Дмитро Снєгірьов

Снєгірьов Дмитро: військовий експерт і політолог, співголова Громадської ініціативи «Праве діло»

Дмитро Снєгірьов — понад десять років аналізує перебіг бойових дій на Донбасі та всієї російсько-української війни, регулярно виступаючи з прогнозами та коментарями для провідних українських видань

Біографія

Дмитро Снєгірьов народився 11 жовтня 1971 року в місті Луганськ Луганської області, Україна.

Освіта

У Снєгірьова вища освіта. Але назва конкретного навчального закладу та рік випуску у відкритих джерелах не фігурують.

Сім'я

З відкритих матеріалів відомо лише, що станом на 2025 рік Дмитро проживав у Києві.

Кар'єра

Професійний шлях Снєгірьова розпочався в журналістиці. У 2000-х роках він працював у регіональних виданнях Донецької та Луганської областей, де висвітлював актуальний порядок денний регіону, зокрема питання, пов'язані з вугільною промисловістю та місцевою політикою. Подією, яка змістила його кар'єру у політичну площину, став Євромайдан і події 2014 року на сході країни, що настали за ним.

У 2014 році Снєгірьов балотувався до Верховної Ради України VIII скликання за мажоритарним округом №113 від партії «Народний фронт». Депутатського мандата він тоді не отримав.

Тим не менш Дмитро став фахівцем з регіональних питань сходу України. Він коментував перебіг антитерористичної операції, а пізніше операції Об'єднаних сил, для українських телеканалів і видань.

Паралельно з експертною роботою Снєгірьов займається громадською діяльністю. Він виступає співголовою Громадської ініціативи «Праве діло». Ця організація займається моніторингом корупційних схем на сході України та в силових структурах.

«Праве діло» розслідувала випадки фіктивних волонтерських зборів і контрабанди через лінію розмежування, а зібрані матеріали направляла до правоохоронних органів, включно з НАБУ.

Справжню медійну відомість Снєгірьов здобув після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. У перші місяці повномасштабної війни він активно вів авторську колонку для «24 Каналу», де розбирав бої за Сєвєродонецьк і Лисичанськ, оборону «Азовсталі», дії партизанів на окупованій Луганщині, мобілізаційні заходи окупаційної адміністрації, а також технічні аспекти війни: від застосування понтонної техніки під час форсування Сіверського Дінця до появи на фронті техніки, яку Росія раніше випробовувала в Сирії та Нагірному Карабаху.

Його матеріали виходили на УНІАН, TSN.ua, у «Фактах» та OBOZ.UA. З 2023 року Дмитро почав більше аналізувати не лише тактичні епізоди, а й стратегічні процеси, а саме логістику противника в Криму, зміну пріоритетів українських ударів по об'єктах російського оборонно-промислового комплексу, роль Північної Кореї як постачальника боєприпасів для російської армії, а також діяльність білоруських підприємств, які заробляють на війні проти України.

У його колонках цього періоду регулярно зустрічаються теми контрнаступу Сил оборони, боїв за Авдіївку, ситуації з іранськими балістичними ракетами та ризиків для українських міст від ударів шахедами.

У 2024-2025 роках фокус його публікацій змістився на позиційні бої на Донеччині, зокрема на ситуацію в районі Покровська, Курську операцію Сил оборони України, темпи російського наступу та провали російських планів щодо так званого «обміну територіями».

Він також писав про переговорний процес, про зустріч у Саудівській Аравії та обговорення тридцятиденного режиму припинення вогню, про можливе розгортання миротворчої місії ООН в Україні, а також про причини, з яких Росія відмовилася від мораторію на розміщення ракет середньої та меншої дальності.

На середину 2026 року Снєгірьов продовжує системно аналізувати лінію фронту, а також ізоляцію Криму від материкової частини Росії як логістичного вузла. Дмитро пише про внутрішньополітичні процеси навколо військового командування.

У липні 2026 року, після того як президент Володимир Зеленський замінив Олександра Сирського на посаді головнокомандувача ЗСУ Михайлом Драпатим, Снєгірьов для видання «Факти» розібрав бойовий шлях нового головкома, нагадавши про вихід його підрозділу з оточення під Луганськом у 2014 році та про його роль у стримуванні російського наступу на Харківщині та під Покровськом у наступні роки.

У тому ж матеріалі він висловився щодо ризиків, пов'язаних із можливим призначенням очільника силового відомства на посаду міністра оборони, а також про те, що кадрові перестановки в українському військовому керівництві нерідко пояснюються політичними, а не військовими мотивами.

Снєгірьов веде власні сторінки в соціальних мережах, насамперед у Facebook, де публікує військово-політичну аналітику та прогнози щодо перебігу війни.

Він також описується виданнями як системний аналітик, який використовує відкриті джерела для оцінки тактики противника: від застосування дронів-камікадзе до стану російської системи протиповітряної оборони.