Евіка Сіліня

Сіліня Евіка: прем'єр-міністерка Латвії (з вересня 2023 року)

Сіліня Евіка — друга в історії Латвії жінка, яка очолила кабінет міністрів

Біографія

Евіка Сіліня народилася 3 серпня 1975 року в місті Рига, Латвія.

Освіта

Сіліня — юристка за освітою. У 1997 році вона отримала диплом Латвійського університету, а також в тому ж році закінчила програму з конституційного права Ради держав Балтійського моря. 

Потім Евіка продовжила навчання в Ризькій вищій юридичній школі, де здобула ступінь магістра в галузі соціальних наук, міжнародного права та європейського права.

Крім рідної латиської мови, Сіліня вільно володіє англійською та російською мовами.

Сім'я

Евіка Сіліня одружена з адвокатом Айгарсом Сіліньшем, від якого вона народила трьох дітей.

Кар'єра

З середини 1990-х років Евіка була юрисконсультом в адвокатських компаніях. З 2003 по 2012 рік вона працювала юристкою, спеціалізуючись на міжнародному та внутрішньому комерційному праві. Серед її клієнтів були компанії у сфері телекомунікацій та ІТ, а також державні органи.

У 2011 році Сіліня зробила першу спробу стати депутатом Сейму від Партії реформ по Ризькому виборчому округу. Однак вона не була обрана. До 2012 року Сіліня була юридичною радницею міністра внутрішніх справ.

У січні 2013 року Евіка стала парламентським секретарем у Міністерстві внутрішніх справ. Цю посаду вона займала рівно шість років. За цей час Сіліня отримала позитивні відгуки від журналістів за відкритість, а також за її боротьбу з синтетичними канабіноїдами і їх поширенням в Латвії. 

Евіка працювала над розробкою законодавчих норм у таких сферах, як злочини проти держави та тероризм, цивільна оборона та кризовий контроль, правила для шукачів притулку, імміграційна політика. В її обов'язки входили питання, що зачіпають безпеку дітей.

Сіліня також представляла Міністерство в міжнародних організаціях, таких як організація Об'єднаних Націй, Інтерпол та CEPOL. У 2014 і 2018 роках Евіка знову не змогла пробитися до Сейму на парламентських виборах. Цього разу вона йшла від партій "Єдність" і "Нова єдність". У 2017 році Сіліна почала публікуватися в журналі I'mperfekt.

Після затвердження кабінету міністрів на чолі з прем'єр-міністром Кріш'янісом Каріньшем 23 січня 2019 року вона обійняла посаду парламентського секретаря прем'єр-міністра. У 2022 році Евіка з четвертої спроби все ж змогла стати депутаткою Сейму. Вона балотувалася від партії "Нова єдність". 

У грудні 2022 року Сіліня була призначена міністеркою добробуту в кабінеті Кріш'яніса Каріньша. На чолі відомства підвищення мінімального доходу стало однією з її головних цілей. 

У лютому 2023 року прем'єр-міністр призначив її членкинею новоствореного тематичного комітету з фондів Європейського Союзу. У липні того ж року її Міністерство внесло до Сейму ратифікацію Стамбульської конвенції з деякими застереженнями та без підтримки урядового партнера Національного Альянсу.

У серпні 2023 року, після відставки Кріш'яніса Каріньша, "Нова єдність" висунула Сіліню як кандидатку на посаду прем'єр-міністерки, а президент Едгарс Рінкевічс запропонував їй сформувати уряд.

У вересні Сіліня очолила коаліційний кабінет, куди крім "Нової єдності", увійшли "Союз зелених і фермерів", а також "Прогресивна партія". Після 1991 року Евіка стала п'ятнадцятим прем'єр-міністром і другою жінкою, яка очолила уряд Латвії.

У своїй промові нова очільниця уряду наголосила на необхідності бути більш інклюзивною, що трактується як пріоритет гендерної рівності та інших прогресивних цілей. 

Для російськомовної меншини інклюзивність передбачає ліквідацію статусу "негромадянина" та інтеграцію в латвійську систему освіти. Уряд також має намір збільшити військовий бюджет і завершити будівництво загородження на кордоні країни з Росією і Білоруссю. 

У червні 2024 року Евіка обійняла посаду голови правління партії “Нова єдність".