Демі Мур

Мур Демі: американська акторка та продюсерка

Мур Демі — понад сорок років залишається однією з найвпізнаваніших акторок Голлівуду, а роль у фільмі «Субстанція» 2024 року вперше принесла їй номінацію на премію «Оскар»

Біографія

Деметрія Джин Мур (до першого шлюбу — Гайнс) народилася 11 листопада 1962 року в місті Розвелл, штат Нью-Мексико, США. У дитинстві вона перенесла дві операції з корекції косоокості та страждала від проблем із нирками.

Освіта

Родина часто переїжджала через роботу вітчима. Тому Демі змінила кілька шкіл. У листопаді 1978 року, коли їй було 16 років, вона покинула Fairfax High School у передостанньому класі.

Пізніше, за порадою сусідки, акторки Настасії Кінскі, Мур записалася на курси акторської майстерності, які й стали її єдиною фаховою підготовкою до професії.

Сім'я

Біологічний батько Демі — військовослужбовець ВПС США Чарльз Гармон залишив її матір Вірджинію через два місяці після весілля, ще до народження доньки.

Коли майбутній акторці було три місяці, мати вийшла заміж за рекламного менеджера газети Дена Гайнса. Демі взяла його прізвище. Про те, що Гайнс не її біологічний батько, Демі дізналася лише в 13 років.

Вітчим і мати двічі одружувалися і двічі розлучалися. У 1980 році, через рік після другого розлучення, Гайнс покінчив життя самогубством. Мати акторки, Вірджинія, неодноразово потрапляла в поле зору поліції, страждала на алкоголізм і померла від пухлини мозку в 1998 році. У Демі є молодший зведений брат Морган.

Після того як Демі покинула школу, вона переїхала жити до 28-річного музиканта Тома Данстона. У 1981 році вона вийшла заміж за рок-музиканта й лідера гурту Boy Фредді Мура. Саме від нього Демі взяла сценічне прізвище. Пара розлучилася в 1985 році.

Другим чоловіком у 1987 році став актор Брюс Вілліс. З ним Демі прожила у шлюбі 13 років і народила трьох доньок: акторку та співачку Румер Вілліс, письменницю та модель Скаут Вілліс і художницю Таллулу Вілліс.

Пара розлучилася в 2000 році, але зберегла дружні стосунки. Після того як у Вілліса діагностували деменцію, Мур разом із доньками допомагає його нинішній дружині Еммі Хемінг Вілліс доглядати за ним.

У 2005 році Демі вийшла заміж втретє. Її чоловіком став також актор Ештон Кутчер, який молодший за неї на 15 років. Офіційно шлюб розірвали в 2013 році, хоча пара ще й до цього кілька років проживала окремо.

Кар'єра

У юності через матір свого співмешканця Демі влаштувалася секретаркою на кіностудію 20th Century Fox, а потім підписала контракт із модельною агенцією Elite Model Management.

У 1982 році Мур приєдналася до акторського складу мильної опери «Головний госпіталь», де два роки грала журналістку Джекі Темплтон. Паралельно вона знялася в незалежних стрічках «Вибір» і «Паразит».

Після відходу із серіалу Мур стала учасницею так званої «Банди бешкетників» — групи молодих акторів, які знялися у фільмах «У всьому винен Ріо» (1984), «Вогні святого Ельма» (1985) і «Що трапилось минулої ночі» (1986).

Під час зйомок «Ріо» у неї розвинулася кокаїнова залежність, а перед зйомками «Вогнів святого Ельма» режисер Джоел Шумахер наполіг на її лікуванні й приставив до неї супроводжуючого на весь період зйомок.

Справжню славу Демі принесла роль у містичній мелодрамі «Привид» (1990). Фільм зібрав у світовому прокаті понад 500 мільйонів доларів і став найкасовішим того року.

За ним пішла серія комерційно успішних картин: «Декілька хороших хлопців» (1992), «Непристойна пропозиція» (1993) та «Викриття» (1994), які закріпили статус Мур як однієї з найзатребуваніших акторок Голлівуду.

У 1996 році вона отримала рекордний на той час гонорар у 12,5 мільйона доларів за головну роль у фільмі «Стриптиз». Однак услід за комерційними провалами «Червоної літери» (1995), «Присяжної» (1996) і «Солдата Джейн» (1997) кар'єра Мур пішла на спад.

Після народження третьої доньки Мур на кілька років відійшла від активних зйомок і переїхала з дітьми до Хейлі, штат Айдахо. Демі повернулася на екран другорядними ролями у фільмах «Ангели Чарлі: Повний вперед» (2003), «Боббі» (2006), «Містер Брукс» (2007) і «Межа ризику» (2011), а також знімалася в незалежному кіно й телепроєктах, зокрема в серіалі «Імперія» (2017-2018). У 2019 році Мур опублікувала автобіографію «Навиворіт», яка стала бестселером за версією The New York Times.

Новий виток популярності почався в 2024 році, коли Мур зіграла головну роль у боді-горорі «Субстанція». За цю роботу вона отримала премію «Золотий глобус» і нагороду Гільдії кіноакторів США, а також уперше в кар'єрі була номінована на«Оскар» і BAFTA. Того ж року Мур знімалася в серіалах «Ворожнеча: Капоте проти лебедів» і «Землевласник».

Паралельно з акторською роботою Мур виступала продюсеркою. Зокрема, трилогії про Остіна Пауерса. Демі виступила режисеркою короткометражки «Смуга» й одного із сегментів телефільму «П'ять».

Скандал

У 1991 році Демі знялася оголеною на сьомому місяці вагітності для обкладинки журналу Vanity Fair. Фотографія розділила громадську думку на тих, хто побачив у ній сексуальну об'єктивацію, і тих, хто визнав її символом жіночої впевненості. Роком пізніше Мур повторила експеримент, позувавши з боді-артом для того самого видання.

Гонорар у 12,5 мільйона доларів за фільм «Стриптиз» обернувся для Мур хвилею критики в пресі. Журналісти прозвали її «Gimme Moore» (від англійського «дай мені більше»), а вимога зафрахтувати два літаки для себе і команди під час зйомок «Солдата Джейн» закріпила за нею репутацію примхливої зірки. За ролі у «Стриптизі» та «Солдаті Джейн» Мур двічі поспіль отримала антипремію «Золота малина» як найгірша акторка.

У 2019 році, у мемуарах, Мур уперше публічно розповіла, що в 15 років її зґвалтував 49-річний домовласник. Той стверджував, що заплатив за доступ до неї її матері.

Там-таки вона описала кокаїнову й алкогольну залежність, а також зловживання знеболювальним препаратом у період шлюбу з Кутчером. За словами Мур, стосунки зруйнувала його зрада.

У січні 2012 року, невдовзі після розлучення з Кутчером, Мур була госпіталізована після судомного нападу, спричиненого вдиханням закису азоту.

Мати Мур також потрапляла в центр скандалу: у 1993 році вона знялася оголеною для журналу High Society, пародіюючи знамениту обкладинку доньки для Vanity Fair.