Девід Петреус

Петреус Девід: ексдиректор ЦРУ та голова інвестфонду KKR Global Institute

Петреус Девід — американський чотиризірковий генерал, який командував військами США в Іраку та Афганістані, а згодом очолював Центральне розвідувальне управління

Біографія

Девід Гавелл Петреус народився 7 листопада 1952 року в місті Корнволл-он-Гадсон, штат Нью-Йорк, США.

Освіта

У 1970 році Петреус закінчив середню школу Корнволл-Сентрал. Того ж року він вступив до Військової академії США у Вест-Пойнті. Під час навчання Девід грав у футбол і входив до лижної команди. Він був кадетським капітаном на рівні штабу бригади та здобув статус «видатного кадета».

У 1974 році Петреус закінчив академію серед п'яти відсотків найкращих випускників і посів сорокове місце у своєму випуску. Він здобув ступінь бакалавра наук з військової справи.

Після академії Девід пройшов школу рейнджерів і став її найкращим випускником. Пізніше він навчався в Командно-штабному коледжі армії США у Форт-Лівенворті. Там він знову став найкращим випускником і отримав премію імені генерала Джорджа Маршалла.

З 1983 по 1985 рік Петреус навчався в Школі громадських і міжнародних відносин імені Вудро Вільсона Прінстонського університету. У 1985 році Девід здобув ступінь магістра державного управління.

У 1987 році він захистив докторську дисертацію з міжнародних відносин та економіки на тему «Американські військові та уроки В'єтнаму».

З 1994 по 1995 рік Петреус отримав стипендію в Школі дипломатичної служби імені Едмунда Волша при Джорджтаунському університеті. Пізніше він отримав почесні докторські ступені в коледжі Еккерд, Пенсильванському університеті, коледжі Дікінсон, Американському університеті Афганістану та Американському університеті Іраку в Сулеймані.

Сім'я

Батько Петреуса, Сікст, був нідерландським моряком. Він емігрував до США з міста на початку Другої світової війни. Усю війну Сікст командував американським судном типу «Ліберті». Мати, Міріам, працювала бібліотекаркою та жила в Брукліні. Батьки познайомилися в Інституті моряків у Нью-Йорку.

Дружина Петреуса — Голлі Петреус (в дівоцтві Ноултон). Девід почав зустрічатися з нею ще кадетом. Її батько Вільям Ноултон був суперінтендантом Вест-Пойнта. Через два місяці після випуску Петреус одружився з Голлі.

У пари двоє дітей: дочка Анна та син Стівен. У 2009 році Стівен закінчив Массачусетський технологічний інститут. Згодом він служив офіцером в Афганістані.

Кар'єра

Після випуску в 1974 році Петреус став офіцером піхоти й розпочав службу в 509-му парашутно-десантному батальйоні в італійській Віченці. З 1979 по 1982 рік він служив у 24-й піхотній механізованій дивізії у Форт-Стюарті, де командував ротою та був ад'ютантом командира дивізії Джона Ґелвіна. Пізніше він працював помічником Ґелвіна в штабі сил союзників у Європі, а потім помічником начальника штабу армії Карла Вуоно.

З 1991 по 1993 рік Девід командував батальйоном у 101-й повітряно-десантній дивізії. У 1991 році на навчальних стрільбах його випадково поранили в груди з гвинтівки M-16.

У 1995 році Петреус служив на Гаїті в місії ООН, а з 1995 по 1997 рік командував бригадою 82-ї повітряно-десантної дивізії. Потім він працював у Пентагоні помічником голови Об'єднаного комітету начальників штабів Генрі Шелтона. У 2000 році він зламав таз під час невдалого приземлення після стрибка з парашутом. У 2001 та 2002 роках Девід служив у силах стабілізації НАТО в Боснії та Герцеговині.

З липня 2002 року Петреус командував 101-ю повітряно-десантною дивізією. У березні 2003 року вона брала участь у вторгненні в Ірак, і він уперше побував у бою. Після падіння Багдада його дивізія зайняла Мосул. Там він організував вибори до міської ради, запустив близько 4500 проєктів відновлення та знову відкрив університет.

У червні 2004 року Девід став генерал-лейтенантом і очолив командування з навчання іракських сил безпеки. З 2005 по 2007 рік він командував базою Форт-Лівенворт. Разом із генералом Джеймсом Еймосом Девід керував роботою над польовим статутом FM 3-24 щодо боротьби з повстанцями.

У січні 2007 року президент Джордж Буш призначив Петреуса командувачем багатонаціональних сил в Іраку. Сенат затвердив його одностайно. Його стратегія ґрунтувалася на захисті населення та постійній присутності військ у містах. Він залучив до боротьби з бойовиками місцеві загони «Сини Іраку». У вересні 2007 року Девід доповів Конгресові, що військові цілі нарощування військ загалом досягнуто.

З 31 жовтня 2008 року Петреус очолював Центральне командування збройних сил США, яке відповідало за двадцять країн від Єгипту до Пакистану. У липні 2010 року президент Барак Обама призначив його командувачем силами США та НАТО в Афганістані. Девід прийняв командування 4 липня 2010 року. З армії він пішов 31 серпня 2011 року після 37 років служби.

Обама висунув Петреуса на посаду директора ЦРУ 28 квітня 2011 року, Сенат затвердив його 94 голосами. Девід склав присягу 6 вересня 2011 року й пропрацював до листопада 2012 року.

Після відходу з ЦРУ Девід зайнявся бізнесом і викладанням. У 2013 році він заснував KKR Global Institute, де консультує інвесторів щодо геополітичних ризиків. У квітні 2025 року він очолив близькосхідний підрозділ компанії.

Девід викладав в Університеті Південної Каліфорнії, Міському університеті Нью-Йорка та Гарварді. З 2022 року він читає курси в Єльському університеті. У 2016 році Петреус розглядався як кандидат на посаду держсекретаря.

Петреус критикував виведення американських військ з Афганістану в 2021 році та підтримує допомогу Україні. У 2022 році він увійшов до Стратегічної консультативної ради з оборони України.

У квітні 2026 року Девід увійшов до Військової експертної ради ARES при головнокомандувачі ЗСУ Олександрі Сирському. У вересні 2026 року він їхав в Україну на конференцію Yalta European Strategy, коли російський дрон уразив пасажирський потяг на станції Ягодин. Його потяг стояв на станції окремо від дипломатичного складу з Борисом Джонсоном.

Скандал

У 2011 році Девід Петреус, будучи одруженим, розпочав роман з авторкою його біографії «All In: The Education of General David Petraeus» Полою Бродвелл. Влітку 2012 року він завершив ці стосунки. Тоді ж Бродвелл розсилала погрозливі листи Джилл Келлі, знайомій родини Петреусів. Келлі поскаржилася до ФБР.

Агенти виявили в пошті Бродвелл особисте листування з адресою Петреуса. Девід і Пола спілкувалися через спільний акаунт і залишали одне одному повідомлення в чернетках.

Директор національної розвідки Джеймс Клеппер дізнався про роман 6 листопада 2012 року й порадив Петреусу піти у відставку. 9 листопада Барак Обама прийняв його відставку.

Слідство також з'ясувало, що Петреус передав Бродвелл секретні документи й зберігав їх удома в незамкненій шухляді. Під час допитів він збрехав про це. У березні 2015 року Девід визнав провину в незаконному зберіганні секретних матеріалів. У квітні суд засудив його до двох років умовно та штрафу в 100 тисяч доларів.