Ауріка Ротару

Ротару Ауріка Михайлівна: співачка та народна артистка України

Ротару Ауріка Михайлівна — молодша сестра Софії Ротару, майже півстоліття виходить на українську естраду

Біографія

Ауріка (Аурелія) Михайлівна Ротару народилася 22 жовтня 1958 року в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області України.

Освіта

У шкільні роки Ротару займалася акробатикою та брала участь у художній самодіяльності рідного села. Після школи Ауріка вступила до Чернівецького музичного училища на диригентсько-хорове відділення і закінчила його в 1980 році. У 1985 році вона здобула диплом Одеського педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського.

Сім'я

Ауріка зросла в багатодітній молдавомовній родині. Українську мову Ротару почала опановувати вже пізніше. Батько співачки, Михайло Федорович Ротар, пройшов війну кулеметником і дійшов до Берліна, а після демобілізації працював бригадиром виноградарів. Мати, Олександра Іванівна Ротар, була домогосподаркою. За спогадами Аурики, мати взагалі не розуміла ні української, ні російської мови.

У родині було шестеро дітей: старша Зінаїда, яка живе в Кишиневі, брати Анатолій та Євген, які працювали бас-гітаристами та співаками в кишинівському ВІА «Оризонт» і зараз живуть у рідному селі, сестра Лідія, яка оселилася в Чернівцях. Найвідомішою стала Софія.

Ротару була одружена з банкіром Володимиром Пигачем. Пара одружилася в 1987 році. Того ж року у них народилася донька Анастасія, яка пізніше закінчила Київський університет міжнародних відносин за спеціальністю «міжнародна економіка».

У 2005 році чоловік Ротару помер у віці 45 років від обширного інсульту. Після цього Ротару більше заміж не виходила. У неї дві онучки: Аурелія (2013 року народження) та Вероніка (2017 року народження).

Зараз Ротару живе одна за містом під Києвом, а квартиру в столиці залишила доньці з онучками.

Кар'єра

Співочу кар'єру Ротару почала в Чернівецькій філармонії в 1980 році. Хоча до цього вона вже виступала неофіційно за невеликі гонорари на разових концертах.

Переломним моментом став випадок, коли Ауріка приїхала послухати концерт сестри Лідії, яка співала в ансамблі «Черемош». Керівник колективу Леонід Затуловський попросив сестер заспівати разом румунську пісню «Примевара». Того ж вечора Ауріка вийшла з Лідією на сцену як дует. З цього моменту вона стала повноправною учасницею ансамблю і гастролювала з ним по всій Україні.

Дует сестер Ротару швидко здобув популярність: на конкурсі «Комсомольська пісня» в Хмельницькій області та на конкурсі «Молоді голоси» в Чернівцях вони посіли перші місця.

У складі ансамблю Ротару виступала близько десяти років, об'їздила з гастролями Радянський Союз і записувала пісні для збірників Всесоюзної студії грамзапису «Мелодія». Пізніше Ауріка перейшла до Вінницької філармонії, де співала в ансамблі «Зимовий сад» під керівництвом композитора Олександра Тищенка, а потім створила власний гурт «Контакт», що проіснував три роки.

Ауріка багато гастролювала разом із сестрою Софією по фестивалях: «Кримські зорі» в Ялті, «Київська весна», «Білі ночі» в Петербурзі, «Ширше коло» та «Пісня року» в Москві та Києві. Ротару також виступала за кордоном: в Австралії, Ізраїлі, США, Канаді, Німеччині та Австрії, переважно перед українською діаспорою.

У 1996 році їй присвоїли звання заслуженої артистки України, а в 2019 році — звання народної артистки України. Вона нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня та орденом святої великомучениці Катерини II ступеня. У дискографії Ротару — альбом стрілецьких пісень 1994 року, збірки «Примевара», «Я не можу без тебе», «День за днем», «Не живу не люблячи» та альбом «Щастя — вільний птах» 2006 року.

Ротару давно займається благодійністю: виступала перед воїнами-афганцями, дітьми з дитячих будинків та дітьми з інвалідністю, а також підтримує Спасо-Преображенський храм у Києві, збудований за фінансової участі її родини.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Ауріка почала регулярно давати благодійні концерти на підтримку українських військових і переселенців за кордоном, відмовившись при цьому від участі в корпоративних заходах, які вважає недоречними під час війни.

У жовтні 2025 року Ротару відзначила 45-річчя творчої кар'єри великим сольним концертом у Києві, приуроченим також до її дня народження.

Скандал

У серпні 2026 року виник скандальний сюжет навколо пенсії Аурики. В інтерв'ю вона відкрито скаржилася, що щомісячна виплата з урахуванням надбавки за звання народної артистки становить лише 6 тисяч гривень, тоді як на життя і допомогу дітям їй потрібно близько 100 тисяч гривень на місяць.

Отримавши відмову від Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області в перерахунку виплати, Ротару подала позов до суду. Львівський окружний адміністративний суд став на її бік і зобов'язав пенсійний орган повторно розглянути заяву співачки.