Янез Янша

Янша Янез: прем'єр-міністр Словенії з 22 травня 2026 року

Янша Янез — «словенський Трамп» та фігурант скандалів, пов'язаних із корупцією

Біографія

Янез Янша народився 17 вересня 1958 року в місті Гросуплє, Словенія.

Освіта

У 1982 році Янез закінчив факультет соціології, політології та журналістики Люблянського університету за спеціальністю «оборонні дослідження».

Сім'я

Янша виріс у робітничій римо-католицькій сім'ї. Його батько був учасником словенського домобранства (воєнізоване формування, яке співпрацювало з нацистами), але уникнув репресій лише завдяки юному віку.

У молодості Янез мав тривалі стосунки з Сільвою Предалич (офіційно вони не були одружені), від яких у нього залишилося двоє дітей — син Жан і дочка Ніка.

З 2006 року він перебував у стосунках із лікаркою Уршкою Бачовник. Вони одружилися в липні 2009 року. У шлюбі в пари народилося двоє синів: Чртомир (2011 р. н.) та Якоб (2013 р. н.).

Кар'єра

Майбутній словенський прем'єр зайнявся політикою ще в юності. У 17 років Янез вступив до Союзу комуністів Югославії. У студентські роки Янша швидко піднімався кар'єрними сходами в молодіжному крилі партії, здобувши репутацію реформатора.

Однак уже в 1983 році його радикальна критика югославської воєнної доктрини з лівих позицій призвела до виключення з партії. Апеляцію відхилили.

Опинившись в опалі, Янша не міг влаштуватися на роботу в державний сектор і навіть опублікувати статтю. За два роки він отримав понад 250 відмов у працевлаштуванні. Жити довелося випадковими заробітками. Янез писав комп'ютерні програми та працював інструктором з гірського туризму. У середині 80-х він заснував власну софтверну компанію, а згодом влаштувався секретарем у «Журнал критики науки».

Там Янша зблизився з колом дисидентів, лібералів і пацифістів. Кульмінацією його дисидентської діяльності став арешт 31 травня 1988 року за звинуваченням у розголошенні військової таємниці. Процес, відомий як справа JBTZ, відбувався без адвокатів і доступу преси. Янша був засуджений до півтора року тюрми.

Цей інцидент спровокував масові протести по всій Словенії, які отримали назву «Словенська весна», і прискорив розпад Югославії. Сам Янша згодом стверджував, що його арешт був санкціонований тодішнім лідером республіки Міланом Кучаном, аби не допустити обрання Янши на посаду в Союзі соціалістичної молоді.

Після перших вільних виборів у травні 1990 року Янез був призначений міністром оборони. На цій посаді він відіграв ключову роль в організації опору Югославській народній армії під час Десятиденної війни за незалежність (1991 рік).

Однак його кар'єра в 1994 році раптово обірвалася: прем'єр Янез Дрновшек звільнив Яншу через так звану «справу Депала Вас» (військові викрали та побили поліцейського інформатора).

Ходили чутки, що Янша, який мав підтримку в армії, готував переворот. Але сам він це заперечував, хоча згодом зізнався, що «тримав у руках величезну владу» і міг не підкоритися наказу про звільнення.

З 1993 року і донині Янез беззмінно очолює Словенську демократичну партію (СДП), перетворивши її з маргінальної на головну праву силу країни.

Прем'єр-міністром він ставав чотири рази. Перший термін (2004–2008) запам'ятався економічним перегрівом і бурхливим зростанням кредитування, а також скандалом зі звинуваченнями в отриманні хабарів від фінської компанії Patria за контракт на бронетранспортери.

Другий термін (2012–2013) виявився дуже коротким: Янша розпочав жорстку боротьбу з профспілками та ЗМІ, але в січні 2013 року Комісія з питань запобігання корупції опублікувала звіт, згідно з яким Янша систематично приховував походження коштів (близько 200 тисяч євро). У лютому його уряд впав після вотуму недовіри.

У червні 2013 року суд засудив Яншу до двох років тюрми у справі Patria. У 2014 році він вирушив відбувати строк, ставши першим колишнім прем'єром в історії ЄС, узятим під варту. Однак у квітні 2015 року Конституційний суд скасував вирок через процедурні порушення, після чого справа закінчилася через сплив строку давності.

Незважаючи на судимість, Янез повернувся в політику. Третій термін (2020–2022) збігся з пандемією COVID-19. Уряд Янши спочатку оголосив про «перемогу над епідемією» вже в травні, але до осені Словенія стала одним з антилідерів Європи за смертністю на душу населення.

У листопаді 2020 року, коли всі світові ЗМІ оголосили переможцем Джо Байдена, Янша першим серед світових лідерів привітав Дональда Трампа з «переобранням», чим викликав шок у Брюсселі.

Янез відомий як прихильник експрем'єра Угорщини Віктора Орбана, але при цьому підтримав санкції проти Росії після вторгнення в Україну і в березні 2022 року навіть відвідав Київ.

У квітні 2021 року словенські та боснійські ЗМІ повідомили, що Янша поширював так звані «неофіційні документи» (non-papers), які пропонували «мирний розпад» Боснії і Герцеговини та приєднання частин Чорногорії до Сербії. Янша заперечував авторство, назвавши це фейком, але скандал серйозно зіпсував відносини з сусідами.

Після поразки на виборах у квітні 2022 року (партія Янши програла руху Роберта Голоба) Янша пішов в опозицію. У травні 2026 року він знову був обраний прем'єр-міністром, пообіцявши скасувати податки Голоба і продовжувати допомагати Україні.

Компромат

Головний компромат на Яншу пов'язаний з корупцією. Крім справи Patria, у 2013 році Комісія з питань запобігання корупції виявила незрозумілі активи на сотні тисяч євро, походження яких Янез не зміг пояснити.

Купівля нерухомості була опосередковано профінансована будівельною фірмою, яка виконувала держзамовлення. Критики називають його «словенським Трампом» за агресивний стиль у соцмережах.

Своїх опонентів він називав «комуністами» та «удбомафією» (відсилання до югославської спецслужби). Суди визнавали його винним у наклепі на журналістів. В одному з твітів він назвав журналістку «відпрацьованою повією», за що отримав умовний строк.

Янші також приписують створення атмосфери нетерпимості: колишні соратники стверджують, що всередині СДП він не терпить інакомислення. Депутатка Європарламенту Романа Йордан Цізель була виключена з партійного списку нібито за те, що засумнівалася в мудрості керівництва партії.

Янеза також викрито в плагіаті: у 2008 році з'ясувалося, що він майже дослівно скопіював промову Тоні Блера для свого виступу в День незалежності. Під тиском доказів його канцелярія заявила, що це «збіг загальних фраз».

У 1990-ті роки його підозрювали в незаконній торгівлі зброєю в порушення ембарго ООН для постачання хорватських і боснійських військових. Але справа до суду так і не дійшла.