Гілларі Клінтон

Клінтон Гілларі: 67-й Державний секретар США (2009–2013) та Перша леді США (1993-2001)

Клінтон Гілларі — перша жінка, яка була висунута на пост президента від великої політичної партії США, але програла вибори при формальній перемозі за кількістю голосів виборців

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат

Біографія

Гілларі Дайан Родем Клінтон народилася 26 жовтня 1947 року в місті Чикаго, штат Іллінойс, США.

Освіта

Гілларі відвідувала державні школи. Вона займалася плаванням та софтболом. Гілларі навчалася у старшій школі Мен Саут. На молодшому курсі її обрали віцепрезиденткою класу, але на старшому курсі вона програла вибори президента двом хлопцям — один з них заявив Гілларі, що "дійсно нерозумно думати, ніби дівчина може стати президентом". У 1965 році Гілларі закінчила школу, увійшовши до п'ятірки найкращих учнів.

У 1965 році Гілларі вступила до коледжу Веллслі, де спеціалізувалася на політології. На першому курсі Гілларі була президентом відділення "Молодих республіканців" Веллслі. Вона проходила стажування в Конференції республіканців Палати представників.

У 1969 році Гілларі закінчила коледж зі ступенем бакалавра мистецтв. Потім вона вступила до Єльської школи права. Влітку 1970 року Гілларі отримала грант на роботу в Дослідницькому проєкті Вашингтона Меріан Райт Едельман. Літо 1971 року вона провела на стажуванні в оклендській юридичній фірмі. 

Гілларі отримала ступінь доктора юриспруденції в Єлі у 1973 році. Вона також навчалася в аспірантурі з дитячої медицини в Єльському центрі вивчення дитини.

Сім’я

Батько Гілларі, Г'ю Родем, мав англійське та валлійське коріння, заснував текстильний бізнес. Мати Гілларі, Дороті Хауелл, була домогосподаркою. У Гілларі було двоє молодших братів, Г'ю та Тоні.

Навесні 1971 року Гілларі почала зустрічатися з сокурсником по юридичній школі Біллом Клінтоном. Він вперше зробив їй пропозицію після випуску, але Гілларі відмовилася.

Їхнє весілля відбулося 11 жовтня 1975 року. Гілларі вирішила зберегти дівоче прізвище Родем, щоб розділити професійне життя подружжя.

27 лютого 1980 року Гілларі народила єдину дитину — доньку Челсі.

Кар'єра

Під час аспірантури Гілларі працювала штатним юристом у Фонді захисту дітей Едельман. У 1974 році вона увійшла до складу слідчої групи з імпічменту у Вашингтоні та консультувала Судовий комітет Палати представників під час Вотергейтського скандалу. Робота комітету завершилася відставкою президента Річарда Ніксона в серпні 1974 року.

На той час Гілларі розглядали як людину з блискучим політичним майбутнім. Політична організаторка Бетсі Райт переїхала до Вашингтона, щоб допомагати спрямовувати кар'єру Гілларі. Райт вважала, що у неї є потенціал стати майбутнім сенатором або президентом.

У серпні 1974 року Гілларі переїхала до Фаєтвілла і стала однією з двох жінок-викладачок у Школі права Університету Арканзасу. Вона стала першим директором нової клініки юридичної допомоги. У Фаєтвіллі Гілларі разом з кількома жінками заснувала перший у місті кризовий центр для жертв зґвалтувань.

У 1976 році Гілларі тимчасово переїхала до Індіанаполіса для роботи організаторкою кампанії Джиммі Картера. У листопаді 1976 року Білла було обрано генеральним прокурором Арканзасу, і пара переїхала до Літл-Рока.

У лютому 1977 року Гілларі приєдналася до юридичної фірми Rose Law Firm. Вона спеціалізувалася на патентному праві, займаючись безоплатним захистом у справах дітей. У 1977 році Гілларі стала співзасновницею Arkansas Advocates for Children and Families.

Пізніше 1977 року президент Картер призначив Гілларі до ради директорів Корпорації юридичних послуг. Вона обіймала цю посаду з 1978 року до кінця 1981 року.

Після обрання чоловіка губернатором у листопаді 1978 року Гілларі стала першою леді штату. Гілларі обіймала цей титул дванадцять непослідовних років. Того ж року Білл призначив дружину головою Сільського дорадчого комітету з охорони здоров'я.

У 1979 році Гілларі стала першою жінкою-партнеркою в Rose Law Firm. З 1978 року до переїзду до Білого дому її зарплата була вищою, ніж у чоловіка. У 1978–1979 роках Гілларі займалася торгівлею ф'ючерсами на велику рогату худобу; інвестиції в 1000 доларів принесли майже 100 тисяч. У цей же час пара почала інвестиції в нерухомість Whitewater Development Corporation.

У листопаді 1980 року Білл Клінтон програв перевибори. Але через два роки він повернув собі пост губернатора. Під час кампанії Білла Гілларі все ж таки почала використовувати не своє дівоче, а прізвище чоловіка.

У 1983 році її призначили головою Комітету з освітніх стандартів Арканзасу. Гілларі вела боротьбу за запровадження тестування вчителів та державних стандартів. У 1985 році вона впровадила програму навчання вдома для дошкільнят. Гілларі двічі називали однією зі 100 найвпливовіших юристів Америки.

З 1982 по 1988 рік вона входила до ради директорів New World Foundation. Гілларі була головою ради Фонду захисту дітей, обіймала посади в радах директорів TCBY, Wal-Mart Stores та Lafarge. Вона була першою жінкою в раді Wal-Mart.

Після перемоги Білла Клінтона на президентських виборах 1993 року Гілларі стала першою леді, ставши першою дружиною президента з післядипломною освітою. Після Елеонори Рузвельт Гілларі вважалася найбільш наділеною повноваженнями президентською дружиною.

Вона стояла за ухваленням Дитячої програми медичного страхування у 1997 році, допомагала створювати Офіс з питань насильства щодо жінок, провела Закон про усиновлення та безпеку сімей, відіграла роль в ухваленні Закону про незалежність прийомних сімей.

У 1996 році Гілларі випустила книгу "Це потребує села" (It Takes a Village). Книга стала бестселером.

У 1998 році спалахнув скандал з Монікою Левінскі. Розслідування виявили зв'язок президента зі стажеркою. Гілларі назвала звинувачення частиною "широкої право-консервативної змови". Пізніше вона сказала, що чоловік ввів її в оману. Коли докази стали беззаперечними, Гілларі не покинула чоловіка.

7 листопада 2000 року вона виграла вибори до Сенату. Тут Гілларі працювала у п'яти комітетах. Після 11 вересня 2001 року вона голосувала за Патріотичний акт і підтримувала війну в Афганістані. Також вона голосувала за резолюцію щодо Іраку в 2002 році, але пізніше назвала це помилкою.

У 2003 році вийшли її мемуари "Жива історія" (Living History). Книга встановила рекорд продажів. У 2006 році Гілларі переобралася до Сенату.

20 січня 2007 року вона оголосила про висунення на президентських виборах. Головним конкурентом на демократичних праймеріз став Барак Обама. Влітку того ж року Гілларі вийшла з президентських перегонів, підтримавши Обаму.

У листопаді 2008 року той запропонував Гілларі посаду держсекретаря. 21 січня 2009 року Сенат затвердив її кандидатуру. Гілларі просувала "перезавантаження" з Росією. Вона підтримувала інтервенцію в Лівії, виступала за рейд проти бен Ладена. У 2014 році вийшли її нові мемуари "Важкі рішення" (Hard Choices).

12 квітня 2015 року Гілларі оголосила про висунення своєї кандидатури на пост президента США. Вона перемогла на праймеріз і стала першою жінкою, висунутою від великої партії на президентських виборах. 8 листопада 2016 року Гілларі програла республіканському кандидату Дональду Трампу, хоча отримала більше голосів виборців.

Після поразки Гілларі написала книгу "Що сталося" (What Happened). З 2020 року вона є директоркою Університету Квінс у Белфасті, Північна Ірландія.

Компромат

У 1990-х роках розслідування стосувалося інвестицій Клінтонів у невдалий проєкт з нерухомості в Арканзасі, який вони вели з партнерами-шахраями. Гілларі підозрювали у приховуванні документів та лжесвідченні.

У 1996 році вона стала першою дружиною президента, викликаною до суду присяжних. Незалежні прокурори витратили роки та мільйони доларів, але остаточний звіт 2000 року не знайшов доказів криміналу з боку Гілларі.

У 1998 році сплив зв'язок президента Білла Клінтона зі стажеркою Монікою Левінскі. Гілларі публічно назвала звинувачення частиною "широкої право-консервативної змови". Пізніше з'ясувалося, що чоловік брехав їй, і докази стали незаперечними. Гілларі вирішила зберегти шлюб і залишитися в політиці. Опоненти звинувачували її в цинічному використанні ситуації для збереження впливу.

У вересні 2012 року, коли Гілларі була держсекретаркою, бойовики в Лівії вбили посла США та трьох американців. Республіканці звинуватили її в тому, що вона не забезпечила безпеку дипмісії, і створили спецкомітет для розслідування. Після двох років роботи та допиту Гілларі комітет не знайшов доказів її провини. Критики вважали розслідування політичним замовленням з метою підірвати її рейтинг перед виборами 2016 року.

Також бувши держсекретаркою, Гілларі використовувала особистий email-сервер для службового листування, а не захищений урядовий канал. Розслідування ФБР показало, що через сервер проходила секретна інформація.

Директор ФБР назвав поводження Гілларі з даними "вкрай недбалим", але рекомендував не висувати звинувачень. За два тижні до виборів 2016 року Комі оголосив про нову перевірку листів Гілларі, що, на думку багатьох, коштувало їй перемоги.

Ім'я Гілларі неодноразово спливало у зв'язку з засудженим педофілом і фінансистом Джеффрі Епштейном. Розсекречені документи у справі Епштейна показали, що вона була серед його контактів.

Гілларі літала на його літаку, хоча її представники стверджували, що то був одиничний переліт. У 2015 році журналістка Майлін Класс заявила, що бачила Гілларі на острові Епштейна, де, за свідченнями жертв, відбувалися злочини.

Представники Гілларі це заперечували, і в опублікованих політних журналах Епштейна Гілларі не значилася. Адвокат жертв Бред Едвардс стверджував, що Гілларі була серед політиків, які користувалися послугами Епштейна, але документальних підтверджень її причетності до злочинів пред'явлено не було. Після арешту Епштейна у 2019 році Гілларі заявила, що знала його, але не була з ним близька.