Гаді Айзенкот

Айзенкот Гаді: ізраїльський військовий і лідер партії «Яшар» з 16 вересня 2025 року

Айзенкот Гаді — командував Армією оборони Ізраїлю в 2015–2019 роках, входив до військового кабінету під час війни в Газі та очолив опозицію на парламентських виборах 2026 року

Біографія

Гаді Айзенкот народився 19 травня 1960 року в Тверії, Північний округ, Ізраїль. Гаді виріс в Ейлаті, куди родина переїхала через рік після його народження.

Освіта

Середню освіту Айзенкот здобув у школі «Голдвотер» з морським ухилом і вивчав морську та механічну справу. У юності він займався парусним спортом і ходив на гоночній яхті класу «420».

Вищу освіту Гаді здобував під час служби. Він закінчив бакалаврат з історії в Тель-Авівському університеті, а потім здобув ступінь магістра політології в Хайфському університеті. Айзенкот навчався в Коледжі польового та штабного командного складу Армії оборони Ізраїлю. У 1996–1997 роках він пройшов курс у Військовому коледжі армії США та здобув ступінь магістра стратегічних досліджень.

Сім'я

Батьки Айзенкота були вихідцями з Марокко. Батько працював на мідних рудниках у долині Тімна. Пізніше батьки розлучилися та створили нові родини.

Дружина Гаді — Ханна Айзенкот, за освітою архітектор. Вона народилася 1962 року в США. Пара одружилася 1984 року. У них п'ятеро дітей: Гай (народився 1988 року), Ротем (1991), Яель і Роз, яку також звуть Вередом (обидві народилися 1993 року), та Галь Меїр.

Наймолодший син Галь Меїр народився 10 серпня 1998 року та служив фельдшером і бійцем у резервістській частині. Він загинув 7 грудня 2023 року на околиці Джебалії на півночі сектора Газа. Наступного дня в боях у Газі загинув племінник Гаді, Маор, син його сестри Шарон. 18 листопада 2024 року в секторі Газа загинув Йогев, племінник Ханни.

Кар'єра

У листопаді 1978 року Гаді призвали до армії. Він вступив на курс льотчиків, але за місяць його виключили. Айзенкота перевели до 51-го батальйону бригади «Ґолані». Під час навчань на курсі командирів відділень Гаді дістав важке поранення в обличчя. Після офіцерських курсів він командував взводом, а потім став заступником командира стрілецької роти.

У 1982 році напередодні Першої ліванської війни, Айзенкот пішов у відпустку перед звільненням у запас. Дізнавшись про втрати своєї роти в боях за Бофор, він дістався до частини автостопом і прийняв командування ротою. Гаді брав участь у боях за бейрутський аеропорт.

Після війни він звільнився, але через три місяці повернувся на службу до армії. Айзенкот очолив протитанкову роту розвідувального батальйону «Ґолані». Незадовго до кінця терміну комбриг відсторонив його від командування через невиконання наказу: потрібно було повернути бійців із відпустки заради екскурсії в Хайфі, але Гаді відмовився.

У 1986 році Айзенкот повернувся до «Ґолані» начальником оперативного відділу бригади. 1988 року він очолив 13-й батальйон і командував ним у розпал Першої інтифади. 1993 року Айзенкот прийняв резервну бригаду «Кармелі», а 1994 року — територіальну бригаду «Ефраїм» у західній Самарії. Він командував нею, коли війська виходили з палестинських міст за Угодами в Осло.

У вересні 1997 року Гаді очолив бригаду «Ґолані». Бригада воювала в Південному Лівані та втратила чотирнадцять осіб. Втрати «Хезболли» становили щонайменше сорок бійців.

У жовтні 1999 року Айзенкот став військовим секретарем прем'єр-міністра Ехуда Барака. Він координував уряд, армію та спецслужби під час виведення військ із Південного Лівану. Пізніше Айзенкот командував бронетанковою дивізією, а в червні 2003 року очолив дивізію Іудеї та Самарії під час Інтифади Аль-Акси.

У жовтні 2005 року Гаді отримав звання генерал-майора та очолив Оперативне управління Генштабу. На цій посаді він зустрів Другу ліванську війну.

У жовтні 2006 року Гаді очолив Північний військовий округ. Він відновлював боєздатність округу та готував його до можливого конфлікту із Сирією та «Хезболлою». На початку 2013 року Гаді обійняв посаду заступника начальника Генштабу, а за два роки став начальником Генштабу.

Гаді посилив сухопутні війська та збільшив обсяг навчань. У серпні 2015 року Айзенкот уперше в історії армії опублікував відкриту «Стратегію Армії оборони Ізраїлю». Програма «Гідеон», схвалена в квітні 2016 року, скорочувала штаби, омолоджувала командний склад і передбачала створення кібернетичного командування.

З 4 грудня 2018 року по 13 січня 2019 року він керував операцією «Північний щит», під час якої армія знищила шість тунелів «Хезболли». Посаду начальника Генштабу він залишив 15 січня 2019 року.

Після армії Гаді працював у Вашингтонському інституті близькосхідної політики, а з січня 2020 року — в Інституті досліджень національної безпеки при Тель-Авівському університеті.

У серпні 2022 року Айзенкот приєднався до списку «Ха-махане ха-мамлахті» та в листопаді того ж року став депутатом кнесету. Після початку війни в жовтні 2023 року Гаді увійшов до військового кабінету як міністр без портфеля. У липні 2025 року Айзенкот залишив партію та склав мандат через суперечку щодо вибору голови. 16 вересня 2025 року він заснував партію «Яшар».

У 2026 році Гаді пропонував спільний список Яїру Лапіду та Нафталі Беннету, але вони об'єдналися без нього. Айзенкот обіцяв створити державну комісію з розслідування подій 7 жовтня та запровадити загальну службу. Вибори відбулися 27 жовтня 2026 року. «Яшар» отримав близько 21 мандата, а жоден блок не набрав 61 мандата.

Скандал

У 2011 році ЗМІ писали, що міністр оборони Ехуд Барак може не погодитися на призначення Айзенкота заступником голови Генштабу. Причиною називали «документ Харпаза»: за рік до цього в пресі з'явився документ, який нібито розкривав кулуарну боротьбу за посаду голови Генштабу. Гаді пов'язували з його поширенням. Юридичний радник уряду не побачив перешкод для призначення, і Барак затвердив Айзенкота в грудні 2012 року.

У 2018 році на кордоні з Газою палестинці проводили масові акції, а армія жорстко їх придушувала. За кордоном Айзенкота звинувачували в надмірній жорсткості, а всередині країни — в зайвій обережності. Гаді виступав проти великої війни в Газі.

Погляди Айзенкота на створення палестинської держави змінювалися. 2020 року він підтримував ідею двох держав, але із залишенням Ізраїлю великих поселень та Йорданської долини. Після нападу «Хамасу» 7 жовтня 2023 року Гаді назвав цю ідею неактуальною. 2026 року він заявив журналу «Нью-Йоркер», що ніколи не приймав формулу «дві держави для двох народів».