Франс Тиммерманс

Тиммерманс Франс: нідерландський політик і голова альянсу «Зелені ліві — Партія праці»

Тиммерманс Франс — з 2019 по 2023 рік обіймав посаду виконавчого заступника голови Єврокомісії, де відповідав за «зелений курс»

Біографія

Францискус Корнеліс Герардус Марія (Франс) Тиммерманс народився 6 травня 1961 року в місті Маастрихт, провінція Лімбург, Нідерланди.

Освіта

Початкову освіту Франс здобув у бельгійській школі в Сінт-Стефенс-Волюве, а з 1972 по 1975 рік навчався у приватній англійській школі Святого Георгія в Римі. Після розлучення батьків у 1975 році Тиммерманс разом із матір’ю повернувся до Нідерландів, де продовжив навчання у Бернардинус-коледжі в Херлені, який успішно закінчив у 1980 році.

Вищу освіту він отримав в Університеті Радбода в Неймегені, де з 1980 по 1985 роки вивчав французьку літературу і мову, здобувши ступінь магістра мистецтв.

У 1984–1985 роках він навчався в Університеті Нансі у Франції, де студіював європейське право, історію та французьку літературу, отримавши ще один магістерський диплом, на цей раз у сфері європейського права.

Під час військової служби у 1986–1987 роках Тиммерманс опанував російську мову й отримав диплом перекладача. Загалом він вільно володіє шістьма мовами: нідерландською, англійською, французькою, німецькою, італійською та російською, а також розуміє іспанську.

Сім'я

Франс народився в сім’ї службовця міністерства закордонних справ Нідерландів.

Сам Тиммерманс був двічі одружений. Від першого шлюбу він має двох дітей. Дочка народилася у 1986 році, а син — у 1989 році. У 2000 році Франс одружився з Ірен Тіммерманс. У цьому шлюбі народилося ще двоє дітей. Син у 2004 році та дочка – у 2006 році.

Після повернення з Брюсселя у 2023 році Франс оселився у рідному Маастрихті. Відомий своєю любов’ю до футболу та є палким уболівальником італійського клубу «Рома».

Тиммерманс відверто розповідав про свою боротьбу з ожирінням. До 2015 року йому вдавалося контролювати вагу, але після повернення до Нідерландів у 2023 році стан погіршився. У жовтні 2024 року політик переніс операцію шунтування шлунка під контролем лікарів.

Кар’єра

Дипломатична служба

Свою професійну кар'єру Тіммерманс розпочав у 1987 році. Тоді він вступив на службу до міністерства закордонних справ Нідерландів. Після проходження дипломатичної підготовки Франс працював у відділі інтеграції, займаючись питаннями європейської співпраці.

У 1990-1993 роках Тіммерманс служив другим секретарем посольства Нідерландів у Москві, де став свідком розпаду Радянського Союзу. Після повернення до Нідерландів у 1993 році він обійняв посаду заступника керівника відділу європейського співробітництва та розвитку.

У 1994 році Франс переїхав до Брюсселя, ставши помічником єврокомісара із зовнішніх зв'язків, нідерландця Ганса ван ден Брука. З 1995 до 1998 року він працював старшим радником і особистим секретарем верховного комісара у справах національних меншин ОБСЄ Макса ван дер Стула.

Політична кар’єра у Нідерландах

У 1998 році Тіммерманс вступив до Партії праці (PvdA) і був обраний до Палати представників Нідерландів. Тут Франс працював до 2007 року. Він займав ключові позиції, включаючи посаду заступника голови комітету із закордонних справ (2001–2002) та голови комітету з економічних питань (2002–2003). У 2002–2003 роках Тіммерманс представляв Нідерланди у Конвенті про майбутнє Європи, беручи участь у розробці проекту Конституції ЄС.

У 2007 році він став статс-секретарем із європейських справ у четвертому кабінеті Балкененде. Його робота була спрямована на зміцнення підтримки європейської інтеграції серед громадян та покращення комунікації між Нідерландами та ЄС.

Тіммерманс відіграв важливу роль у підписанні Лісабонського договору та лобіюванні більшої ролі національних парламентів у ухваленні рішень ЄС. У 2010 році через розбіжності щодо продовження військової місії в Афганістані Партія праці вийшла з коаліції, і Франс повернувся до парламенту.

З 2012 до 2014 року він обіймав посаду міністра закордонних справ у другому кабінеті Рютте. У цей період він отримав міжнародне визнання завдяки емоційному виступу в ООН після катастрофи рейсу MH17 у 2014 році, де загинуло 194 громадян Нідерландів.

Його промова, яка закликала до поваги до жертв та їхніх родин, була високо оцінена світовою спільнотою. Тіммерманс також організував саміт з ядерної безпеки в Гаазі у 2014 році та активно виступав проти антиісламських дій.