Арарат Мірзоян

Мірзоян Арарат Самвелович: міністр закордонних справ Вірменії з серпня 2021 року

Мірзоян Арарат Самвелович — у 2020 році був побитий протестувальниками після підписання Вірменією угоди про припинення бойових дій у Нагірному Карабасі

Біографія

Арарат Самвелович Мірзоян народився 23 листопада 1979 року в місті Єреван, Вірменія.

Освіта

У 2000 році Арарат закінчив відділення мистецтв історичного факультету Єреванського державного університету, отримавши диплом бакалавра. Через два роки, у 2002-му, він завершив магістратуру на тому ж факультеті.

У 2004 році Мірзоян закінчив Академію державного управління Вірменії за спеціальністю «державний службовець, фахівець із державного управління та місцевого самоврядування».

Ще через рік, у 2005-му, він завершив аспірантуру в Національній академії наук Республіки Вірменія. Після захисту дисертації Мірзоян здобув науковий ступінь кандидата історичних наук.

Сім'я

Арарат одружений із Гохар Абаджян, з якою виховує двох дітей. Влітку 2025 року Гохар була призначена директоркою фонду «Центр сприяння інвестиціям» (Enterprise Armenia).

Кар’єра

З 2003 по 2005 рік Мірзоян працював молодшим науковим співробітником у Музеї-інституті геноциду вірмен Національної академії наук Вірменії, де займався дослідженням історичних документів.

Далі, з 2005 по 2007 рік, він обіймав посаду головного архіваріуса відділу суспільно-політичних документів у Національному архіві Вірменії. У 2007–2010 роках перейшов у приватний сектор, ставши спеціалістом у банку HSBC Armenia, де здобув досвід у фінансовій аналітиці.

У 2011 році Арарат став аналітиком в інформаційному агентстві Regnum, висвітлюючи міжнародні події. З 2012 по 2013 рік координував програму з інформування виборців у Міжнародному фонді виборчих систем (IFES), сприяючи підвищенню громадянської обізнаності.

Водночас, з жовтня 2012 по лютий 2013 року, Мірзоян викладав у Єреванському державному університеті, але був звільнений за критику керівництва та участь у студентських протестах.

З 2013 по 2015 рік Арарат очолював дослідницьку групу ініціативи «Премія Аврора і 100 життів» у фонді «Ініціативи розвитку Вірменії» (IDeA). У 2014–2017 роках він працював експертом із політичних партій та стратегічного планування в Нідерландському інституті багатопартійної демократії (NIMD).

Політична кар’єра Мірзояна розквітла у 2010-х роках. Як один із засновників партії «Громадянський договір», з 2016 року він входив до її правління.

На парламентських виборах 2017 року Арарат був обраний депутатом від блоку «Єлк» (Way Out Alliance). Він активно працював у комісії з науки, освіти, культури, молоді та спорту.

У квітні 2018 року Мірзоян став ключовою фігурою «Оксамитової революції», виступаючи проти переходу Сержа Саргсяна на посаду прем’єра. 11 квітня він запалив димові шашки в парламенті, привертаючи увагу до протестів, що зрештою сприяло відставці Саргсяна. 22 квітня його затримали за організацію масових зібрань, але невдовзі звільнили.

Після революції, 11 травня 2018 року, Мірзоян був призначений першим заступником прем’єр-міністра під керівництвом Нікола Пашиняна. З 14 січня 2019 по 2 серпня 2021 року Арарат обіймав посаду голови Національних зборів Вірменії.

На виборах 2018 року він набрав 25 550 голосів від альянсу «Мій крок». 19 серпня 2021 року Мірзоян став міністром закордонних справ.

Скандали

На початку 2021 року Мікаел Мінасян, зять колишнього президента Сержа Саргсяна, оприлюднив рукописного листа, де Мірзоян нібито погоджувався стати агентом Служби національної безпеки Вірменії (СНБ).

Мінасян стверджував, що це сталося під тиском після викриття шпигунства Мірзояна на користь Туреччини під час поїздки до США у 2005 році для вивчення Геноциду вірмен. Спершу Мірзоян і СНБ заперечували справжність документа, але пізніше він визнав автентичність листа, заперечуючи зв’язки з Туреччиною. У листі він підписався псевдонімом «Омега».

Інший інцидент стався 10 листопада 2020 року: після оголошення Пашиняном перемир’я в Нагірному Карабасі протестувальники штурмували парламент, витягли Мірзояна з машини та в присутності його дитини жорстоко побили.

Повідомлялося, що Арарат навіть пережив клінічну смерть. Проте ця інформація не підтвердилася. Він потрапив до лікарні, переніс операцію, але швидко одужав.