Гжегож Браун

Браун Ґжеґож: скандальний польський політик і депутат Європарламенту з 2024 року

Браун Ґжеґож — лідер «Конфедерації польської корони», чиї антиукраїнські й антисемітські виступи призвели до позбавлення недоторканності та звинувачення в запереченні існування газових камер Освенцима

Біографія

Ґжеґож Міхал Браун народився 11 березня 1967 року в Торуні, Куявсько-Поморське воєводство, Польща.

Освіта

Ґжеґож вступив на факультет полоністики Вроцлавського університету й закінчив його 1990 року. Під час навчання він відмовився від військової підготовки для студентів, бо називав її одним із головних знарядь советізації. У 1988 і 1989 роках Браун брав участь у студентських страйках в університеті та був серед їхніх організаторів.

У 1993 році Браун закінчив аспірантуру на факультеті радіо і телебачення імені Кшиштофа Кесльовського при Сілезькому університеті в Катовіце.

Сім'я

Батько Брауна, Казімеж, був театральним режисером і письменником. Матір звати Зофія. За словами батька, предки родини переселилися до Львова з Австрії у XVIII столітті. У родини Браун є польське, балканське та єврейське коріння.

Дядько Юліуш очолював Національну раду радіомовлення і телебачення, а раніше був президентом Польського телебачення. У Брауна дві сестри. Моніка — акторка. Другу сестру звати Юстина.

Понад двадцять років Браун жив у неоформленому союзі з Йоанною, з якою познайомився ще в шкільні роки.

Наприкінці 2014 року Ґжеґож одружився з Александрою Ґрузель. Вона працює кіномонтажеркою й монтувала фільми чоловіка. У пари троє дітей: два сини та донька.

Кар'єра

З 1987 року Браун брав участь в акціях «Помаранчевої альтернативи», яка висміювала владу Польської Народної Республіки. Через це він потрапив під нагляд Служби безпеки. Ґжеґож також працював у русі «Польсько-чесько-словацька солідарність».

З 1990 по 1994 рік Браун входив до редакції журналу «Фронда». Пізніше він працював на радіо «Вроцлав» і писав для журналів «Варіант справа» та «Велика Польща».

Основною професією Брауна довго лишалася режисура. Він зняв понад двадцять фільмів. У 2005 році вийшла його документальна стрічка «Плюси позитивні, плюси негативні» про контакти Леха Валенси зі Службою безпеки. Валенса подав на режисера до суду, а Браун відповів зустрічним позовом про дифамацію. Суд відхилив обидва позови.

Ґжеґож став співавтором телевізійного циклу «Список помилок біографії», який розповідав про зв'язки відомих поляків зі спецслужбами та виходив на державному телебаченні.

У квітні 2007 року він заявив, що мовознавець Ян Мйодек співпрацював зі Службою безпеки. Мйодек виграв справу в польських судах. У 2009 році Верховний суд зобов'язав Брауна вибачитися перед ним у загальнонаціональній пресі. Браун поскаржився до Європейського суду з прав людини. У 2014 році суд визнав, що польські суди порушили свободу слова, і присудив йому компенсацію.

Пізніше Браун зняв фільми «Товариш генерал», «Євгеніка - в ім'я прогресу», «Смоленський замах», «Лютер і протестантська революція» та «Ґетцвальд 1877. Війна світів». Його фільми отримували нагороди католицьких і патріотичних фестивалів. Він також видав понад десяток книг. Серед них «Товариш генерал іде на війну», «Світ за Брауном» і «Система. Від Леніна до Путіна».

У 2007 році Браун став кандидатом у сенат від Союзу реальної політики, але не зібрав потрібної кількості підписів. У 2010 році він увійшов до вроцлавського комітету підтримки Ярослава Качинського. На місцевих виборах того ж року Ґжеґож балотувався до міської ради Вроцлава й отримав 172 голоси.

У 2015 році Браун висунувся в президенти Польщі. Він посів восьме місце з одинадцяти, набравши 124 132 голоси, або 0,83 відсотка. У другому турі він підтримав Анджея Дуду. Після виборів Ґжеґож заснував ініціативу «Пробудження». Він увійшов до наглядових рад фондів «Осухова» та «Родина, сім'я, власність».

У січні 2019 року Браун висунувся на дострокових виборах мера Ґданська. Він набрав 11,86 відсотка й посів друге місце з трьох. На виборах до Європарламенту 2019 року Ґжеґож ішов від коаліції правих і отримав 33 072 голоси, але коаліція не подолала поріг. У червні 2019 року він оголосив про створення партії «Конфедерація польської корони». Партія увійшла до федерації «Конфедерація свободи й незалежності».

У жовтні 2019 року Браун очолив список конфедератів у Жешуві. Він набрав 31 148 голосів і здобув мандат у сеймі. У 2020 році Ґжеґож дійшов до фіналу праймеріз Конфедерації, але програв Кшиштофу Босаку. У 2021 році він брав участь у дострокових виборах мера Жешува й посів четверте місце з 9,1 відсотка голосів. У 2023 році Браун переобрався до сейму й отримав 26 895 голосів.

У 2024 році Браун став депутатом Європарламенту. Він ішов другим у списку Конфедерації й отримав 113 746 голосів, або 7,64 відсотка. У Європарламенті він увійшов до комітету закордонних справ. На початку 2025 року партійний суд виключив його з Конфедерації. Приводом стало його рішення балотуватися в президенти всупереч вибору партії на користь Славоміра Менцена.

На виборах 18 травня 2025 року Браун посів четверте місце з тринадцяти. Він набрав 1 242 917 голосів, або 6,34 відсотка. У другому турі він підтримав Кароля Навроцького.

Браун виступає за вихід Польщі з Євросоюзу, який називає «євроколгоспом», і вимагає, щоб країна мала власну ядерну зброю.

Скандал

У 2012 році політик закликав розстріляти журналістів «Газети виборчої» та телеканалу TVN. У 2013 році йому висунули звинувачення через зіткнення з поліцейським на Повонзківському цвинтарі під час ексгумації жертви Смоленської катастрофи. У 2015 році суд оштрафував Брауна за напад на поліцейського в 2008 році у Вроцлаві. Він зламав офіцерові палець і назвав його «бандитом». На процесі Ґжеґож двічі образив суддю й отримав за це штраф та сім діб арешту.

Під час пандемії Браун став одним із головних антивакцинаторів польської політики. Він називав COVID-19 вигадкою ЗМІ та політиків, відмовлявся носити маску в сеймі й отримав за це штраф у 20 тисяч злотих.

У вересні 2021 року Гжегож закінчив промову на адресу міністра охорони здоров'я Адама Нєдзельського словами «Вас повісять». Брауна вилучили із засідання, а потім позбавили половини депутатської зарплати на шість місяців.

Політик обіймає антиукраїнську позицію. У 2018 році він написав, що «Україна — це фікція». У лютому 2022 року Браун зажадав не приймати біженців і виявився єдиним депутатом, який проголосував проти резолюції сейму на підтримку України. У 2023 році український центр «Миротворець» вніс Брауна до списку ворогів України.

У липні 2022 року Гжегож увірвався в мерію Голенюва через український прапор на фасаді. 4 червня 2024 року він зняв український прапор із кургану Костюшка в Кракові. У квітні 2025 року його прибічники за його вказівкою зняли прапор із мерії Бялої-Підляської.

У вересні 2025 року Браун заявив, що наліт російських дронів на Польщу інсценував польський уряд. Прем'єр Туск звинуватив його в поширенні російської дезінформації.

У вересні 2026 року він вдарив молотом по обеліску над могилою 41 бійця УПА біля села Лиськи в Люблінському воєводстві. Посольство України та міністр закордонних справ Польщі Сікорський засудили вчинок, а прокуратура Грубешова розпочала розслідування. Того ж дня він зірвав засідання делегації Європарламенту зі співпраці з російською опозицією й вигнав учасників із зали.

Також Браун відомий антисемітськими витівками. У травні 2023 року він зірвав лекцію історика Яна Грабовського про Голокост у Німецькому історичному інституті у Варшаві. Браун розбив мікрофон і динамік, назвав євреїв «ворогами Польщі» та наказав Грабовському забиратися.

У грудні 2023 року він загасив вогнегасником ханукальну менору в сеймі. Через біла хмару порошку будівлю евакуювали, одну жінку відвезли до лікарні. Браун втратив частину зарплати та право брати участь у засіданні. Його тимчасово відсторонили від фракції Конфедерації. У січні 2024 року сейм позбавив Ґжеґожа недоторканності.

У січні 2025 року Браун зірвав хвилину мовчання в Європарламенті на пам'ять про Голокост. Він вигукнув заклик молитися за «жертв єврейського геноциду в Газі». Його вивели із зали та відсторонили від роботи на пів року.

На президентських дебатах у квітні 2025 року Браун заявив, що євреї мають надто великий вплив на польські справи. Він назвав жовтий нарцис на пам'ять про повстання у Варшавському ґетто «знаком ганьби». Проти Брауна відкрили справу про розпалювання ненависті.

У липні 2025 року Браун назвав головного рабина Польщі Міхаеля Шудриха злочинцем і шахраєм, а потім його прибічники перекрили рабинові дорогу. Того ж дня він дав інтерв'ю радіо «Wnet», у якому назвав газові камери в Освенцимі «фейком» і повторив міф про ритуальні вбивства.

У листопаді 2025 року Ґжеґож виступив з антисемітською промовою біля музею Аушвіц-Біркенау. У травні 2025 року Європарламент уже позбавив його недоторканності, а в серпні 2026 року прокуратура висунула йому звинувачення у запереченні газових камер.

У січні 2023 року Ґжеґож викинув ялинку з прапорцями ЄС, України та ЛГБТ із зали краківського суду. У березні 2025 року Браун списав фарбою виставку «Райдужне Ополе» й завдав збитків на 35 тисяч злотих. У червні 2025 року Браун розтоптав ту саму виставку в сеймі. Після цього йому заборонили вхід до будівлі парламенту.

У квітні 2025 року він разом із групою прибічників увірвався до лікарні в Олесниці, де перекрив вихід із кабінету гінекологині Ґізелі Ягельській і назвав її «серійною вбивцею». У травні 2025 року Браун зірвав прапор Євросоюзу в будівлі міністерства промисловості в Катовіце, розтоптав його й спалив біля шахти «Вуєк».

Проти Брауна порушували справи за пропаганду ненависті та порушення порядку. Комісія з етики сейму ухвалила проти нього рекордні 18 рішень. У 2025 році його нагородила білоруська пропагандистська організація премією миру, а TikTok і YouTube видаляли його ролики. У 2026 році Брауну дали антипремію «Біологічна нісенітниця року» за заперечення пандемії.

Він також оголосив, що на виборах 2027 року в його списку балотуватиметься Матеуш Піскорський, якого звинувачують у шпигунстві на користь Росії.