Девід О'Салліван

О'Салліван Девід: спеціальний посланник ЄС з питань санкцій з 2023 року

О'Салліван Девід — координує політику щодо Росії в контексті її агресії проти України та відстежує спроби обходу санкцій

Біографія

Девід О'Салліван народився 1 березня 1953 року в місті Дублін, Ірландія.

Освіта

Девід закінчив St. Mary's College в Ратмайнс. Потім він вступив до Трініті-коледжу в Дубліні, де вивчав економіку та соціологію. Під час навчання він був аудитором Історичного товариства коледжу, завоювавши золоту медаль за дебати і переміг у конкурсі з ораторського мистецтва, організованого газетою Irish Times.

У 1975 році О'Салліван став бакалавром, а через рік поїхав до бельгійського Брюгге, щоб продовжити навчання в коледжі Європи. Тут він отримав диплом з передових європейських досліджень.

Девід володіє шістьма мовами — англійською, французькою, іспанською, німецькою, ірландською та японською.

Сім'я

Батько — генерал-лейтенант Джеральд (Джеррі) О'Салліван, був начальником штабу ірландських збройних сил. Частину дитинства Девід провів у Каліфорнії.

О'Салліван одружений і є батьком двох дітей. 

Кар'єра

У 1975 році Девід став співробітником міністерства закордонних справ Ірландії. У 1979 році він перейшов на роботу в Європейську Комісію. Тут О'Салліван розпочав роботу в Генеральному директораті із зовнішніх справ. У 1981 році він став першим секретарем делегації комісії в Японії.

Повернувшись до Європи, Девід обіймав ключові посади в кабінетах комісарів Пітера Сазерленда та Падрейга Флінна. Тут він відповідав за соціальні питання, трудове законодавство та зв'язки з Європейським парламентом. 

У 1996 році О'Салліван став директором з питань політики та координації Європейського соціального фонду, а згодом директором з управління ресурсами в Генеральній дирекції з питань зайнятості. У 1999 році він очолив Генеральне управління з питань освіти та культури.

Однак в тому ж році Девід був призначений головою кабінету президента Європейської Комісії Романо Проді, а у 2000 році став генеральним секретарем Комісії — однією з найвпливовіших адміністративних посад в ЄС. На цій посаді О'Салліван координував роботу Комісії протягом п'яти років.

З 2005 по 2010 рік він працював генеральним директором з торгівлі. Девід виступав головним перемовником на переговорах по Дохійському раунду, сприяв укладенню угоди про вільну торгівлю з Південною Кореєю і вів діалоги з ключовими торговими партнерами ЄС.

У 2010 році О'Салліван став одним з архітекторів Європейської служби зовнішніх дій. У цьому відомстві він спочатку займав пост генерального директора із зовнішніх відносин, а в січні 2011 став операційним директором. 

У цій ролі він відповідав за відносини з Азією, Африкою та Європою, включаючи стратегічні партнерства з Китаєм, Індією, Японією та Росією. У 2014 році Девід був призначений послом ЄС у США. Ірландець представляв інтереси Союзу у Вашингтоні до 2019 року.

Після завершення роботи в США О'Салліван очолив Інститут міжнародних та європейських справ в Ірландії. З січня 2023 року він обіймає посаду спеціального посланника ЄС з питань санкцій, координуючи політику щодо Росії в контексті її агресії проти України та відстежуючи спроби обходу санкцій.

Його заслуги відзначені безліччю нагород: у 1999 році він був присвоєний титул «Європеєць року» від Європейського руху Ірландії, у 2005 році — почесний докторський ступінь від Дублінського технологічного інституту, а у 2014 році — аналогічний ступінь від Трініті-коледжу. Того ж року Американська торгова палата в США вручила йому премію за внесок у трансатлантичні ділові відносини.

Компромат

Девід О'Салліван, попри свою довгу кар'єру на високих посадах, уникнув великих публічних скандалів. Його репутація залишається практично бездоганною.

Хоча деякі критики вказують на його роль в торгових переговорах ЄС, зокрема в Дохійському раунді, який не досяг поставлених цілей.

Опоненти стверджували, що підходи ЄС, в тому числі під керівництвом О'Саллівана, були занадто жорсткими щодо країн, що розвиваються. Однак ці звинувачення мають скоріше професійний характер і не підкріплені конкретними фактами корупції або особистої неетичності.