в Управлінні проблем військової безпеки і військового будівництва (Науково-дослідний центр Генерального штабу ЗСУ). Гриценко керував управлінням.

У 1997 році Олександр Разумков (колишній чоловік майбутньої дружини Гриценка) запросив Анатолія Степановича працювати в РНБО. Сам Разумков був там заступником секретаря, а Гриценко ж очолив аналітичний відділ.

Центр імені Разумкова

Після смерті Олександра Разумкова було засновано український центр досліджень: економічних, політичних, соціальних тощо. У 1999 році Гриценко, покинувши військову кар’єру, очолив Центр імені Разумкова. З того часу Гриценко – активний учасник політичного життя в Україні.

Політика

Анатолій Гриценко через свій досить великий досвід отримав репутацію експерта з реформування збройних сил. Ім’я Гриценка вже було відоме в політичних колах, однак він не заявляв гучно про себе до 2004 року. До того часу він в основному мав опозиційні до політики Леоніда Кучми погляди.

З 2000 року Гриценко консультував Комітет ВР з питань безпеки оборони, того ж року увійшов до ради експертів при президентові України із внутрішньополітичних питань.

У 2004 році Анатолій Гриценко підтримував Віктора Ющенка. Він увійшов до його команди під час виборчої кампанії – отримав посаду керівника інформаційно-аналітичного забезпечення.

Після Помаранчевої революції та перемоги Ющенка Анатолій Гриценко отримав високу посаду – він став міністром оборони України. До того ж, уряди змінювалися, а Гриценко свою посаду зберігав. Він був міністром в кабмінах Тимошенко, Єханурова і Януковича. Міністром оборони був до 2007 року.

Анатолій Гриценко був депутатом 6 та 7-го скликання парламенту. Спершу проходив за списком блоку “НУНС” (“Наша Україна – Народна Самооборона”). У 7-ому скликанні проходив за списком партії “Батьківщина”. Згодом вийшов із фракції, мотивуючи це тим, що не може впливати на її рішення.

У ВР Анатолій Гриценко був очільником комітету з питань нацбезпеки й оборони, згодом керував підкомітетом з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів. 

У 2008 році політик Гриценко очолив Всеукраїнську громадську організацію “Громадянська позиція”. 

Анатолій Гриценко здивував громадськість, коли в 2015 році заявив, що працюватиме доцентом в Києво-Могилянській академії за тисячу гривень місячної зарплати. Гриценко – автор низки наукових праць.

У Верховну Раду 8-го скликання Гриценкові разом із його політсилою пройти не вдалося.

Балотування в президенти

Анатолій Гриценко неодноразово балотувався в президенти України. Уперше найвищий пост він хотів зайняти в 2010 році. Тоді він відзначився тим, що прозоро й чесно, відзвітувавши онлайн про кожен крок, зібрав 2,5 мільйона застави. 

На президентських виборах 2010 та 2014 років Анатолію Гриценку не вдалося перемогти. Він посів дев’яте та четверте місце відповідно.

У 2019 році Гриценко знову балотувався в президенти. Був висунутий від партії “Громадянська позиція”, лідером якої є. У першому турі виборів Гриценко набрав майже 7% голосів виборців, але до другого туру пройшли Володимир Зеленський та Петро Порошенко.

Після чергової поразки на виборах колишній міністр оборони України заявив, що участі у виборах президента більше не братиме. На парламентських виборах у 2019 році Гриценко очолив список своєї партії “Громадянська позиція”, однак політсила не отримала достатньої підтримки українців і не змогла утворити власну фракцію в парламенті, поступившись молодшим опонентам.

Нині Анатолій Гриценко продовжує як експерт висловлювати свої думки щодо політичної ситуації в Україні. Його запрошують на телеканали. Також він активно веде сторінку в соціальній мережі Фейсбук.

Компромат

Анатолій Гриценко та В'ячеслав Кредісов

У 2005 році Гриценко призначив своїм заступником В’ячеслава Кредісова, який, як виявилося, мав не найкращу репутацію. Кредісов неодноразово потрапляв у СІЗО за звинуваченням в рекеті, хабарництві тощо. Згодом Кредісова все-таки звільнили, але його не позбавили волі, через що до міністра оборони Гриценка виникло багато запитань.

У 2012 році, коли Гриценко йшов у Раду за списком “Батьківщини”, Кредісов звинуватив його у вимаганнях. Колишній заступник заявив, що Гриценко роками вимагав у нього 25 тисяч доларів. 

Скандал з сином Анатолія Гриценка

Після Революції Гідності син Гриценка Олексій, який був одним із очільників Автомайдану, претендував на посаду в НАБУ. Її він отримав, але всупереч встановленому правилу, Олексій приховав, що він – депутат Київської міської ради. У громадській раді НАБУ, за законом, не можуть мати посади люди, які мають представницькі мандати.

Російський суд проти Гриценка

У 2020 році російський суд заочно виніс вирок колишньому міністру оборони України Анатолію Гриценку. Його засудили до шести років в’язниці нібито за заклики до тероризму на території Російської Федерації. 

Йдеться про те, що в 2017 році Гриценко прокоментував вибухи автомобілів у Києві. Тоді в ефірі телеканалу “112 Україна” Гриценко сказав: “Якщо ситуація з вибухами авто в Києві насправді війна, а не ігрища для президента, то на кожен підірваний автомобіль у Києві або Маріуполі мають по два вибухнути в Таганрозі або Москві”. У Росії це розцінили як заклик до терактів. 

Російський прокурор вимагав присудити Гриценкові дев’ять років колонії, а також чотири роки заборони розміщувати в мережі будь-які заклики. Однак суд постановив по-іншому. Вирок оголосив суддя Данило Логачов.

Гриценко програв суд нардепу

Анатолій Гриценко судився із народним депутатом 8-го скликання Іваном Вінником. Колишній міністр оборони вимагав останнього спростувати дані про розпродаж армії за часів перебування Гриценка на посаді очільника Міноборони (2005-2007). Нардеп Вінник оприлюднив інформацію про те, що Гриценко свого часу майже тисячі танків Т-72 надав статус надлишкового майна.

Суд не задовольнив позов Анатолія Гриценка. Ситуацію прокоментував політолог Віктор Уколов, назвавши Гриценка нахабою, що “заперечує загальновідомі речі”.

Судовий розгляд у справі Березенка й Гриценка

У 2020 році екснардеп Олександр Березенко відсудив у Анатолія Гриценка компенсацію в розмірі 1 гривні. 

Березенко подав позов до суду про захист честі та гідності. Це сталося після слів Гриценка в ефірі телеканалу 1+1 (програма “Право на владу”), де колишній міністр оборони говорив про підкуп виборців. Ці слова стосувалися безпосередньо Олександра Березенка. 

Статки

За даними декларації, поданої в 2019 році, Анатолій Степанович Гриценко має автомобіль  Volvo XC90 2013 року випуску, гідроцикл Yamaha. Його дружина на момент подання декларації володіла в Києві п’ятьма квартирами, дачним будинком та земельними ділянками в Обухівському районі Київської області. Також Юлія Мостова вказала, що має автівку TOYOTA RAV4 2016 року випуску.

За рік Анатолій отримав близько 330 тисяч гривень доходу. Його дружина – більш ніж 370 тисяч. Гриценко має чималі заощадження: 170 тисяч доларів та 120 тисяч гривень.

Посилання

Сторінка Анатолія Гриценка в мережі Фейсбук

Твіттер Анатолія Гриценка

Відео

Згадки про персону