Драган Стойкович

Стойкович Драган: югославський/сербський ексфутболіст та тренер збірної Сербії

Стойкович Драган — встиг побувати не тільки футболістом і тренером, але й президентом югославської футбольної федерації та клубу "Црвена Звєзда"

Біографія

Драган Стойкович народився 3 березня 1965 року в місті Ніш, нині Сербія.

 Кар'єра футболіста

Драган виступав на позиції півзахисника. Іноді він міг грати в якості нападника. 

Стойкович розпочав професійну ігрову кар'єру в югославській Першій лізі, виступаючи за клуб "Раднічкі" з Ніша. Його дебют відбувся у віці сімнадцяти років у квітні 1982 року в грі проти "Вардара". Протягом наступних чотирьох сезонів Стойкович з'явився в 70 матчах за "Раднічкі", забивши вісім голів.

Влітку 1986 року 21-річний Драган перейшов до белградської "Црвени Звєзди", де провів чотири сезони. За новий клуб він забив 54 голи в 120 матчах.

У сезоні 1989/1990 Стойкович став трансферною метою деяких найбільших і найбагатших європейських клубів. На гравця претендували італійські "Ювентус" та "Мілан". Але Драгана перехопив власник марсельського "Олімпіка" Бернара Тапі, заплативши "Црвені Звєзде" п'ять з половиною мільйонів фунтів стерлінгів.

Але на початку дебютного сезону за марсельців Стойкович отримав травму коліна, через яку йому довелося зробити операцію, що змусило пропустити кілька місяців. Фактично, весь сезон 1990/1991 був повний травм для серба. У підсумку він зіграв лише одинадцять матчів у чемпіонаті. 

У фіналі Кубка європейських чемпіонів 1991 року "Марсель" грав проти "Црвени Звєзди". Драган, фахівець з пенальті, вийшов на поле наприкінці додаткового часу. Коли гра перейшла до серії пенальті, Стойкович сказав головному тренеру, що не хоче бити пенальті у ворота своєї колишньої команди. У підсумку саме югославська команда виграла Кубок європейських чемпіонів у серії пенальті.

Після того сезону Стойковича віддали в оренди до італійської "Верони". Але і тут Драган не зміг повністю розкритися. Тут його теж переслідували травми. Півзахисник забив лише один гол у 19 іграх.

Після повернення в Марсель серб не грав у французькому чемпіонаті сезону 1992/1993. У наступному сезоні Драган провів 18 матчів, в яких відзначився п'ятьма м'ячами.

Навесні 1994 року Стойкович підписав контракт з японською командою J-ліги "Нагоя Грампус Ейт". За "Нагою" він зіграв 183 матчі за клуб, забивши 57 голів. Стойкович був визнаний гравцем J-ліги в сезоні 1995 року. Драган провів сім сезонів в Японії, закінчивши свою кар'єру гравця у 2001 році.

У складі збірної Югославії Стойкович виступав з 1983 по 2001 рік. За цей час він взяв участь у двох світових (1990 і 1998) і європейських першостях (1984 і 2000). Але найбільшого успіху Драган домігся з олімпійською збірною. У 1984 році на Іграх в Лос-Анджелесі югослави завоювали бронзові медалі.

Драган Стойкович вважався одним з найкращих гравців, що представляли колишню Югославію. Завдяки чудовій техніці, дриблінгу, які дозволяли йому обігравати кількох суперників, ЗМІ охрестили Стойковича "Балканським Марадоною". Однак, попри талант, травми завадили йому розкрити весь свій потенціал.

Кар'єра функціонера і тренера

Вийшовши на футбольну пенсію у 2001 році, 36-річний Стойкович відразу став президентом Югославської футбольної асоціації. Але за період його керівництва збірна лише раз змогла пробитися на великий турнір — чемпіонат світу 2006 року. Паралельно з роботою в національній федерації Драган входив до складу технічного комітету УЄФА і Комітету ФІФА.

Влітку 2005 року Стойкович став президентом "Црвени Звєзди". Драган зумів залучити багатих спонсорів, включаючи японську Toyota Motor Corporation, запросив першого іноземного тренера (Вальтера Дзенгу). На внутрішній оренді белградцям не було рівних. Але вболівальники жадали побачити клуб в Лізі чемпіонів, куди "Црвені Звєзді" не вдавалося пробитися.

Фанати почали звинувачувати керівництво клубу в тому, що воно думає тільки про фінансову вигоду. Як тільки з'являлася можливість, гравців продавали до європейських клубів, а їм на заміну приходили або молоді футболісти, або менш здібні гравці. Зрештою, восени 2007 року Стойкович оголосив про свою відставку.

У 2008 році він повернувся до Японії, де п'ять років в якості тренера працював у "Нагоя Грампус Ейт". У 2010 році Драган привів клуб до чемпіонства в національній першості, а у 2011 році до перемоги в матчі за Суперкубок Японії.

У 2015 році сербський фахівець переїхав до Китаю, де чотири роки керував клубом "Гуанчжоу Фулі". Однак ніяких особливих успіхів з цим клубом він не домігся. Хоча у 2015 році Стойкович врятував команду від вильоту в нижчу лігу.

У березні 2021 року Драган повернувся на батьківщину, щоб очолити національну збірну. Під його керівництвом Сербія пробилася на чемпіонат світу 2022 року і на чемпіонат Європи 2024 року. Однак обидва турніри підопічні Стойковича провалили, посівши на груповому етапі останнє, четверте місце.