Джанні Інфантіно

Інфантіно Джанні: президент ФІФА з 26 лютого 2016 року

Інфантіно Джанні — під гаслами глобалізації футболу послідовно легітимізує авторитарні режими та змішує спорт із великою політикою

Біографія

Джованні (Джанні) Вінченцо Інфантіно народився 23 березня 1970 року в місті Бріг, кантон Вале, Швейцарія.

Освіта

Інфантіно здобув юридичну освіту в Університеті Фрибурга. Під час навчання Джанні спеціалізувався на міжнародному та спортивному праві.

Сім’я

Інфантіно народився в родині італійських трудових мігрантів. Батько Джанні походив із Калабрії та після переїзду до Швейцарії працював на залізниці, мати Інфантіно була родом із Ломбардії та вела невеликий бізнес.

Джанні одружений із Ліною Аль-Ашкар, громадянкою Лівану, яка раніше була пов’язана з футбольними структурами цієї країни. У нього четверо дітей.

Інфантіно тривалий час проживав між Швейцарією та Катаром, де навчалися його діти, що викликало питання щодо фактичного перенесення центру управління ФІФА на Близький Схід. Він офіційно заперечував намір перенесення штаб-квартири, однак його особиста присутність у Катарі збігалася з ключовими етапами підготовки та проведення чемпіонату світу 2022 року.

Кар’єра

Інфантіно розпочав кар’єру в Міжнародному центрі спортивних досліджень при Університеті Невшателя, де працював генеральним секретарем. Уже на цьому етапі він вибудовував мережу контактів у європейських федераціях, виступаючи посередником між академічною експертизою та управлінськими інтересами футбольних еліт.

В УЄФА Джанні прийшов у 2000 році й швидко почав підніматися кар’єрними сходами в юридичному блоці організації. З 2004 року Інфантіно очолював департамент правових питань і ліцензування клубів, а з 2009 року став генеральним секретарем УЄФА.

Він курирував упровадження фінансового фейр-плей, який на практиці закріпив домінування великих клубів, попри декларовану мету фінансового оздоровлення футболу.

Інфантіно відіграв ключову роль у розширенні чемпіонату Європи до 24 команд, а також у створенні такого турніру, як Ліга націй.

26 лютого 2016 року Інфантіно був обраний президентом ФІФА. Це призначення відбувалося на тлі найбільшої корупційної кризи в історії організації. Джанні прийшов до ФІФА, позиціонуючи себе як реформатор. Однак швидко просто сконцентрував владу в президентському офісі. Інфантіно домігся переобрання у 2019 та 2023 роках без реальної конкуренції.

За нього ФІФА провела чемпіонат світу 2018 року в Росії. Він публічно називав турнір «найкращим в історії» та прийняв від диктатора Путіна орден Дружби, заявивши, що став частиною «російської родини». Інфантіно свідомо ігнорував контекст анексії Криму та війни на Донбасі, зводячи спорт до інструменту міжнародної легітимації.

Під час підготовки та проведення чемпіонату світу 2022 року в Катарі Інфантіно системно захищав країну-господарку від критики за експлуатацію трудових мігрантів. Він заявляв, що робітники «пишаються» можливістю будувати стадіони, та звинувачував Захід у лицемірстві. Його годинна промова напередодні турніру, де він оголосив себе «катарцем, арабом, африканцем, геєм і мігрантом», стала прикладом підміни прав людини риторикою ідентичностей.

Інфантіно відіграв вирішальну роль у просуванні Саудівської Аравії як господарки чемпіонату світу 2034 року. Він підтримав прискорену процедуру відбору, штучно звузив коло можливих конкурентів і особисто переконував азійські федерації не висувати альтернативні заявки. Його регулярні контакти зі спадкоємним принцем Мухаммедом бін Салманом супроводжувалися публічним просуванням саудівських спортивних проєктів.

За Інфантіно ім’я президента ФІФА було вигравіруване на трофеї клубного чемпіонату світу, що стало безпрецедентним прикладом персоналізації влади в міжнародній спортивній організації. Він також просував ідею постійного розширення турнірів, перетворюючи календар на комерційний конвеєр.

Компромат

Інфантіно фігурував у документах Panama Papers, де згадувалися угоди УЄФА з фігурантами корупційних розслідувань. Він заперечував особисту залученість, однак не спростував системність таких контактів.

У 2016 році Інфантіно став об’єктом розслідування етичного комітету ФІФА. Перевірялися авіаперельоти за рахунок організації, кадрові рішення та відмова підписувати контракт. Витік документів вказував на оплату особистих витрат, зокрема предметів побуту, одягу та послуг для сім’ї. Формально розслідування було закрите, однак питання про межу між службовим і особистим за Інфантіно залишилися.

У 2020 році Джанні опинився в центрі скандалу через таємні зустрічі з генеральним прокурором Швейцарії Міхаелем Лаубером. Футбольного посадовця запідозрили в підбурюванні співробітників федеральної прокуратури до зловживання службовими повноваженнями.

Лаубер пішов у відставку, а Інфантіно назвав те, що відбувається, «абсолютно легальним», фактично нормалізувавши кулуарні контакти з органами правосуддя.

Інфантіно неодноразово приймав особливі умови від держав-господарів чемпіонатів світу, включно з приватними перельотами, що створювало стійкий конфлікт інтересів.

На початку 2026 року Інфантіно був внесений до бази «Миротворця». Центр кваліфікував дії Інфантіно як сприяння гуманітарній агресії проти України та підтримку держави-агресора.

Підставою стали його публічні заяви про необхідність повернути Росію до міжнародного футболу, попри триваючу війну та загибель українських мирних жителів.

У базі «Миротворець» Інфантіно був охарактеризований як «моральний дегенерат», а його риторика - як спроба відбілити агресора під прикриттям спорту.

Інфантіно послідовно виступав проти ізоляції Росії, відхиляв звернення української сторони та демонстрував лояльність Кремлю навіть після початку повномасштабного вторгнення. Його позиція викликала різку критику з боку європейських політиків і спортивних функціонерів, однак не вплинула на його статус усередині ФІФА.