Андрей Бабіш

Бабіш Андрей: прем'єр-міністр Чехії з 9 грудня 2025 року

Бабіш Андрей — мільярдер, який тричі очолював уряд, підозрювався у шахрайстві з європейськими субсидіями та у співпраці з комуністичною спецслужбою

Біографія

Андрей Бабіш народився 2 вересня 1954 року в місті Братислава, Чехословаччина (нині Словаччина).

Освіта

Через роботу батька-дипломата дитинство Бабіша минуло за кордоном. З 1958 по 1962 рік він жив із сім'єю в Парижі, де пішов у перший клас школи при чехословацькому посольстві.

Після повернення до Братислави він навчався у звичайній початковій школі, а у дев'ять років мати віддала його до тенісної школи, де він підробляв збирачем м'ячів на турнірах.

Пізніше Андрей захопився волейболом і у старших класах досяг успіхів у цьому виді спорту. У 1969 році сім'я знову переїхала. Цього разу до Женеви. Тут Бабіш рік навчався у гімназії Коледж Руссо, грав у волейбол за юніорську команду клубу «Серветт», але захворів на тромбоцитопенію і провів близько року в лікарні.

Після повернення на батьківщину Бабіш вступив до гімназії імені Ладіслава Новомеського. На той момент це була одна з найпрестижніших шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов.

Навчався Бабіш нерівно: прогулював уроки, підробляв підпис бабусі в пояснювальних записках, але компенсував це успіхами в міжшкільних змаганнях з волейболу та баскетболу.

Атестат зрілості він отримав у червні 1974 року, склавши іспити зі словацької, російської та французької мов, а також з математики.

Після школи Андрей вступив на факультет торгівлі братиславської Вищої школи економічної. Навчання він сам згодом називав легким і трохи нудним. Хоча статистику та бухоблік йому довелося перескладати. Тим не менш, виш він закінчив з відзнакою.

Під час навчання Бабіш працював у міжнародній студентській організації AIESEC. Стажувався у французьких містах Лілль і Діжон, а також у бельгійському банку Kredietbank.

Сім'я

Батьки Андрея Бабіша були вихідцями із системи номенклатурних кадрів Чехословаччини. Його батько, Штефан Бабіш, був економістом-міжнародником, членом Комуністичної партії Словаччини. Він працював торговим аташе при постійному представництві Чехословаччини в Женеві, а пізніше очолював братиславську філію зовнішньоторговельної організації.

Мати, Адріана Бабішова (у дівоцтві Шайбнерова), народилася в закарпатському селі Ясіня (на території нинішньої України, яка тоді входила до складу Чехословаччини). Вона працювала секретарем у наукових та партійних установах. У Андрея є молодший брат Александр Бабіш, який став підприємцем.

Першою дружиною Бабіша стала його однокласниця по гімназії Беата (Беатрис) Адамічова, яка стала лікарем. У шлюбі народилися двоє дітей: донька Адріана (1979 року народження) і син Андрей-молодший (1983 року народження). Адріана вийшла заміж за менеджера «Agrofert» Мартіна Бобека, а Андрей-молодший працював пілотом цивільної авіації. Обидві дитини політика фігурували у справі про фермерський комплекс Čapí hnízdo. Хоча їхнє кримінальне переслідування пізніше було припинено.

З 1990-х років Бабіш жив з колишньою секретаркою Монікою Геродесовою, яка з 2013 року почала носити прізвище Бабішова, а в 2017 році вони офіційно одружилися. Моніка займалася дизайном інтер'єрів, зокрема, оформляла інтер'єр ресторану «Палома» на французькому Лазуровому березі, що належав родині. У пари двоє дітей - донька Вів'єн і син Фредерік. У квітні 2024 року подружжя оголосило про розлучення.

Кар'єра

У листопаді 1978 року Андрей влаштувався на зовнішньоторговельне підприємство «Хемапол Братислава» («Петрімекс»). Це було номенклатурне підприємство, де кадрові призначення контролювалися центральним комітетом компартії, а робота давала доступ до закордонних відряджень і валютних доходів. Тут Бабіш швидко просувався по службі: від рядового співробітника до заступника директора торгової групи.

У 1980 році він очолив первинну організацію комсомолу на підприємстві і вступив до Комуністичної партії Чехословаччини. Того ж року, згідно з архівними документами словацького Інституту національної пам'яті, Бабіш був зареєстрований як довірена особа держбезпеки StB (чехословацького аналога КДБ), а з 1982 року - як її повноцінний агент під псевдонімом «Буреш».

Восени 1985 року він був направлений торговим представником Чехословаччини до Марокко, де відповідав за закупівлю фосфатів і вів переговори про постачання чехословацьких товарів.

У 1991 році Андрей приїхав до Братислави за запрошенням свого давнього покровителя Антона Ракицького, який тоді був директором «Петрімексу».

Початковий капітал для майбутнього бізнесу Бабіш отримав ще до 1989 року за рахунок неврахованих комісійних з угод, які перевів на секретний рахунок у Ліхтенштейні.

У 1992 році Андрей ініціював створення празької філії «Петрімексу», яка у січні 1993 року перетворилася на самостійну компанію «Agrofert». У 1995 році контрольний пакет підприємства перейшов до зареєстрованої у Швейцарії компанії O.F.I., а Бабіш став одноосібним власником холдингу.

Під його керівництвом «Agrofert» виріс у найбільший у Чехії агрохімічний і харчовий концерн, що об'єднує понад 230 компаній у кількох країнах Європи. У 2013 році холдинг придбав найбільший медіахолдинг країни «MAFRA», що видавав газети «Mladá fronta DNES» і «Lidové noviny».

У 2011 році Бабіш заснував громадянську ініціативу, перетворену пізніше на політичний рух ANO 2011. Абревіатура перекладається як «Акція незадоволених громадян», а саме слово «ano» чеською означає «так».

На парламентських виборах 2013 року рух посів друге місце, а сам Бабіш увійшов до коаліційного уряду Богуслава Соботки як перший віцепрем'єр і міністр фінансів.

На цій посаді він запровадив систему електронної реєстрації продажів (EET), спрямовану на боротьбу з ухиленням від податків. У травні 2017 року Соботка відправив його у відставку на тлі корупційних скандалів.

На виборах у жовтні того ж року ANO здобуло переконливу перемогу, і у грудні 2017 року президент Мілош Земан вперше призначив Бабіша прем'єр-міністром.

Перший уряд не отримав вотуму довіри, але у червні 2018 року Земан повторно призначив Бабіша. Його другий, коаліційний із соціал-демократами уряд, за підтримки комуністів пропрацював до виборів 2021 року.

За час його прем'єрства Чехія навесні 2021 року вислала 18 російських дипломатів після того, як стало відомо про причетність російських спецслужб до вибухів на військових складах у Врбетіце у 2014 році.

Одночасно Прага вимагала скоротити весь інший штат російського посольства до рівня чеської дипмісії в Москві, через що країну зрештою залишило значно більше співробітників, включно з адміністративним персоналом. На виборах 2021 року ANO поступилося першим місцем, і Бабіш залишив посаду прем'єра.

У 2023 році Бабіш балотувався у президенти Чехії, вийшов у другий тур, але програв відставному генералу Петру Павлу. Під час кампанії він викликав міжнародний резонанс, заявивши в теледебатах, що не відправлятиме війська на захист Польщі чи країн Балтії у разі нападу. Щоправда, пізніше він підкоригував формулювання.

На виборах до парламенту у 2025 році ANO знову отримало найбільше голосів. У грудні того ж року Бабіш втретє став прем'єр-міністром. Цього разу в коаліції з рухами «Автомобілісти за себе» та «Свобода і пряма демократія».

Компромат

Головною плямою в біографії Бабіша залишається так звана справа Čapí hnízdo. Йдеться про ферму та конференц-центр, формально переведені у 2008 році на підставних власників. Так можна було обійти правило, що обмежує субсидії Євросоюзу лише малими та середніми підприємствами.

Слідство вважало, що за угодою стояв холдинг «Agrofert», який отримав таким чином незаконну субсидію в 2 мільйони євро. Справу неодноразово закривали і відкривали знову. У січні 2023 року празький суд виправдав Бабіша, але апеляційна інстанція двічі скасовувала виправдувальні вироки і повертала справу на новий розгляд. У березні 2026 року парламент відмовився видати його для чергового кримінального переслідування.

Крім того, у 1980-х роках Андрей підозрювався у співпраці з держбезпекою StB під псевдонімом «Буреш». Бабіш ці звинувачення категорично заперечує. При цьому у 2011 році він сам розповідав про зустрічі зі співробітниками спецслужби.

У 2021 році ім'я Бабіша з'явилося в витоку Pandora Papers. Журналісти з'ясували, що у 2009 році він через ланцюжок офшорних компаній вивів із Чехії близько 22 мільйонів доларів без сплати податків і придбав на них нерухомість на французькій Рив'єрі.

Ще один конфлікт інтересів був зафіксований аудитами Єврокомісії. Незважаючи на передачу акцій «Agrofert» до трастових фондів, перевіряючі дійшли висновку, що Бабіш продовжував фактично контролювати холдинг, будучи одночасно міністром і пізніше прем'єром, через що Чехії було відмовлено у виплаті частини субсидій.

У 2017 році в мережу потрапили записи розмов, де Бабіш нібито обговорював із журналістом терміни публікації компрометувальних матеріалів про політичних опонентів.